Агонія російської економіки

Росія розв’язала війну, спрямовану на тотальне знищення української нації. 

Щоденні обстріли, бомбардування, блокада українських міст, які міжнародне співтовариство вважає геноцидом, поступово призводять до "економічного геноциду" самої країни-агресора.

З 2014 року Росія накопичувала резерви на війну та, вочевидь, не очікувала потужної реакції Заходу на розпочату нею військову агресію проти України. 

2014 рік дав надію, що "найстрашніші" санкції торкнуться лише відключення від системи SWIFT (на цей випадок Росія намагалася розробити власну систему фінансових повідомлень, яка працювала хоча б в межах самої країни). 

Проте ніхто не очікував введення санкцій проти Центробанку, як це було свого часу з Афганістаном, Венесуелою, Сирією. Росія боялася санкцій США, проте не відчувала загрози від "нейтральної" Швейцарії та ЄС, тому перевела більшу частину своїх резервів в євро. 

З $630,2 млрд майже 60% золотовалютних резервів (у доларах, євро, фунтах стерлінгах, єнах, франках) – заморожені. Провести фінансові операції з китайським юанем або золотом жодна з фінустанов не наважиться, оскільки може підпасти під американські санкції. 

Відтак, погашення валютних боргів країни-агресора перед її кредиторами та підтримка платоспроможності держави – від питанням. На початку березня Standard&Poors, Fitch Ratings, Moody's визначили статус російської економіки як переддефолтний.

Санкції спрямовані не стільки на усунення Путіна від влади (це має відбутися внаслідок дії санкцій; росіяни мають зрозуміти, що їхнє життя за "царя" котиться у прірву), скільки на скорочення фінансування ним війни проти України. 

Санкції вже мають економічний ефект. Російська влада заявляє про скорочення ВВП у 2022 році на 8%, але міжнародні організації прогнозують падіння у 11-15%, хоча це не межа. 

Через відсутність імпортної сировини та комплектуючих відбувається поступове припинення ряду виробництв. 

А облікова ставка у 20% не дозволить економіці країни-агресора ефективно розвиватися (так, можливо це збереже якусь частину вкладів населення у банках, проте бізнес не зможе собі дозволити кредити за високими ставками).

Також, ніхто не очікував повного виходу іноземних компаній з російського ринку. Якщо у 2014 році лише частково вводилися секторальні санкції та компанії не розглядали питання виходу з російського ринку, то сьогодні щодня збільшується їх кількість, оскільки більшість із них не бажають "заробляти на крові". 

Припинення торгівлі з країною-агресором це не лише моральний імператив, але й економічний. Скорочення товарообігу передбачається на рівні 35%, а з тим експортної виручки та податків, з яких "спонсорується" війна в Україні. 

Але Росія досі має фінансову подушку безпеки: угоди з експорту нафти та природного газу. Країни Європи протягом десятиліть були залежними від російського газу та планували посилювати цю залежність через будівництво нових газогонів. Проте війна змусила замислитися про позбавлення доходів автократії. 

У Росії ніхто не прораховував можливість введення нафтового ембарго та відмови від російського газу. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, через бойкотування приватних компаній та нафтове ембарго США, російський експорт у квітні знизиться на 3 млн барелів/день – це більше 50% нафтоекспорту. 

Відтак фінансування російського бюджету скоротиться навіть попри те, що ціна на нафту марки Urals коливається в межах $90/барель (в бюджеті на 2022 рік закладено $44,2/барель).

Щодо природного газу, то сьогодні ввести повну заборону на його купівлю (а це 155 млрд м3) ЄС не може через відсутність альтернативи. Хоча ситуація може змінитися вже найближчими тижнями, оскільки відбуваються щоденні консультації стосовно "нульового" імпорту газу з Росії. 

Тим більше, що ультиматум Путіна платити за природний газ в російських рублях говорить про порушення контрактів.

Для Росії це буде найбільший спад з початку 1990-х років. Країна вже повернулася до кінця 80-х, коли окремі західні товари або технології не були доступні. 

Економічне знекровлення Росії є необхідним, аби відрізати її від доходів. Це має бути ціна за страждання, з якими стикнулися мільйони українців в розбомблених містах.