Ми вже два роки працюємо в умовах найбільшої реформи енергетичної галузі.

За цей час фундаментальні питання, які мав вирішити новий ринок (перехресне субсидування, недосконалість механізму ціноутворення), не вирішені.

Навпаки – на новому ринку з’явилися нові проблеми, які посилюють енергокризу, але деякі кроки стосовно зміни ситуації заслуговують на увагу.

У 2019 році в Україні були запроваджені чотири ринки: двосторонніх договорів (РДД), балансуючий, на добу наперед (РДН) і внутрішньодобовий ринок (ВДР) замість Єдиного централізованого продавця та покупця.

Таку реформу енергоринку деякі країни Європи впроваджували обережно, з терміном реалізації до десяти років. Ми ж за період функціонування нового ринку прийшли до низки проблем, які нівелюють усі напрацювання і не дають розуміння необхідності та важливості лібералізованого ринку для споживача.

Найбільш складним та неврегульованим залишається питання цінових викривлень, які характерні для всіх запроваджених сегментів ринку.

Склалося так, що ціна на РДН (формується сьогодні на завтра) стала індикативом для цін на електроенергію по всій країні. Є приклад ЄС, де спочатку країни запровадили торгівлю електроенергією за форвардними контрактами (біржова торгівля) з довгостроковими умовами постачання.

Був сформований ринковий індикатив ціни, а вже потім розвивалися сегменти РДН, ВДР, на яких маркетмейкером ціни стала ціна, сформована на біржі.

Зазначу, що лібералізація ринку, до якого ми всі прагнемо, передбачає єдиний механізм ціноутворення на електроенергію для всіх категорій споживачів. Саме за такими принципами живуть Європа та весь світ.

У нас тариф для населення досі не був приведений до економічно обґрунтованого. Тарифи є пільговими та впроваджені завдяки внесенню змін до механізму PSO – спеціальних обов’язків, що покладаються на виробників та постачальників електроенергії для забезпечення суспільних інтересів.

Ринкова ціна в Україні встановлюється лише для бізнесу. Саме для цього сегменту споживачів ціна формується в умовах нового ринку.

За даними Оператора ринку, у кінці жовтня ціна для бізнесу на ринку РДН становила 2 513,26 грн за МВт-год, а з 1 листопада ціна в об'єднаній енергосистемі України зросла на 27,7% до 3 208,11 грн за МВт-год.

В умовах світової енергокризи ціна на електроенергію має бути хоча б частково прогнозованою завдяки вивіреній внутрішній організації ринку. Весь світ працює за довгостроковими договорами. Будь-який учасник ринку хоче прогнозовано отримувати стабільні доходи і планувати свій бюджет.

На ринку електроенергії саме ринок двосторонніх договорів є ціноутворюючим. В Україні теж спостерігається тенденція до переходу на довгострокові договори. Коли ринок стартував, частка РДН та ВДР у загальному споживанні електроенергії в Україні становила 34%, потім вона зменшилася до 30%.

28 липня 2021 року Кабмін схвалив постанову, якою зобов’язав усі генеруючі компанії продавати електроенергію через біржовий аукціон. 22 вересня уряд ухвалив зміни до цієї ж постанови, яка її уточнювала та доповнювала. Це стало значним кроком на шляху просування ринку двосторонніх договорів в Україні.

Ще одним важливим рішенням для відходу від ціноутворення з прив’язкою до РДН і формування цін на електроенергію на основі ціни на ринку двосторонніх договорів (РДД) став запуск у вересні на Українській енергетичній біржі (УЕБ) публікацій місячного індексу ціни на електроенергію на місяць наперед.

Паралельно ми бачимо, як генеруючі компанії почали виходити на біржу з лотами продажу не тільки базового навантаження, а й інших продуктів: окремих годин, пікового навантаження, позапікового навантаження, нічних годин.

Саме такі кроки важливі для розвитку відкритого лібералізованого ринку в частині формування справедливого ринкового ціноутворення. Паралельно постачальники змінюють стратегію роботи із споживачами.

Значні цінові коливання протягом цих двох років змусили учасників ринку хеджувати ризики, диверсифікувати клієнтські портфелі, розширювати можливості вибору цінових пропозицій залежно від роду діяльності, обсягів та графіків споживання, сезонної діяльності та виробничої потреби клієнтів.

Гостро постало питання надійності постачальника. На початковому етапі на енергоринок зайшла значна кількість компаній-трейдерів, які потіснили частку виробників у структурі продажів. Однак зараз ми вже бачимо, хто працює на перспективу, міняє підходи в роботі, а хто є тимчасовим учасником.

Ринок – складний механізм. Наша країна не має такого великого досвіду, як країни ЄС, однак енергетична криза у світі стимулювала нас покращувати роботу ринку.