Як розподіл газу став клондайком збитків

Щорічний обсяг газу, який йде на виробничо-технологічних потреби всіх газорозподільних компаній в Україні коливається в межах 1 млрд куб м – він практично не залежить від обсягів доставленого до споживачів газу.

Найбільше він залежить від технічного стану мереж та обладнання на них, їх герметичності та аварійності.

Наприклад, під час пожежі на складах боєприпасів в Ічні Чернігівської області газ було автоматично відключено на трьох газорозподільних пунктах.

Після того, як пожежу було локалізовано, окремі ділянки газогонів продувались технологічним газом перед відновленням газопостачання.

Коли ви відчуваєте запах газу біля будинків, на вулиці тощо – це також технологічний газ, який втрачається через розгерметизацію певної ділянки трубопроводу.

Для компенсації понесених втрат, підтримки тиску в трубопроводі та на інші виробничо-технологічні потреби оператори газорозподільчих мереж (ГРМ) і вимушені закуповувати так званий технологічний газ.

Однак на сьогодні газорозподільні компанії не можуть придбати газ для технологічних потреб на ринку з двох причин.

По-перше, в діючому тарифі операторів ГРМ не передбачено обсяги газу на всі технологічні потреби.

По-друге, в діючому тарифі операторів ГРМ вартість газу для таких потреб закріплена на рівні 5700-6000 грн/тис. куб. м. На ринку закупити газ по такій ціні неможливо.

Тому газорозподільні підприємства вимушені отримувати цей газ через послугу балансування Укртрансгазу, накопичуючи борги перед цією компанією.

Зараз вартість газу для балансування встановлена на рівні 13344 грн/тис. грн куб. м, тоді як ринкова ціна складає близько 12000 грн/тис. грн куб. м, а в тарифі закладено лише 6000 грн/тис. грн куб. м.

Тому твердження, що за рахунок виробничих потреб можна збагатіти – є хибним. Оператори ГРМ вимушені отримувати цей газ по ціні, що є навіть вищою за ринкову собі в збиток. Тому здійснити на цих обсягах газу ціновий арбітраж неможливо.

Різницю між реальною вартістю газу та закладеному в тарифі публічно визнають навіть в НКРЕКП, але розводять руками – мовляв проблема в тому, що вони не можуть затвердити справедливі тарифи через відсутність методики.

Не виключаємо, що таким чином впродовж останніх років здійснюється шалений тиск на бізнес, кінцевою метою якого може бути рейдерство.

А тим часом на кожній тисячі кубів технологічного газу Оператори ГРМ несуть збитки в розмірі 7600 грн і нарощують боргові зобов’язання.

За інформацією операторів ГРМ, вони визнають наявність заборгованості перед Укртрансгазом, яка на 1 вересня 2018 року у розмірі 10 млрд грн.

Підприємства стверджують, що ця заборгованість буде погашена, як тільки з’явиться джерело покриття - будуть встановлені економічно обґрунтовані тарифи та відшкодовані збитки попередніх років.

Щодо міфічних двох десятків мільярдів гривень боргів, що приписуються Укртрансгазом операторам ГРМ, то це борги виробників тепла для потреб населення за спожитий ними, але не оформлений Нафтогазом газ.

Упродовж останніх трьох опалювальних сезонів НАК "Нафтогаз України" відмовляє значній частині тепловиків у документальному оформленні обсягів спожитого ними газу.

Укртрансгаз робить вигляд, що не знає, хто є постачальником цього газу і намагається надати "послугу балансування", намагаючись перекласти ці боргові зобов’язання на операторів ГРМ.

Тобто Нафтогаз замість постачання газу підприємствам ТКЕ за встановленою урядом пільговою ціною здійснює продаж цих самих обсягів, але вже за ринковою ціною, нібито Укртрансгазу для надання послуг балансування, які в дійсності не надаються.

У свою чергу Укртрансгаз намагається ці послуги нав’язати операторам ГРМ, тоді як насправді цей газ був спожитий тепловиками і повинен обліковуватися по ціні ПСО, яка вдвічі нижча.

Таким чином, Укртрансгаз допомагає своєму 100%-му акціонеру реалізовувати схему підміни операції реалізації газу по ціні 5930 грн/тис. куб. м для виробництва тепла для населення продажем газу по ціні, що вдвічі вища, нібито для балансування газотранспортної системи.

Узгоджені дії НАК "Нафтогаз України" та Укртрансгазу дозволяють материнській компанії штучно покращувати свої результати діяльності за рахунок оператора ГТС та можуть вводити в оману наших міжнародних партнерів про реальний фінансовий стан компанії.

Оператори ГРМ не визнають правомірність надання таких "послуг". Ці питання мають бути врегульовані між постачальником та споживачем газу. Адже "НАК Нафтогаз України" є єдиним постачальником газу для виробників тепла для населення.

Наразі Верховний Суд розглянув близько десяти справ відносно так званих "небалансів". У всіх випадках судді Верховного Суду доходять висновку, що НАК "Нафтогаз України" був зобов’язаний постачати газ своїм клієнтам – підприємствам ТКЕ.

Також судді дійшли висновків, що заборгованість за газ повинна врегульовуватись у встановленому порядку самим Нафтогазом та підприємствами ТКЕ. А газорозподільні підприємства не мають стосунку до взаємовідносин НАК Нафтогаз України та виробників тепла для потреб населення.

Така політика Нафтогазу веде до дестабілізації і так непростої ситуації в більшості регіонів України – місцеві громади, мери міст і ТКЕ не можуть бути впевненими, що їх єдиний постачальник, визначений урядом – Нафтогаз – завтра надасть їм номінацію та не відмовиться оформлювати акти приймання-передачі газу.

Станом на 6 листопада понад 150 підприємств теплокомуненерго не мають номінацій на поточний місяць.

Вважаємо, що НАК Нафтогаз України і надалі продовжить маніпулювати обсягами газу для виробництва тепла для потреб населення з метою покращення своїх фінансових результатів. Адже "анбандлінг" і створення незалежного оператора ГТС, обіцяне керманичами Нафтогазу відразу після перемоги в Стокгольмі, так і не розпочалися.