Як розкриття контрактів видобувних компаній допоможе державі, бізнесу і місцевим громадам

Діяльність видобувних компаній пов'язана з високим ризиком — не тільки тому, що добування корисних копалин є складним виробничим процесом, а й через бюрократію.

За підрахунками Асоціації газовидобувних компаній, для введення у розробку нового родовища потрібно близько 40 дозвільних документів від 16 органів влади.

Весь процес оббивання порогів триває близько 42 місяців.

Таке складне регулювання не сприяє роботі державних та приватних компаній, не кажучи про інтереси місцевих громад, до думки яких часто підходять формально.

Відновлення взаємної довіри сторін можливе лише за умови прозорості і підзвітності влади та компаній.

Тріада прозорості

У видобувному бізнесі належне управління базується на стандартах відкритості вздовж усього ланцюга створення доданої вартості. Забезпечення прозорості вимагає дотримання з боку уряду та компаній щонайменше таких практик.

1. Деталізоване звітування про всі платежі, здійснені при отриманні права на видобуток та впродовж господарської діяльності.

2. Ідентифікація кінцевого — бенефіціарного — власника видобувної компанії.

3. Розкриття умов угод, на підставі яких держава дає право на користування надрами.

Перші два стандарти мають фінансову та антикорупційну природу. Вони частково виконуються завдяки запровадженню загальних вимог щодо бухгалтерського обліку, засобів фінансової розвідки та боротьби з відмиванням коштів.

Також відповідні правила визначені директивами 2013/50/EU (про прозорість) і 2013/34/EU (про фінансову звітність), які є обов'язковими до імплементації в Україні відповідно до угоди про асоціацію з ЄС. Згідно з ними, нафтогазові, гірничодобувні та лісозаготівельні компанії повинні звітувати про платежі урядам на рівні проектів.

На виконання цих директив Верховна Рада ухвалила зміни до закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які очікують на підпис президента. Також до кінця 2017 року парламент може схвалити законопроект №6229 "Про забезпечення прозорості у видобувних галузях".

З точним визначенням вигодонабувачів, як показує приклад переговорів про отримання права на розробку Юзівської площі компанією Yuzgaz B.V., яка тривалий час відмовлялася назвати кінцевих власників, ситуація складніша.

Утім, недавно зусилля України із створення першого в світі реєстру з даними про бенефіціарів відзначили нагородою Ініціативи прозорості видобувних галузей.

Однак найбільше значення для місцевих громад і бізнес-клімату галузі має вимога щодо розкриття документів, які надають право користуватися надрами.

Що приховують контракти

Видобуток корисних копалин в Україні здійснюється на підставі різних типів контрактів: угод на користування надрами, угод про розподіл продукції, договорів про спільну діяльність. Кожен з них містить важливі умови: фіскальні, екологічні, соціальні.

Іноді такі угоди містять так звані стабілізаційні застереження, які виключають конкретні проекти з-під дії змін до законів та правил. Крім цього, важливою частиною будь-якого контракту з урядом є зобов'язання з приведення ділянки до первинного вигляду або ліквідації наслідків видобування. Наявність або відсутність таких умов, а також сутність взятих компанією на себе зобов'язань є принциповим питанням для місцевих громад.

Що саме мусить підлягати розкриттю? Звичайно, варто вести мову про повну відкритість, тобто про повний текст контракту з усіма асоційованими документами.

Від публічності контрактів виграють усі

Будь-яка компанія воліла би залишити таку чутливу інформацію подалі від громади і конкурентів, особливо у державах з низькою якістю політичного урядування і високою корупцією. Чому ж так багато з них підтримують ініціативи на користь прозорості?

По-перше, розкриття умов контрактів вигідне для громад, які завдяки цьому можуть отримати достовірну інформацію про плани і наслідки діяльності компаній на їх землі.

