Державна підтримка відновлюваної енергетики: чому потрібен діалог

Станом на червень 2018 року інвестори у відновлювану енергетику Іспанії ініціювали проти країни 40 арбітражних спорів.

Причина – раптові зміни в галузевих законах, що призвели до значних збитків з боку інвесторів. Переважна кількість справ зараз ще розглядаються, та в результаті тих, що вже закриті, Іспанія виграла 2 і програла 4 судових процеси.

Із 2004 року всі ці та інші країни ЄС взяли на себе зобов’язання досягти певного відсотку енергії з відновлюваних джерел від загального обсягу споживання.

Відсоток був доволі високий, тож країни, зокрема, й Іспанія, запровадили одну із найщедріших програм державної підтримки зеленої генерації. Уряд країни активно промотував сприятливий регуляторний режим зі слоганом "Сонце може бути вашим".

Звісно, заохочення привабили інвесторів: упродовж 2004-2007 років обсяг встановлених потужностей ВДЕ в країні зріс у 46 разів – від 12 МВт до понад 500 МВт. У 2006 році Іспанія була четвертою країною в світі після Німеччини, Японії та США за кількістю встановлених фотоелектричних потужностей.

Та вже в 2007-2014 роках через тарифний дефіцит у бюджеті країна суттєво скоротила рівень державної підтримки, а згодом і повністю скасувала заохочення для інвесторів.

Згортання держпідтримки відбувалося в два етапи. На першому етапі в 2007-2010 рр. держава скасувала привабливий зелений тариф для електростанцій, які функціонували понад 26 років.

Також Іспанія запровадила обмеження на години роботи таких станцій і платежі за використання транспортувальних та електророзподільних мереж.

У 2013-2014 рр. увійшла в дію нова система розрахунку державної підтримки: якщо раніше за базу брали об’єм генерації, то тепер нею слугував розмір вкладених у станцію інвестицій.

Для розрахунку використовувалась "гіпотетична ефективна станція". За такою системою інвестор мав отримувати "розумний рівень прибутку".

Оскільки нова система застосовувалась і до існуючих проектів, падіння прибутків інвесторів подекуди сягало 60%. Крім того, ці зміни потягли негативні наслідки за договорами про фінансування проектів.

Все закінчилося запровадженням 7% податку на прибуток від зеленої генерації.

Компанії, що вкладали у галузь ВДЕ, скористалися правом позову до міжнародного арбітражу. Його передбачає Договір до Енергетичної Хартії – багатостороння угода від 1994 року, яка створює для країн єдині правила в галузі енергетики та регулює ризики, що можуть виникати в інвестиціях у генерацію енергії.

У своїх позовах інвестори заявляли про порушення стандарту справедливого і рівноправного ставлення до інвестора та порушення його розумних очікувань.

І нарікати було на що. Наприклад, у справі британської компанії Eiser Infrastructure Ltd., яка стосувалась радикальних змін в регуляторному полі  Іспанії в 2012-2014 рр., прибутки інвестора скоротилися на 66%.

У результаті вартість капіталовкладень Eiser скоротилася з 130 млн євро до 4 млн євро. Трибунал визнав факт майже цілковитого позбавлення інвестора вартості його інвестицій.

Деякі компанії звинувачували Іспанію в тому, що по суті законодавчі зміни призвели до непрямої експропріації державою їхніх інвестицій.

Так спроба заохотити інвесторів вкладати в енергетику обернулася провалом. Більше того, окрім Іспанії, десятки справ за аналогічними чи подібними позовами розглядаються в міжнародних арбітражах проти Італії, Румунії та Чехії.

Які висновки з цього може зробити Україна, яка стоїть на порозі створення нового законодавства в галузі відновлюваної енергетики?

По-перше, діалог зі стейкхолдерами про майбутні зміни варто починати не в 2029 році, коли добігатиме кінця термін дії чинного зеленого тарифу, що є одним з найвищих в Європі.

Публічні обговорення і послідовна комунікація змін мають відбуватися вже зараз, щоб нововведення були виважені, а ризики продумані, на відміну від Іспанії, де зміни були раптові, а інвесторів, за їхніми свідченнями, просто ставили перед фактом.

За даними Держенергоефективності, за останні три роки в українську відновлювану енергетику вже інвестовано понад 1,1 млрд євро.

Зважаючи на такий темп та дедалі більший інтерес міжнародних гравців до ринку, в України є всі шанси забезпечити власну енергетичну незалежність за рахунок чистих джерел енергії. Тому по-друге, інтереси інвесторів необхідно враховувати від самого початку.

Водночас, і це по-третє, Україні як молодому ринку "зеленої" енергії варто також брати до уваги найкращі світові практики та прецеденти.

Необхідно встановлювати правила гри, які запобігатимуть ризикам як з боку держави, так і з боку інвесторів. Дискусія, що зараз точиться навколо аукціонів для виробників – це однозначно позитивна ознака.

Світовий досвід державної підтримки галузі має допомогти Україні уникнути помилок, які можуть уповільнити розвиток сектору та вплинути на інвестиційний клімат. На помилках інших завжди вчитися краще, ніж на власних.