Завдання вижити. Яких змін потребує ринок лісу

Попри заяву окремих діячів про величезні успіхи і продажі деревини на мільярди гривень, на початку 2022 року ситуація на ринку тільки погіршується. 

Окремі переробники Рівненщини просто простоюють, бо не мають мінімального обсягу сировини. Решта ж буквально бореться за виживання.

Збільшення надходжень від продажів частково пояснюється динамікою цін через високий попит на міжнародному ринку (ціни дійсно росли протягом другої половини літа — осені 2021 р.). 

Але значною мірою лісгоспи формують свої показники за рахунок штучних маніпуляцій з обсягами продажів деревини.

Так, наприклад, на Рівненщині на крайні квартальні торги лісгоспи виставили менше 10% від обсягу квартальної заготівлі. Умовно, за планової заготівлі лісгоспу у 10 тисяч кубометрів на місяць або 30 тисяч на квартал, він виставив на квартальний продаж лише 2400 кубометрів.

Для розуміння, підприємство-переробник споживає від 1000 кубів деревини на місяць. Тобто такий обсяг продажу не задовольнить навіть потребу одного підприємства на квартал!

За цих умов всі переробники змушені битися за такий мізерний обсяг, задираючи ціну в рази. В результаті замість ринкової ціни у 2,5 тис. грн за кубометр ми отримуємо 6 тис. грн за кубометр.

З такою економікою не виживе жоден переробник. Для порівняння, рівень цін на деревину в Європі чи Азії теж коливається, але у межах 10-20 євро на кубометрі.

В таких умовах буйно процвітає тіньова торгівля. Окремим "обраним" переробникам вдається купити деякі лоти взагалі по стартовій ціні. 

Яким чином це їм вдається? Ми за руку не ловили, але як кажуть, у кого "кнопка доступу" — в того й ринок. Якщо продавець має змогу допускати до продажу лише обраних, то йому вже і ніякий редукціон не потрібен.

Навіть якщо переробнику пощастить купити лот, зовсім не факт, що він зможе отримати свою деревину. Протягом року стан виконання договорів лісгоспами суттєво коливається: іноді переробник міг отримати в кращому випадку половину. 

На жаль, виконання договорів сьогодні залежить виключно від лісгоспів. В цьому питанні є як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники.

Щодо об'єктивних причин, іноді деревини може дійсно не бути на складі, наприклад, через сезонні обмеження вирубки. Але існує й величезний фактор маніпуляцій, коли значні обсяги деревини не виставляються, або угоди не виконуються через надумані причини, бо є кулуарні домовленості.

У цих умовах добросовісні переробники, наприклад, Березнівської територіальної громади Рівненщини намагаються знайти деревину в інших областях — Київській, Житомирській, Хмельницькій — просто для того, щоб вижити. 

Про інвестиції вже ніхто не говорить взагалі: якщо ще два роки тому підприємці оновлювали виробництво, запускали лінії вартістю у сотні тисяч євро, то сьогодні ці лінії стоять нерухомо. 

Якщо раніше місцеві підприємці планували поглиблювати переробку та збільшувати додану вартість продукції (наприклад, продавати не обрізну дошку, а ламелі та готові меблеві вироби), то зараз думають лише про виживання.

В цьому немає жодної економічної доцільності, коли, маючи в межах колишнього району два потужних успішних лісових господарства – їздиш за деревиною за сотні кілометрів. 

Спроби ж захистити місцевих деревопереробників відповідною нормою про гарантовану їм мінімальну символічну квоту купівлі сировини на місцевому (!) аукціоні знаходять необґрунтований спротив: мовляв, такі офіційно запроваджені правила позбавлять лісокористувачів максимального прибутку, а отже впадуть надходження до бюджетів. 

Обсяги виробництва в поточному році впали втричі. Роботи для працівників немає. Працездатні спеціалісти й далі їдуть на заробітки за кордон, адже бачать, що за рік ситуація на підприємствах ніяк не покращилась, і чекати тут нема на що.

Податки на рівні громади суттєво зменшились, і це впливає на розвиток регіону. Адже саме підприємства — маленькі і великі — забезпечують розвиток інфраструктури, соціальний захист тощо. 

І коли рапортують про мільярди прибутків від продажу деревини, хочеться запитати, а чи знаєте ви, скільки від таких "перемог", від штучного дефіциту та перегрітих цін втратили підприємства та громади? Скільки скорочено робочих місць? Скільки податків втратили місцеві бюджети?

Справи настільки кепські, що ніхто не береться робити прогнози чи аналітику на 2022 рік. Ще півроку-рік такої роботи, і в регіоні не буде з ким працювати. 

Місцеві переробники намагалися донести всю складність ситуації на обласному рівні, але чиновники посилаються на закон "Про ринок деревини", бо все має відбуватися в межах законодавства. 

Тому єдиний спосіб успішного виходу з кризи — напрацювати зміни до другого читання нової редакції базового закону, врахувавши пропозиції всього ринку переробки.

Формально в проєкті Закону "Про ринок деревини" (№ 4197-д) стаття 15 ніби-то частково вирішує проблеми шляхом запровадження продажу деревини на умовах оферти. 

Але подальші пропозиції народних депутатів дають нам підставу вважати, що держава цей механізм запровадить найлегшим для неї шляхом — власники лісу та постійні лісокористувачі формуватимуть оферту (пропозицію укласти договір) для кожного суб’єкта перероблення деревини, що здійснював придбання деревини у них протягом попередніх 12 місяців. 

Тобто, в перший рік дії Закону деревопереробники Березнівської територіальної громади Рівненщини отримають гарантований обсяг сировини на умовах оферти за ринковою ціною саме в Київській, Житомирській, Хмельницькій областях. Тобто там, де вони змушені були попередньо купувати її, щоб якось вижити.

Тому, ми вважаємо, що право пропозиції оферти має належати саме суб’єктам перероблення деревини із умовами пріоритетності (черговості) вибору постачальника. 

Це певною мірою гарантуватиме можливість придбання частини необхідної деревини за конкурентними цінами у тих власників лісів чи постійних лісокористувачів, які найближче розташовані до місцевих деревопереробників. 

Такі пропозиції до другого читання законопроєкту про зміни до закону "Про ринок деревини" були надіслані до Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку. Надіємось, що вони будуть прийняті до уваги.

Підсумовуючи наведене, зауважу, що в цілому нові законодавчо врегульовані правила ринку деревини мають встановити прозорі правила гри, єдину прозору систему продажу деревини і чіткі зобов'язання лісгоспів щодо заготівлі і обсягів продажу. 

Якщо проблеми переробників не будуть почуті, національна галузь може перетворитись на звичайний сировинний додаток іншого ринку, наприклад, європейського.