Поки експерти повідомляють про економічні загрози на тлі коронавірусу, в Україні вони множаться в силу незрозумілої перспективи співпраці з Міжнародним валютним фондом. 

Остання дійсно під питанням: оновлення уряду не зовсім новими обличчями, спробами незаконних звільнень керівника НАБУ і досі не прийнятими законами, які є умовою підтримки МВФ.

Фонд чекає від України прийняття закону про неможливість повернення банків ексвласникам та земельний закон. 

Якщо "земля" вже кілька тижнів розглядається до другого читання, то перший проєкт, який вже охрестили "антиколомойським", ніяк не може отримати схвального рішення в профільному комітеті Ради.

Що пропонує уряд в цьому проєкті?

Якщо коротко, то йдеться про неможливість поновлення становища банку до того статусу, який він мав до виведення з ринку. 

Також передбачається неможливість зупинення судом актів Нацбанку, рішень Кабміну та Фонду гарантування вкладів, пов’язаних із виведенням банку з ринку. 

Уряд Олексія Гончарука ініціював законодавчий механізм, за яким у випадку визнання судом незаконними дій або рішень щодо виведення банку з ринку, власник має отримати компенсацію, а не забрати банк чи повернути його на ринок. 

Водночас пропонується, що така компенсація може становити лише реальні збитки, а їхній розмір визначається із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності та має бути підтверджений визнаною у світі аудиторською компанією. 

Час Х для Приватбанку і Коломойського: що може статися з банком

Для чого це потрібно?

Корупційна українська судова система може створити колапс економіці та фінансам держави, зупинивши дію акту НБУ, якщо йдеться про фінансові масштаби банків на кшталт "Приватбанку" з мільярдними оборотами. 

Повернення банку в попереднє становище може стати фінансовою мишоловкою для цілої країни. 

Здавалося б усе просто: власникам банків гарантується можливість оскарження, але і корумповані українські суди обмежені чітким механізмом дій. 

Чому законопроєкт застряг на рівні комітетів?

Не кажи "гоп", поки в Раді люди Коломойського. 

Законопроєкт отримав шквал перешкод уже на початкових етапах розгляду. Спершу до урядового антиколомойського проєкту було подано аж 3 альтернативних. 

Авторами 2 з них є депутати Олександр Дубінський та Ігор Палиця. Обоє наближені до олігарха ексвласника "Приватбанку".

Уже в профільному фінансовому комітеті Ради почали готувати іншу версію проєкту. 

За даними журналістів, у комітетській версії забрали умови міжнародних стандартів для визначення збитків власникам та заклали механізми досягнення компромісу з власниками банків.

Минулого тижня голова профільного комітету Ради Данило Гетманцев взагалі заявив, що вважає урядовий проєкт неконституційним, однак не посилається на норми Конституції. 

За його версією, розмір компенсації - це дискреція суду і закон не може задавати будь-яких алгоритмів для суду.

Ігор Коломойський: Мені не потрібен "Приват", але нехай повернуть 2 мільярди доларів

Що не так із позицією Гетманцева?

По-перше, алгоритм визначення розміру компенсації може бути врегульований законом. 

За статтею 92 Конституції виключно законами визначаються, у тому числі, засади цивільно-правової відповідальності (п. 22). 

Конституція вимагає, щоб таке визначення не порушувало конституційні  права і свободи громадян. 

Зокрема, право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. Законопроєкт не порушує і не обмежує таке право, натомість врегульовує його у цивілізований спосіб.

По-друге, визначення чіткого алгоритму компенсації навпаки сприятиме юридичній визначеності і передбачуваності процесу. 

Визначені механізми із відповідністю чітким випрацьованим міжнародним стандартам забезпечать довіру до процесу судового розгляду. 

Адже наразі рівень довіри до судової системи залишається вкрай низьким, а сторони у судових провадженнях подекуди затягують процес через безліч експертиз з протилежними результатами. 

Тому законопроєкт пропонує імплементувати кращі світові практики у конкретному способі доведення розміру шкоди.

Тобто аргументи про неконституційність виглядають суцільною маніпуляцією і нічим іншим як спробою зірвати ухвалення ключового рішення для подальшої співпраці з МВФ. 

Неможливість повернення "Приватбанку" олігарху Коломойському є національним інтересом, як і гарантії від неможливості виплат йому захмарних та вигаданих компенсацій. 

Адже повернути банк олігарху – означає віддати йому в руки ключ до фінансової стабільності держави. 

А заплатити невиправдану компенсацію за рішенням корумпованого суду просто означатиме ще раз країною скинутися на допомогу олігарху, який вже неодноразово обкрадав нас на мільярди.