Пшениця як "продовольча зброя"

Російська економіка базується на домінуванні монополістичних і олігополістичних ринкових структур, які можуть впливати на ціноутворення як на внутрішніх, так і на міжнародних ринках. 

Вона вже сьогодні використовує природний газ і нафту як "зброю", контролюючи обсяги поставок і ціни.

Майже всі галузі російської економіки монополізовані державними компаніями або контролюються російськими олігархами. 

Це включає не лише державну монополію в таких галузях, як енергетика та сировина, гірничодобувна промисловість, торгівля, транспорт і зв’язок, а й переробна промисловість, зокрема аграрно-продовольчий сектор. 

Також у аграрно-продовольчому секторі російський уряд підтримує не малі сімейні підприємства, а великі аграрні компанії, які зараз відомі в усьому світі як агрохолдинги.

"Зерновий ОПЕК" для контролю експорту пшениці

Як країна з найбільшими орними землями у світі, Росія за останні 15 років перетворилася на одного із найбільших гравців на світовому ринку пшениці. 

Проте Росії доводиться конкурувати не лише з такими країнами, як ЄС, Канада, США та Австралія, а й із сусідніми країнами, перш за все з Україною, але й з Казахстаном. 

Казахстан, як країна, яка не має прямого доступу до світових портів, змушена відправляти свою пшеницю до чорноморських портів російськими залізницями. 

Через таке географічне положення експорт пшениці з Казахстану на світовий ринок практично знаходиться під контролем Росії. 

Для того, щоб обмежити Україну як основного конкурента на ринку пшениці в Чорноморському регіоні, Росія ще у 2007 році підняла питання про злиття експорту пшениці трьох країн Чорноморського регіону, Росії, Казахстану і України в так званий "Чорноморський зерновий пул", а пізніше про створення так званого "зернового ОПЕК". 

Але Україна з самого початку була проти створення такої економічної картелі на світовому ринку пшениці.

Україна як конкурент Росії на ринку пшениці

Україна, як країна з найбільшими площами чорноземів і найродючішими ґрунтами у світі, вільним і прямим доступом до світового ринку, з дуже розвиненою портовою інфраструктурою на Чорному морі, має всі економічні переваги для успішної конкуренції з Росією не лише на світовому ринку пшениці. 

Цим Україна обмежує монополістичне положення Росії на світовому ринку пшениці в багатьох країнах Африки, Близького Сходу і Азії. 

В очах російського президента і російських олігархів Україна як конкурент становить економічну загрозу для економіки Росії. 

Тому російський президент та російські олігархи намагаються окупувати південь України і надіються таким чином обмежити Україну як конкурента і отримати контроль над експортом пшениці в Чорноморському регіоні. 

Якщо Росії вдасться реалізувати задуманий план "Новоросія", то Україна може не лише втратити свої землі на півдні країни, вона також може втратити вільний і прямий доступ до світового ринку. 

У такому положенні Росія буде мати можливість контролювати весь експорт української пшениці. 

Якби Росія могла б контролювати всю торгівлю пшениці у Чорноморському регіоні сьогодні, то вона вже могла б використовувати пшеницю як "продовольчу зброю".

Наслідки "продовольчої зброї" для Африки, Близького Сходу та Азії

Саме про це попереджаю політиків у ЄС і США, а також на Близькому Сході, в Африці та Азії. 

Цінова еластичність попиту на енергію є більш еластичною, і в міру зростання цін на енергію можна знайти альтернативні рішення щодо енергопостачання. 

Цінова еластичність попиту на продукти харчування, зокрема на хліб, є менш еластичною та навіть нееластичною у бідних регіонах світу. 

По-перше, важко знайти альтернативу пшениці. По-друге, дивлячись на географію експорту пшениці трьох чорноморських країн, Росії, України та Казахстану, стає зрозумілим, що ці три країни експортують у найбільш густонаселені регіони світу: Африку, Близький Схід та Азію.

Пшениця як "продовольча зброя" Росії

Варварські бомбардування та ракетні обстріли мирного населення в Україні вказують на те, що Росія неодмінно використає своє монополістичне положення на світовому ринку пшениці і використає пшеницею як "продовольчу зброю". Це може призвести до таких наслідків. 

Перше, експортні ціни на зерно пшениці можуть зрости так як і ціни на природний газ та нафту, які вже сьогодні диктуються Росією як країною-монополістом в більшості країн Європейського Союзу. 

Друге, за допомогою регулювання і контролю експорту пшениці в Чорноморському регіоні Росія може використати пшеницю як "продовольчу зброю" і контролювати чи навіть керувати відданістю багатьох урядів Африки, Близького Сходу чи Азії. 

Третє, не можна виключати того, що Росія може спровокувати штучну світову продовольчу кризу або навіть штучний голод у різних частинах світу. Це може вплинути на продовольчу безпеку в більшості країн Африки, Близького Сходу та Азії і призвести до масової міграції людей з бідніших регіонів світу до інших країн світу. 

В свою чергу, масова міграція людей може створити ще більші соціальні, політичні та економічні проблеми для багатьох країн світу, в тому числі і для країн Європейського Союзу.

Олександр Перехожук, Ph.D., університет Мартина Лютера (Німеччина), Асоційований співробітник Центру досліджень продовольства та землекористування КШЕ, старший науковий співробітник Лейбніц-Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою (IAMO)