Відновлювана енергетика – ключ до відбудови економіки та енергетичної незалежності України

Сьогодні ціна імпорту російського викопного палива – це наша кров, кров українців. 

Більше місяця знадобилося країнам Європи, щоб почати робити кроки до зменшення своєї залежності від російського вугілля, нафти та газу. 

Наразі ембарго запроваджене з боку ЄС лише щодо постачання вугілля, але і воно з відтермінуванням аж до кінця літа.

Поставки нафти і газу тривають, і росія намагається використовувати їх як інструменти для поділу та знищення демократичної Європи, одночасно бомбардуючи українські міста дощенту.

У 2014 році, коли Росія анексувала Крим та окупувала частини Донецької та Луганської областей, Європа не змогла визнати всі загрози, які несе росія та залежність від її викопного палива. 

У гонитві за своїм енергетичним домінуванням російська федерація тоді захопила великі запаси нафти і газу в Україні і всіма засобами намагалася посилити свій контроль над постачанням енергоносіїв до Європи, щоб сьогодні використовувати їх як частину загарбницьких планів. У результаті енергетична безпека всієї Європи повністю скомпрометована. 

Щодня ЄС платить сотні мільйонів євро злочинному режиму Кремля за нафту, вугілля та газ. Припинення залежності ЄС від російського викопного палива та запровадження повного ембарго є єдиною адекватною відповіддю на агресію. 

Тільки це може зупинити війну. Настав час виправити помилки минулого. Відмова Європи від російського викопного палива є першим кроком до нашої спільної енергетичної безпеки та відновлення України.

Наступним кроком має бути терміновий план енергетичної незалежності для України та міжнародна допомога для його реалізації під час відбудови країни. 

Ми повинні відобразити це в кліматичних та енергетичних цілях до 2030 року в рамках Договору про Енергетичне Співтовариство, який уже допомагає нам залучати екстрену допомогу, та встановити курс на прискорення енергетичного переходу.

Реальне рішення для енергетичної безпеки: відновлювані джерела енергії, а не ядерна енергетика

Події останніх кількох місяців означають, що ми повинні рішуче взятися за перебудову енергетичного сектору та його декарбонізацію. 

До 2030 року щонайменше 45% нашої електроенергії має надходити з повного спектру відновлюваних джерел енергії, а в кінцевому споживанні енергії, включаючи транспорт і опалення, частка ВДЕ має бути не менше 35%. 

Щоб це сталося, нам потрібен план для того, щоб уповні використати потенціал наших вітрів і сонця, радикально підвищити енергоефективність, електрифікувати промисловість і транспорт. 

Тоді ми зможемо значною мірою позбутися викопного палива та бути незалежними від його імпорту.

Для цього є всі передумови. Протягом перших двох тижнів вторгнення українські енергетики виконали "річну роботу", відключивши нашу електричну мережу від росії та білорусі та синхронізувавши її з європейською. 

Цей крок допомагає ізолювати нас від росії, готує до більшої електрифікації економіки та наближає до Європи. 

За місяць до вторгнення цілі щодо збільшення частки відновлюваних джерел у нашому енергетичному балансі передбачалися в проєкті Національного плану дій з відновлюваної енергетики 2030.

Поряд із цим для України спроби побудувати нові атомні енергоблоки до 2030 року є марними. 

Захоплення росією нашої Запорізької АЕС – найбільшої в Європі – показує, що агресор дуже легко може використати такі об’єкти як мішень та створити радіаційну загрозу. 

Атомні електростанції можуть знову стати мішенню для ядерного тероризму. Вони також вимагають тривалого та складного будівництва, дуже дорогі та утворюють небезпечні відходи. 

Механізмів безпечного захоронення ядерних відходів досі не існує, до того ж атомні електростанції не є кліматично нейтральними, якщо брати до уваги повний життєвий цикл палива та самих АЕС. 

Відновлювані джерела енергії сьогодні чистіші, їх легше і швидше будувати та вони вже набагато дешевші.

Шлях уперед: розблокувати інвестиції у ВДЕ для зеленого відновлення

Нам потрібно розглянути весь спектр стимулів і механізмів інвестування у відновлювану енергетику: державно-приватні партнерства, кооперативи та енергетичні спільноти, нові механізми розвитку ВДЕ, такі як чистий облік енергоспоживання та двосторонні угоди про закупівлю електроенергії, які дають впевненість та стабільність як для виробників, так і довгострокових покупців чистої енергії. 

Для швидкого розгортання технологій сонячної та вітрової енергетики в усій країні також необхідне нове зелене промислове партнерство між Україною та ЄС. 

Нам потрібно створити бачення зеленого відновлення та поставити амбітні кліматичні та енергетичні цілі до 2030 року, які зроблять Україну самодостатньою в енергопостачанні.

Шлях до енергетики на основі відновлюваних джерел створить ринкову впевненість, необхідну для залучення інвестицій. 

Нам потрібно перезапустити та реструктурувати електроенергетику, щоб нарешті розблокувати її розвиток, оскільки в останні роки інвестиції в електроенергетичний сектор України стримувалися зокрема і через надлишок застарілих і дуже брудних вугільних електростанцій. 

Ще до війни і бізнес, і уряд визнали необхідність поступової відмови вугілля та зробили відповідні заяви на COP26 у Глазго.

Партнерство між Україною та ЄС в сфері відновлюваної енергетики відкриє нові можливості для всієї Європи. У короткостроковій перспективі це допомогло б Україні відновитися після війни та поставити нашу енергетичну галузь та економіку на ноги. 

У середньостроковій перспективі ми можемо різко скоротити шкідливі викиди в енергетичному секторі, поступово відмовитися від вугілля до початку 2030-х років та почати займатися безпечним виведенням з експлуатації атомних електростанцій, коли технології накопичення енергії та рішення для підвищення гнучкості енергосистеми стануть більш доступними.

Оригінал колонки англійською опублікований у виданні Reuters.

ЕП вперше публікує переклад українською мовою.