Скарги щодо соціально-економічних проблем, які супроводжують діяльність видобувних компаній в умовах домислів та дефіциту інформації, перетворюються на діалог рівних поінформованих партнерів, у якому кожна сторона може захистити свої інтереси.

Доброчесні компанії зацікавлені отримати від громад "соціальну ліцензію" на ведення діяльності, налагодження діалогу без необґрунтованих звинувачень.

Більше того, часто те, що починається урочистим підписанням документів на найвищому рівні, перетворюється на спроби експропріації, націоналізації або інших зазіхань держави на законні права та інтереси інвестора. Такі ризики характерні для держав із слабким забезпеченням верховенства права.

Зберігаючи умови контрактів утаємниченими, компанії втрачають можливість спертися на додаткові засоби захисту: громадський контроль і тиск громадянського суспільства.

Ще одним важливим фактором є відданість принципам прозорості як найкращій практиці публічного врядування. Після світової фінансової кризи 2008-2009 років глобальні інституції на зразок Світового банку започаткували та сприяють розвитку високих стандартів ведення етичного бізнесу через проекти на кшталт GIFT та OCDS.

У підсумку видобувна компанія уже не може отримати фінансування в поважних кредиторів, не переконавши їх у доброчесності своїх планів.

Розкриття контрактів є потужним стимулом до кращого бізнес-середовища. Маючи справу з чесним і зрозумілим партнером — урядом, який наполягає на публічності всіх угод, будь-яка велика світова видобувна корпорація розуміє, що вона не зможе за хабар отримати певний привілей, але цього не зможе зробити і конкурент.

Що на практиці

У 2017 році вже 39 країн розкривають тексти укладених контрактів на користування надрами або їхніх частин, з них 27 запровадили такі вимоги на рівні законодавства.

Найбільший комплекс рекомендацій та правил стосовно прозорості у видобувному бізнесі — Ініціатива прозорості видобувних галузей (ІПВГ), учасником якої Україна є з 2013 року, — лише закликає держави розкривати контракти.

Однак практику добровільного встановлення таких обов'язків високо оцінюють МВФ, ООН та ЄБРР. Ця норма присутня серед вимог до компаній видобувних галузей при отриманні позик з боку МФК, що є частиною групи Світового банку.

Наразі в Україні не існує жодних зобов'язань стосовно публічності укладання контрактів на користування надрами. Прихований від громадськості і процес погодження умов. Більше того, навіть якщо текст контракту надається у вільний доступ, ніколи не можна бути впевненим, що до нього пізніше не внесли зміни.

Індекс управління природними ресурсами Resource Governance Index, який оцінює якість управління в нафтогазовій та гірничій галузях 81 країни, серед важливих факторів якості ліцензування визначає наявність та практику розкриття контрактів.

Хоча у редакції індексу за 2017 рік процес надання надр у користування в Україні отримав достатньо позитивну оцінку, 74 бали зі 100, розкриття контрактів — це єдиний індикатор, який дорівнює нулю через відсутність відповідних правил.

Що варто зробити, аби Україна приєдналася до клубу країн, відданих найкращим практикам прозорості у видобувних галузях? Стандарт ІПВГ надає детальні рекомендації та ілюструє необхідні кроки на цьому складному шляху.

Згідно з цими рекомендаціями група народних депутатів, секретаріат ІПВГ в Україні та експерти підготували законопроект №6229 "Про забезпечення прозорості у видобувних галузях". Підтриманий профільним комітетом акт очікує розгляду у Верховній Раді.

Документ передбачає розкриття істотних умов угод про користування надрами разом з відповідними витягами з таких угод. Крім формальних характеристик, така публікація повинна містити інформацію про права та обов'язки сторін, особливості справляння платежів, зобов'язання щодо програми робіт та природоохоронних заходів, вимоги щодо безпеки та охорони праці, а також соціальні зобов'язання перед громадами.

Після набуття законом чинності уряд повинен схвалити постанову про порядок розкриття такої інформації видобувними компаніями.