Як реформувати енергетичний сектор в процесі післявоєнного відновлення

Україна відчуває на собі жахливі економічні наслідки через вторгнення росії. Щомісячний дефіцит в енергетиці становить близько 250-300 мільйонів доларів у порівнянні з роботою за звичайних обставин. 

Рівень споживання та зборів значно нижче звичайного. Декілька великих споживачів було знищено, велика кількість людей виїхала з країни, а також дуже багато не сплачують по рахункам. 

За останні три роки Україна створила функціонуючий ринок електроенергії. Усі види ринків, такі як ринок на добу вперед, балансуючий, внутрішньодобовий тощо, існують та надають відповідні сигнали, незважаючи на деякі викривлення. 

Була створена енергетична біржа. 16 березня навіть відбулася синхронізація із континентальною Європою, а кілька днів тому до ENTSO-E приєдналася компанія "Укренерго". Це було визнанням дотримання правової бази ЄС. 

Проблеми з ліквідністю призводять до певних панічних реакцій. Деяким спекулянтам, що вирішили нажитися на війні, прийшла ідея, як урвати собі шматок, і вони почали просувати модель Єдиного покупця, найкорумпованішу схему, що колись існувала в Україні в енергетиці, яку шляхом безпрецедентних зусиль нам вдалося відмінити останніми роками. 

У будь-якому разі ця схема не приносить у систему нових грошей, а тільки виводить їх на користь деяких посадовців та політиків. 

Єдиним короткостроковим рішенням отримати більше коштів є експорт електроенергії до ЄС, якщо не згадувати наразі суто гіпотетичні варіанти отримання субсидій з державного бюджету, підтримка донорів або післявоєнне відновлення. 

У разі повного використання доступних 2 ГВт транскордонних потужностей на кордоні з ЄС українська енергетика зможе заробляти до 10 мільйонів євро щодня на експорті на захід. Однак до цього ще далеко. 

Під час пробної синхронізації з ENTSO-E поки що не дозволяються комерційні перетоки електроенергії. Поступово надаватиметься доступ до певних потужностей, однак для повноцінного використання експортних потужностей знадобиться рік або й більше. 

Тим часом Україна має організаційно підготуватися до нової угоди і перш за все реалізувати підготовчі заходи, сумісні з вимогами ЄС. 

Наразі договір з ENTSO-E має два виключення: кордон із Польщею та Молдовою. Лише ці напрямки можуть прямо зараз використовуватися для експорту електроенергії, проте їхня пропускна потужність дуже обмежена. 

Експорт може забезпечити певну виручку конкретним генеруючим компаніям та "Укренерго" як оператору системи передачі за перевантаження в транскордонних мережах. 

Оскільки ця виручка може дати досить високий прибуток через цінову різницю між ЄС та Україною, органи влади аналізують можливості перенаправлення цих прибутків на інших стейкхолдерів в енергетиці. 

Першою ідею, що з’явилась у Регулятора (НКРЕКП), було проголосити створення нового спеціального зобов’язання (PSO), за яким експортери повинні будуть переказувати 80% плати за транскордонний перетин Гарантованому покупцю, що далі згідно з рішенням Кабінету міністрів перенаправлятиме ці кошти на фінансування дефіциту. 

Тут немає жодної логіки. Спеціальне зобов’язання відповідно до законодавчих актів ЄС та українського законодавства має бути прозорим і заздалегідь чітко визначеним. Ніхто не знає, в чому полягає спеціальне зобов’язання в цьому випадку. 

За нього також повинна бути компенсація. Це означає, що пізніше з держбюджету повинне бути виплачене відшкодування експортерам, що в будь-якому разі добре заробляють. І тут немає жодної послуги суспільного інтересу, лише непередбачені прибутки. Треба називати речі своїми іменами.

Другою ідеєю було запропонувати монополію на експорт державній компанії, тобто Енергоатому, на якого покладено важкий тягар поточного спеціального зобов’язання щодо забезпечення населення та деяких інших груп споживачів дешевою електроенергією. 

Така монополія знищить усі ринкові елементи в структурі сегменту експорту електроенергії та матиме ефект, аналогічний поверненню до моделі Єдиного покупця. 

Єдиним, на мій погляд, варіантом, який дозволить зберегти ринковий підхід, є проведення аукціонів на перетин для експорту і стягування компанією "Укренерго" регулярної плати за перевантаження в мережі. 

Таким чином в "Укренерго" залишиться додатковий прибуток, який відповідно до законодавчих актів ЄС та українського законодавства повинен використовуватися на нові транскордонні пропускні потужності. 

Наразі нікому не потрібні нові транскордонні потужності. Ці кошти слід тимчасово використовувати для покриття термінових потреб у ліквідності, але для цього необхідні незначні зміни в Законі про ринок електроенергії стосовно шляхів перенаправлення плати за перевантаження в мережі.

Деяким стейкхолдерам не подобається ідея внесення змін у законодавство, але введення неіснуючого спеціального зобов’язання чи делегування монополії також потребуватиме законодавчих змін. 

Спроби уникнути їх за допомогою певних урядових постанов лише вб’ють новонароджений ринок. Це зашкодить можливості експорту української електроенергії та подальшій інтеграції з ЄС.

Д-р Януш Копач, колишній директор Секретаріату енергетичної спільноти, спеціально для ЕП