Китай у фокусі української торговельної політики

Україна – експортозалежна країна. Експорт прямо й потужно впливає на наше економічне зростання.

В умовах глобалізації та лібералізації світової економіки – це нормально. Однак є кілька "але": кон’юнктура на зовнішніх ринках і геополітика, які впливають на торгівлю і, як наслідок, стан економіки.

"Шлюб" з Росією вже навчив нас ніколи не класти всі гроші в одну кишеню. Я послідовно відстоюю позицію диверсифікації експорту з України

Україна вже має міцні торговельні зв’язки з ЄС, зробила відчутний прогрес в розширенні доступу на ринки Північної Америки. Наступний крок – Китай.

В січні-серпні 2018 року Україна експортувала товарів на 1,32 млрд доларів, це лише на 12 млн доларів більше, ніж за аналогічний період минулого року.

При цьому місткість ринку в Китаї – страшенна. Лише нагодувати й вдягнути майже півтора мільярда людей – досить нетривіальне завдання.

Китайці очікують, що через 5 років їхній імпорт товарів сягне 8 трлн доларів. Це дуже багато. Для порівняння – весь експорт України в 2017 році склав трохи більше 52 млрд доларів. Китай міг би поглинути все, що хоче експортувати Україна.

Однак розмір ринку – це не єдина і не головна причина, чому ми докладаємо максимум зусиль до розвитку стосунків з Китаєм.

Дивлячись на статистику світової торгівлі не можливо не помітити, що Китай є основним торговельним партнером багатьох розвинених країн (США, Німеччини, Канади та інших).

Торгівельна міць та зацікавленість в економічній гегемонії зробила Китай причиною глобальної торгівельної війни, що розгортається перед нашими очима.

Але тут потрібно розуміти, що світова торговельна війна (на відміну від політично вмотивованої торговельної агресії, яку проявляє Росія) – це не так і не стільки про суперництво, як про пошук нового світового балансу в трикутнику США – ЄС – Китай.

Базове завдання України сьогодні – стати частиною цього нового балансу. Безумовно, США та ЄС є та залишаться головними економічними й політичними партнерами України. Але ми шукаємо нові ринки для постачання української продукції і в першу чергу сьогодні це – ринок Китаю.

Таку логіку ми закладали зокрема й в експортну стратегію, коли визначили Китай ринком у "фокусі".

Експортна стратегія – це базис для усвідомленої торгівельної політики, яка нам потрібна з Китаєм.

У перші 20 років незалежності нашою експортною традицією було торгувати чим Бог послав тому, хто захотів купити. Роль уряду в цьому, як правило, була мінімальною. Але це шлях в нікуди.

"Вільний ринок" не домовиться сам про зниження мит чи преференційний доступ на іноземні ринки, не представить експортний потенціал максимально широкому колу потенційних партнерів.

Саме уряд повинен розбиратися в глобальних торгівельних потоках, розуміти, що Китай купує та докладати зусиль для покращення умов торгівлі для українських виробників.

Тому ми інтенсифікували роботу з Китаєм в останні 2 роки і підтримуємо контакти на найвищому державному рівні. Ми тісно спілкуємось з віце-прем’єром Державної ради КНР Ма Каєм і саме він надіслав Україні запрошення на участь в Міжнародній виставці з імпорту, яка пройшла минулого тижня в Шанхаї.

Виставка є частиною урядової програми Китаю для збільшення імпорту конкурентних товарів і послуг. Україна розглядається КНР як одна з країн, що може забезпечити місцевих споживачів якісним, конкурентним та унікальним імпортом.

Ми розглядаємо це як позитивний сигнал і тому минулого тижня презентували Національний стенд України, який бачили майже 300 тисяч відвідувачів щодня.

Сьогодні 4 основні статті товарного експорту з України до Китаю – це агро (більше половини всього обсягу), мінеральні продукти (третина), машини й устаткування (10%) і деревина (4%).

Але Національний стенд в Шанхаї представив Україну інакшою – високотехнологічною та креативною.

Ми демонстрували інтерактивні столи, пристрої для онлайн моніторингу параметрів організму людини, безпілотні технології, роботизований екзоскелет, хірургічні атравматичні технології та багато іншого.

Китай робить ставку на цифровізацію промисловості та сфери обслуговування, і Україна повинна цим скористатись.

Зокрема, тому Україна запропонувала Китаю розпочати спільні консультації щодо передумов створення зони вільної торгівлі Україна-Китай.

Це жодним чином не означає, що найближчим часом Україну заполонить дешевий китайський імпорт.

Переговорний процес триває не один рік і, я впевнений, українська переговорна команда в жодному випадку не погодиться на умови невигідні для України.

В умовах, коли у найближчі 5 років наш товарообіг потенційно може зрости до 20 млрд доларів на рік, зона вільної торгівлі Україна-Китай означатиме лише додаткові вигоди для української промисловості.

Не підтримувати зв’язки з гравцем, який має глобальний вплив – неможливо. Не скористатись потенціалом двосторонньої торгівлі – було б великою помилкою. Далі буде…