Невдовзі весна. У нас, як відомо, весна — пора саджати.

Подейкують, що у високі урядові крісла можуть посадити деяких чиновників "Нафтогазу", відомих своєю активністю.

Активністю у фейсбуці і судових справах між "Нафтогазом" та "Укрнафтою" щодо спірних 2 млрд куб м газу.

Мова про 2 млрд, що їх НАК повинен компенсувати "Укрнафті" за рішенням найсправедливішого у світі українського суду.

Суперечки за ці обсяги тягнулися мало не півтора десятиліття. І от кілька днів тому керівництво НАК заявило, що "Нафтогаз" готовий заплатити своїй дочірній компанії 15 млрд грн за згадані 2 млрд куб м газу.

Профінансувати угоду, на думку очільників "Нафтогазу", має державний бюджет, заплативши згадані мільярди НАК, який перекаже їх на рахунки "Укрнафти".

"Укрнафта" ж цими коштами повинна компенсувати бюджету багатомільярдний податковий борг, створений станом на 2015 рік менеджментом нафтової компанії, який контролювався Коломойським. Простіше кажучи, "Нафтогаз" пропонує, аби бюджет компенсував сам собі те, що дехто вкрав.

Не будемо аналізувати, наскільки справедливим є рішення суду або чи правильно те, що держава свого часу у добровільно-примусовому порядку спрямувала газ "Укрнафти" для потреб населення за відповідними зниженими цінами.

Натомість оцінимо позицію менеджерів НАК, які, не моргнувши оком, стверджують, що мають кристально чисту репутацію та неймовірні менеджерські таланти.

Перше. Чому НАК хоче заплатити за 2 млрд куб м газу 15 млрд грн? Це близько 300 дол за тис куб м. Іншій своїй "дочці" — "Укргазвидобуванню" — НАК платитиме за газ у кращому випадку близько 200 дол за тис куб м.

Поточна ціна на європейських газових хабах коливається між 115 дол та 125 дол за тис куб м. Та і вартість газу "Укрнафти", коли його багато років тому НАК передавав для населення, була набагато меншою 100 дол.

Можна було б дивитися крізь пальці на цю гру в піддавки між НАК та "Укрнафтою", якби вона не відбувалася за гроші бюджету. Залізти в кишеню кожному українцю, щоб покрити вкрадене, це прояв кристальної репутації чи геніальний менеджмент?

Друге. Що мав би зробити керівник наглядової ради "Укрнафти", представник "Нафтогазу", натомість?

По-перше, ще кілька років тому розігнати менеджмент "Укрнафти", що довгий час виводив гроші, знижував видобуток нафти і газу, заганяв компанію у боргову яму.

По-друге, сприяти розслідуванню і поверненню вкрадених 15 млрд. Хіба ми не знаємо, хто і в чиїх інтересах їх вкрав і за якими швейцарськими та ізраїльськими адресами може перебувати головний бенефіціар оборудок? Якби вкрали не у держави, а в приватної фірми, підозрюю, мільярди давно б знайшли і повернули.

Третє. Наскільки коректна поведінка топпосадовця державної компанії, який публічно адвокатує очевидно невигідну для держави схему на мільярди гривень? Кому це додає авторитету? Державі? Владі? Державній компанії?

На фоні січневого бюджетного дефіциту у розмірі 25% пропонувати подарувати 15 бюджетних мільярдів, а це більше, ніж увесь січневий дефіцит, виглядає як вершина цинізму. Коли президент Зеленський рік тому обіцяв "навесні саджати", ніхто з його виборців не думав, що "схематозників" саджатимуть в теплі владні крісла, а якби думали, то ніколи б за такі перспективи не проголосували.

Чи має право влада, пообіцявши людям боротьбу з корупцією і соціальну справедливість, натомість бюджетними грошима фінансувати злочинні схеми?

Ми думали, що відповідь очевидна, і що навесні ми бачитимемо одіозні прізвища у новинах про посадки, а не про посади. Зараз усі принципові рішення в країні ухвалюють президент і його політична команда, але слід пам'ятати: політична відповідальність за всі наслідки цих рішень приходить поза волею президента.

Так само неминуче, як щороку приходить весна.