Як бюрократія шкодить аграрному експорту

Після блокування портів росією український виробник зіткнувся із небаченим до цього часу викликом – повною переорієнтацією логістики продукції. 

Фермери та великі агрохолдинги готові тримати удар і винаходити нові рішення, але на заваді стоїть застаріле бюрократичне законодавство.

Зараз багато говорять про "українське економічне диво" після перемоги. Утім, якщо ми хочемо економічного стрімкого розвитку, необхідно вже зараз проводити зміни у законодавстві.

Проблема № 1. Все ще дуже багато бюрократії і паперів

Особливо гостро ми відчули українську проблему засилля паперової бюрократії, коли почали оформлювати багато малих партій агропродукції на експорт у різних куточках України. 

До війни експортні партії акумулювалися у портах, куди товар звозився багатьма транспортними засобами. Там і проводилося оформлення на експорт. 

Зараз основна частина с/г продукції постачається на зовнішні ринки залізничним та автомобільним транспортом. І на кожен цей транспортний засіб необхідна окрема документація. 

Проблема № 2. Втрата грошей через негнучкість і зарегульованість теперішнього митного законодавства

На світових ринках залюбки купують український соняшник через його якість та високий вміст олії. А також готові доплачувати до базової ціни премію за фактичний вміст олії після доставки. 

Ось тут і виникає основна проблема з коригуванням на митниці раніше виданих експортних декларацій. Наприклад, контракт передбачає базовий вміст олії на рівні 44% на сиру речовину. 

Коли ж під час вивантаження фактична олія становить більше 44%, то покупець платить премію, яка може сягати 5% від ціни контракту. 

І скажу вам, щоб отримати цю премію, виробник має не тільки потрудитися у полі, щоб виробити такий якісний соняшник, але й серйозно попотіти з валютним контролем та митницею, щоб ту премію отримати. 

Що говорять цифри? В Україні близько 6 млн тонн соняшника на залишках попереднього врожаю (у той час, як виробляється 14-16 млн на рік). 

Якщо у середньому премія на український соняшник складе 2%, то це близько 90 млн доларів потенційної премії за хорошу продукцію з України! 

90 млн доларів, які можуть бути втраченими через те, що у разі отримання премії необхідно зробити майже неможливе – внести зміни у кожну митну декларацію на кожен автомобіль. 

На жаль, на сьогодні супровідна документація дуже строга, детальна, любить штрафи і не любить змін.

Проблема 3. Застаріла бюрократична процедура укладання контракту

Усім нашим експортерам необхідно обов’язково оформляти паперовий, підписаний з обох сторін, скріплений печаткою контракт. У той час як для європейців діє англійське або торгове право, згідно з яким достатньо домовленості електронною поштою. 

У результаті європейці не поспішають із тим, щоб підписувати контракт. А українці мають якось викручуватися. 

Наприклад, створювати свої нерезидентські компанії, для того, щоб швидко між своїми компаніями зробити контракт на експорт, і бути незалежними від того, як довго європейці підписують контракт. 

Упровадження в Україні англійського права суттєво поліпшило б ліквідність ринку та прибрало зайві надбудови. А так, на сьогодні, отримання підписаного контракту суттєво затримує експорт. 

Проблема № 4. Бюрократичне законодавство стримує розвиток зручних, логічних і креативних рішень для бізнесу

На сьогодні вже зрозуміло, що у нових турбулентних умовах широкомасштабного вторгнення росії саме малий і середній бізнес продемонстрував більшу адаптивність і гнучкість. 

У той час як великі агрокомпанії ще перебувають у пошуках рішень, які дозволять продавати максимально великі об’єми. 

Виходом із ситуації могло би бути переміщення товару з України у порти інших країн і продаж уже з них. Але це неможливо у рамках сучасного законодавства! 

Щоб перевезти товар закордон, необхідно вже мати контракт на реалізацію. А у сьогоднішніх реаліях контракт неможливо підписати, оскільки не можна спрогнозувати логістику.

Наприклад, зараз середній час, який необхідний товару, щоб перетнути кордон Україна-Румунія, становить 30 днів. Оскільки товар неможливо вивезти з України без експортного контракту, то українські виробники знову ж таки змушені винаходити технічне рішення – створювати нерезидентські компанії. 

Це дозволяє обійти вимоги, уклавши технічний контракт між резидентом і нерезидентом. 

Виходить, у той час, як європейські виробники можуть вільно переміщувати свою продукцію, українські, через недосконалість і зарегульованість бухгалтерського, митного і податкового законодавства, змушені брати на себе більше ризиків. 

Проблема № 5. Система, яка сприяє не економічному розвитку, а створенню можливостей для корупції і хабарництва

Давайте задумаємося над тим, що саме підтримує створена дозвільна система? У той час, як Україна потребує швидкого і ефективного перезапуску економіки, а український виробник – коштів на проведення посівної, тривалість видачі довідки для товару щодо ГМО становить 7 днів!

Усе має зачекати, поки інспектор зробить сертифікацію! Що отримуємо? Затримку із відвантаженням, отриманням коштів, проблеми із посівною. І в результаті – катастрофу для агробізнесу, зате хороші можливості для розвитку хабарництва. 

Проблема № 6. Фактична відсутність презумпції невинуватості

Українському виробнику, щоб розвивати бізнес, необхідно ходити по мінному полю штрафів і санкцій. 

А коли ходіння по мінному полю набуває буквального значення, варто іти назустріч українському бізнесу. Виправляти ситуацію на рівні фундаментальних основ і підходів фіскальної та митної політики.

Українські виробники вже довели, що вони цілком готові свідомо, а не через примус, підтримувати державу. І державі також пора піти назустріч і ставитися до підприємців, не як до злочинців, а як до свідомих громадян. 

Маємо розуміти, що все, що зараз сповільнює економічний розвиток, – це не лише економічні втрати, а й пряма допомога нашому ворогу. 

За останні 3 місяці відбулися неймовірні зміни в геополітичному плані. Україна з держави, про яку дехто навіть не чув, перетворилася на країну, яка виборола власне почесне місце у світі. 

Завдяки мужності наших героїв, як воїнів, так і звичайних людей, українці стали для всього світу амбасадорами справжніх європейських цінностей, втіленням боротьби за свободу і демократію. 

Це велика відповідальність і водночас великий історичний шанс. Маємо не втрати можливості і відповідати заявленому рівню, як у побуті, так і у розбудові економічних і політичних інституцій.