Шлях до промислового безвізу, або Як в Україні запровадити європейські стандарти

Сучасний світ на перший погляд видається дуже технологічним та загнаним в правила, але якщо відкинути усі терміни, то в основі маємо такі визначальні речі, як: довіра та відповідальність. 

Вони для європейців базові, світоглядні. І саме вони закладені у відповідні стандарти, закони та правові норми. 

Тож, якщо ми говоримо про таку форму нашої співпраці з ЄС як допуск українських товарів на ринок країн Європи, тобто промисловий безвіз, то європейські стандарти якості – це саме те, де важливі довіра і відповідальність, і без чого важко буде рухатися вперед. Йдеться про радянські ГОСТи, але у значно ширшому, міжнародному, контексті.

Тішить, що Україна здійснила низку масштабних реформ у цій сфері. Ми перші серед країн СНД перейшли від застарілої радянської метрологічної системи на європейську – введено в дію базове і секторальне законодавства. Україна стала повноправним членом авторитетних міжнародних організацій.

Однак для виконання Угоди про асоціацію, особливо підписання нової – щодо промислового безвізу - цього недостатньо. 

Експерти Світового банку відзначають, що інфраструктура системи метрології України в цілому відповідає міжнародним вимогам, однак залучення значних інвестицій у цю галузь є недостатнім. Оскільки споживачі послуг не отримують усіх необхідних переваг, то і внесок метрології у розвиток економіки є недостатнім.

Базовою інституцією в Україні у цій сфері є Міністерство економіки, тоді як за міжнародними стандартами – цим повинні займатися незалежні органи. І це знову ж таки про згадувані вище фундаментальні – довіру і відповідальність.

Експерти Світового банку радять в умовах пандемії, економічної кризи та обмежених фінансових ресурсів модель визначення двох національних інститутів: один для наукової метрології, інший – для законодавчої. 

Тому назріла необхідність внесення змін до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", в якому ці інститути будуть прописані. Це створить умови для усунення технічних бар’єрів в торгівлі промисловими товарами між Україною та ЄС. 

Важливим є також створення Консультативної ради з метрології, яка би напрацьовувала подальші кроки у цій сфері. І це – уже про оновлення усього Закону про метрологію. 

Українське метрологічне законодавство хоч загалом і відповідає міжнародному, однак є занадто складним і до нього часто вносяться зміни. Зокрема, документ був прийнятий у 2014 році, набув чинності у 2016, а вже через три роки до нього були внесені певні зміни. Зараз на черзі – ще одні. 

Окрім того, уже зараз експерти говорять, що українське законодавство потребуватиме подальшого удосконалення, зокрема, йдеться про більшу участь приватного сектору у наданні цих послуг, отримання більшої автономності інституцій сфери метрології у фінансовому відношенні.

Міжнародне та європейське законодавство теж не стоїть на місці: у 2020 році в ЄС набув чинності оновлений міжнародний документ, який враховує останні наукові і технологічні зміни в метрології.

Визначальним у ньому є розділ, який стосується "Розробки системи метрології для майбутнього". У ньому про те, що національні інфраструктури повинні швидко та адекватно реагувати на глобальні зміни у економіці та суспільстві, адаптуючись до нових потреб і технологічних змін. 

Для метрології це означатиме перехід: від механічних вимірювальних приладів до електронних, від одиничних приладів до вимірювальних систем, від статичних вимірів до динамічних (наприклад, розумні лічильники). А ще – про режим Paperless та вкрай складну боротьбу з шахрайством.

Необхідно бути вкрай динамічними, бо на розробку нового закону потрібно не менше двох років (враховуючи досвід прийняття попереднього), а ще на черзі чергові виклики – зокрема, штучний інтелект, який уже "стукає в двері світу", в тому числі і в метрології.