В очікуванні першого в Україні приватного спиртзаводу

На початку липня ринок спирту в Україні змінився назавжди. Зникла застаріла монополія і розпочався процес приватизації галузі. 

Важливій реформі дав старт Президент Володимир Зеленський. А 12 серпня Уряд зняв останній бар'єр — прийняв Програму реформування спиртової галузі на наступні три роки.

Що буде далі?

Наразі "Укрспирт" вже повністю передав Мінекономрозвитку пропозиції щодо приватизації 25 із 41 об’єктів. Йдеться про 60% об'єктів підприємства. Фонд держмайна планує провести перший аукціон приблизно за місяць, а це означає, що вже невдовзі у нашій державі з'явиться приватний завод з вироблення спирту!

І це — надзвичайно добрі новини для розвитку галузі. В Україні понад десять років переносили приватизацію "Укрспирту", чекаючи міфічних хороших часів для неї. 

Тим часом десятки простоюючих спиртових об’єктів заростали мохом, а працівники залишались без роботи. 

Загальний рівень зносу обладнання на заводах щороку зростав. На підтримання непрацюючих об’єктів держава у рік витрачала понад 100 мільйонів гривень. Галузь занепадала та обростала корупційними схемами.

Коли ми говоримо про приватизацію у 2020 році, йдеться про прозорі, відкриті аукціони та ринкові ціни на об’єкти. 

Вже неможлива ситуація у стилі 90-х, коли хтось купуватиме завод за "три копійки", щоб потім законсервувати його на десятиріччя чи розпилити на металобрухт. 

Інвестор вкладатиме у купівлю активу чималі гроші, десятки мільйонів гривень, а тобто, матиме особисту зацікавленість його модернізувати, аби заробляти на цьому.

Приватизація сьогодні — це не знищення та закриття заводів, а навпаки — переорієнтація та новий розвиток.

Чому приватний власник краще, ніж державний монополіст?

По-перше, це ефективність управління. Давайте відверто: умови роботи у держсекторі принципово відрізняються від законів функціонування бізнесу. У директора державного заводу немає чіткого KPI та тих мотивацій, які є у менеджера в приватній структурі. 

В умовах монополії відсутня необхідність з кимось конкурувати і ставати кращим, ніж вчора. Тож люди у менеджменті заводів нерідко починають думати бюрократією та звітами, а не новими можливостями та ідеями. 

Важливе й питання кадрової політики, яка на держпідприємстві нерідко залежить від політичної кон'юнктури. 

Простий факт: тільки з 2016 року у ДП "Укрспирт" змінилися п'ять директорів. З такими перестановками говорити про довгострокову стратегію розвитку підприємства не доводиться. 

Та й, головне, спитати з когось про результат її виконання просто неможливо — адже проходить короткий період і людина вже не на посаді. 

У той самий час, приватне виробництво завжди намагатиметься уникнути плинності кадрів. З директором укладається стабільний, довготривалий договір, за яким від нього вимагається виконання чіткого КРІ і впровадження стратегії розвитку підприємства. 

Проблемою є і не гнучка модель величезного держпідприємства-монополіста. Там, де бізнес міг би швидко зреагувати на виклики сьогодення, держмонополія робить це з затримкою і скрипом. 

Про це говорить, наприклад, досвід виробництва сировини для антисептиків на заводах "Укрспирту". Майже за три тижні ДП "Укрспирт" отримав дозвіл та переорієнтувався на виробництво сировини для антисептиків. Багато це чи мало?

Впевнений, що приватний бізнес зробив би те ж саме максимум за 5 днів. У підтвердження цього є факти, як в країнах Європи виробники алкогольної продукції переорієнтували бізнес і вже наступного дня почали виготовляти антисептики. 

Також важливим є і питання ціни спирту. За останні два роки середня собівартість була нижче 200 гривень, а продавався спирт у межах 340-370 грн. Така маржинальність склалася через необхідність утримувати усі непрацюючі заводи "Укрспирту".

При цьому ми майже не конкурентні на міжнародних ринках. Нас випередили по ефективності ціни такі країни, як Молдова, Польща, Білорусь. 

І це — великий недолік монополії. Адже після приватизації ціну регулюватиме лише відкритий ринок і чесна конкуренція за покупця.

Є й ще один безсумнівний бонус приватизації — це боротьба з тінню, яка сягнула вже понад 50 відсотків та краде щорічно 8-10 мільярдів гривень з державного бюджету. Якщо порівняти, на ці гроші можна було б побудувати орієнтовно 50 шкіл та 20 лікарень щороку.

У свою чергу, приватний власник нестиме персональну відповідальність — власною репутацією на ринку — за подібні злочини. Планується ввести жорсткі ліцензійні умови, де за порушення у частині обліку спирту власник втрачатиме ліцензію. Цей запобіжник допоможе перенаправити гроші з тіньових потоків у бюджет країни. 

Приватизацію заводів "Укрспирту" планується провести за рік. З 1 липня 2021 року дозволяється введення в експлуатацію та надання дозволів на будівництво нових підприємств з виробництва етилового спирту. 

При цьому держава має чимало активів, за які стовідсотково йтиме активна боротьба на аукціоні. Але й ті заводи, які з першого погляду не дуже привабливі як майданчики для вироблення спирту, є цікавими для інвесторів з інших галузей. 

Наприклад, для агрокомпаній, адже багато об'єктів мають дуже вдалу логістику — дуже зручні локації, під'їзні залізничні гілки, близькість до великих транспортних магістралей або ж до кордону (для тих, хто орієнтований на експорт). 

Не можна забувати і про такий величезний напрямок, як фармкомпанії. Зокрема, й вироблення антисептиків, які зараз є в кишені хіба не кожної людини. 

А ще є такі напрямки, як біоетанол чи парфумерія. Кожен завод має свої переваги, тож наслідком приватизації стане розвиток відразу низки галузей в Україні.

Впевнений: демонополізація спиртової галузі — це один з надважливих стратегічних кроків, які зробила наша держава. Разом з Фондом державного майна та Міністерством розвитку економіки ми планомірно рухаємось до її успішного проведення.