Українська правда

Нерівна конкуренція з європейським бізнесом

Чому українські переробники молока конкурують не зі своїми європейськими колегами по цеху, а з урядами країн ЄС.

Кілька років тому, ще до масштабної експансії європейської молочної продукції на український ринок, мав розмову з одним дипломатом з Представництва Європейського Союзу в Україні. 

Розповідаючи про проблеми молочної галузі в Україні, серед однієї з причин я зазначив недостатній рівень державної підтримки тваринництва. 

Після цих слів він активно почав розповідати, що державна підтримка нищить економіки країни, позбавляючи ринки здорової конкуренції і стримуючи розвиток бізнесів. 

Пригадав я цю розмову днями, коли в новинах побачив, що уряд Польщі ухвалив рішення щодо зниження ставки ПДВ на продукти харчування до 0%. Це при тому, що ставка буде діяти на продукти, які до цього вже покривалися зниженою ставкою у розмірі 5%. 

Що це як не непряма державна підтримка поляками власних виробників? В Україні, для прикладу, більшість товарів і послуг оподатковується за єдиною ставкою ПДВ в розмірі 20%. 

Паралельно зі зростанням лобізму профільними асоціаціями необхідності державної підтримки тваринництва в Україні, бачу обурення в соціальних мережах та інших відкритих джерелах багатьох користувачів, а іноді і авторитетних бізнесменів, такими діями. 

Тому, вирішив написати про те, чому держпідтримка молочної галузі, на мою думку, є необхідною. Звісно, якщо ми не хочемо остаточно втратити власну "молочку", а з нею і робочі місця та податкові надходження.

Одразу зазначу, що проводжу порівняння з ЄС виключно через те, що саме з країн-членів (в першу чергу з Польщі) за останні три роки відбулось найбільше зростання імпорту молочної продукції в Україну. 

І, звісно, через те, що на території ЄС існують справжні ринкові відносини, чого не можна сказати, наприклад, про Республіку Білорусь, де державна підтримка є значною, галузь регульованою, а білоруська "молочка" так само свого часу "заходила" на український ринок з нижчими цінами, ніж українська.

Не хочу писати про конкретні програми і суми підтримки в ЄС, про це і так вже багато написано. Для тих, кого все ж таки цікавлять конкретні дані, їх можна знайти на офіційному сайті Єврокомісії у відкритому доступі. 

Проте зазначу, що суми державної підтримки в ЄС співставні з нашими. Тільки наші в гривні, а їхні — в євро. Тобто, розмір підтримки приблизно в 30+ разів більший. 

Чого ж ЄС, розповідаючи нам про необхідність розвитку здорової конкуренції, настільки багато "інвестують" у власне тваринництво? Я бачу для цього кілька підстав.

По-перше, виробництво харчової продукції тісно пов’язане з харчовою безпекою власної держави. Недарма ж уряд Китаю накопичує до 50% світових запасів зерна, а в більшості країн світу, включно з Україною, створюються державні резерви.

По-друге, всі розвинені країни в світі (і країни ЄС не є виключенням) мають потужні виробництва. Я ще не бачив жодної багатої сировинної країни. Окремих громадян або груп громадян бачив, а от в цілому населення і потужної економіки — ні. 

А тому європейці бачать необхідність у розвитку промислового сектору і нарощуванні експорту.

Та постає питання... Як може європейський молокопереробник конкурувати на зовнішніх ринках, скажімо африканських, з колегами з країн з нижчим рівнем життя? Наприклад з Індії, де молока багато, воно в основному сконцентроване в особистих господарствах, а тому є дешевшим.

Тільки за однієї умови. Якщо молочна сировина, яку європейський переробник отримує на виробництво (а в структурі собівартості певних молочних продуктів саме молоко займає до 80%), є дешевшою ніж на конкуруючих ринках. 

Цього можна досягти виключно підтримуючи фінансово власних фермерів. У такому випадку заводи отримують конкуренту ціну, а виробники не несуть збитки. І вовки ситі і вівці цілі. 

Кому цікаво зануритись в тематику глибше, не перевантажуючи себе глибинним аналізом, раджу подивитись фільм The Milk System

Там один з європарламентарів прямо говорить, що якщо їхні фермери на 31 грудня не отримають дотації з бюджету ЄС, 1 січня вони не вийдуть на роботу. Саме від прямих платежів з бюджету ЄС залежить їхня подальша робота.

До речі, вартість сировини в Україні у перерахунку на євроценти при однакових кількісних показниках (жир/білок) є вищою, ніж в таких розвинених країнах як Польща, Німеччина, Голландія. Вищі ціни лише в таких "молочних" країнах як Кіпр і Мальта.

По-третє, розвиток сільських місцевостей. Думаю, європейці все ж таки розуміють, що при загальному тренді на урбанізацію населення, певна кількість людей повинна проживати в сільських місцевостях, адже саме там сконцентрований аграрний бізнес. 

І тваринництво вимагає набагато більшої кількості робочих місць ніж класичне рослинництво. Окрім того, продукти тваринництва використовують в багатьох галузях, від виробництва інших продуктів харчування до будівельних матеріалів.

Підсумовуючи, вважаю, що нам всім потрібно розуміти, що існують певні галузі, які не можуть існувати без державної підтримки. Молочне скотарство є одним з таких напрямків. Підтримка фермерів є як в США, так і в ЄС та інших країнах.

Щоб молочному бізнесу України залишатись конкурентним на зовнішніх ринках, ми повинні працювати в максимально рівних умовах з бізнесами з інших країн. 

Неможливо конкурувати з тими, хто отримує стимули у вигляді прямих і непрямих дотацій у власних країнах і заточений на експорт на ті ж ринки, на які постачають українські переробники. 

Більше того, ми повинні бути в рівних умовах, щоб мати змогу конкурувати і на внутрішньому ринку, який після підписання Угоди про зону вільної торгівлі все більше заповнюється імпортними молочними продуктами з ЄС.

Молокопереробні підприємства не просять прямих дотацій для себе, адже нам потрібна просто дешевша молочна сировина в достатній кількості, від якої залежить наш бізнес. 

Ми просимо подивитись на європейський досвід і зосередити сили на підтримці тваринників. Тому що будь-який власник аграрного бізнесу рахує свої фінанси і, якщо тваринництво не приносить потрібних фінансових результатів, заміщує його альтернативою у вигляді рослинництва.

Молокопереробники, не зможуть працювати без молочної сировини, а тому при продовжені тренду на скорочення кількості поголів’я в державі, на жаль, є великий ризик втратити промислове виробництво, яке європейці намагаються так розвивати в себе, і остаточно стати виключно аграрною державою. Можливо, буде ще й IT, але і там воно у нас поки "сировинне".

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
агросектор молоко ЄС