Дороге задоволення: що не так з державними підприємствами в Україні?

Час змін настав! Економіка України входить у четвертий рік свого відновлення. Триває зниження рівня бідності, зростає реальна заробітна плата.

Ці досягнення дуже важливі з огляду на конфлікт, що триває на сході країни, та глибинну кризу, яка охопила Україну у 2014–2015 роках, коли економіка обвалилась у цілому на 16 відсоткових пункти.

Цей перехід від кризи до впевненості свідчить про волю українського народу та його стійкість у реалізації багатьох важких реформ.

 А тепер настав час для того, щоб на основі цієї впевненості вивільнити продуктивність українців, відкрити економіку для конкуренції та обмежити роль владних інтересів: державних підприємств та фірм, що пов'язані з політиками.

Розпочнемо з державних підприємств. В Україні їх налічується більше 3500, тому держава  відіграє в економіці набагато більшу роль, ніж це відбувається у сусідніх країнах.

Попри те, що лише половина з цих підприємств працює, вони продовжують існувати у різних сферах:  від енергетики – до виробництва спирту, від комерційних банків – до готелів.

Частина держпідприємств є потужними, вони мають значну частку ринку в більш ніж половині секторів, де працюють.

Регулювання їх діяльності часто є недосконалим і непрозорим: далеко не всі державні підприємства оприлюднюють свою фінансову звітність чи мають аудиторські звіти, а показники операційної діяльності подекуди взагалі недоступні.

Насамкінець, вони "задорогі" для економіки, бо користуються доступом до фінансових ресурсів на пільгових умовах через державні банки або під гарантії уряду розміром близько 18% ВВП у 2014 році і це при тому, що близько половини з них є збитковими.

Роль держпідприємств у багатьох секторах важко пояснити, враховуючи відсутність очевидних національних інтересів, стратегічних міркувань або цілей розвитку.

Важливим чинником є також і те, що домінування цих підприємств перешкоджає приватним фірмам вступати у сектори  економіки, де б конкуренція була життєздатною.

Несприятливий вплив на конкуренцію через таку концентрацію держпідприємств додатково посилюється  надмірним впливом приватних фірми з політичними зв'язками.

Компанії-монополісти зі зв'язками з олігархами контролюють ключові ринки, в тому числі ринок харчових продуктів, транспортних перевезень і енергії.

На ці фірми, що становлять менш ніж 2% від усіх по країні, припадає понад 40% обороту і контроль 50% сукупних активів у цих сферах.

Це вказує на слабку антимонопольну політику з боку держави і вплив інтересів приватних осіб на важливі регуляторні процеси.

[BANNER1]Конкурентна політика

Цілеспрямована регуляторна політика може обмежити ці дисбаланси і покращити результати на ринку для приватних компаній та споживачів.

Потрібні рішучі дії з боку уряду, спрямовані на зміцнення конкурентної політики та процесів її впровадження задля посилення дії ринкових механізмів та створення рівних і конкурентних правил гри.

Без результативного "анбандлінгу" (розділення) державних підприємств і загальної лібералізації оптового ринку електроенергії на ньому навряд чи з'являться приватні інвестиції.

Водночас лібералізація та відмова від установленої законом монополії у сфері телекомунікацій і транспорту(залізничного та водного) збільшить конкуренцію та допоможе знизити ціни.

Після обрання нового президента та в очікуванні на призначення нового уряду в Україні настав час скористатись можливостями, щоб забезпечити  зростання економіки, створити робочі місця, що сприятиме підвищенню рівня життя більшої кількості громадян.

Економічне зростання останніх трьох років, чиї плоди лише зараз починають відчувати мільйони українців після важких подій 2014 року, не зможе вкоренитись без значних інвестицій і підвищення продуктивності.

А для цього потрібно відкрити ринки для справжньої конкуренції.

 Одним із перших кроків має стати справжнє реформування держпідприємств, що передбачатиме:

- розділення "природних монополій", а особливо найбільших з них: НАК "Нафтогаз України" та "Укрзалізниці";

- приватизація держпідприємств, які не мають стратегічного значення для економіки;

- вдосконалення корпоративного управління "природними монополіями" та держпідприємствами, які мають стратегічне значення для економіки країни шляхом призначення незалежних спостережних рад і зміцнення фінансової прозорості.

Паралельно влада може зміцнити незалежність Антимонопольного комітету України.

Це дало б змогу Антимонопольному комітету зосередитись на розв'язанні проблем, які обмежують можливості входу на ринки та створюють нерівні умови і додаткові переваги для приватних та державних підприємств.

Ці чітко визначені кроки можуть сприяти економічному зростанню та принести користь усім: населенню, бізнесу та уряду.

Україна подолала довгий шлях і тепер готова до того, щоб створювати кращі, більш справедливі та рівні економічні умови для всіх громадян.