Чому електроенергетика повинна мати свій "безвіз"

Минулого четверга Верховна Рада відправила на повторне друге читання законопроект №4493 про ринок електроенергії.

Спробую без емоцій та епітетів розповісти, до чого призведе подальше затягування з ухваленням надважливого та конче необхідного всім нам закону.

Кажу "всім нам", оскільки новий закон потрібен не лише електроенергетичній галузі, а й країні.

Цей законопроект — не забаганка міжнародних донорів і не черговий порожній папірець. Він дійсно має величезне значення і кардинально змінить ситуацію із захистом споживачів електроенергії, кожного з нас.

Його головна мета — забезпечити кожному право вибору на ринку електроенергії. Споживачу — право обирати постачальника. Постачальнику — право обирати покупця.

Це дасть нам те, що ми не спромоглися створити за часи Незалежності. Законопроект нам дасть справжній ринок електричної енергії.

Уся країна нарешті перестане стежити за драмою "Ротердам+", оскільки необхідність у формулі відпаде. Споживачу буде важливо, не скільки коштує вугілля в Нідерландах, а скільки буде коштувати електроенергія в розетці.

Монополії, непрозорість формування тарифів, тотальна корупція, "ручне" управління галуззю, відсутність конкуренції… Все це призвело до того, що нинішня модель взаємовідносин на ринку електроенергії вичерпала себе. Довіра суспільства до ключових стейкхолдерів сектору досягла критично низького рівня.

Отже, необхідні рішучі фундаментальні зміни у секторі з використанням найкращого досвіду, зокрема, європейського, адже наша мета — інтеграція енергетичної системи країни з європейським енергоринком та зменшення залежності в електроенергетиці від усім відомого "доброго" сусіда.

Проте низка депутатів намагається зберегти status quo. Звичайно, не без зиску для себе, на користь олігархічних груп, які намагаються і надалі отримувати монополістичну маржу та зловживають своїм становищем.

Якщо депутати й надалі зволікатимуть з ухваленням закону, на галузь і ринок чекає далеко не оптимістичний сценарій: проблеми з розрахунками та подальше зростання цін на оптовому ринку електроенергії (ОРЕ).

Хто б що не казав, чинний закон №663 "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" не вирішує порушених проблем, оскільки електроенергетичний сектор не готовий до цього.

По-перше, у нормативно-правовому полі — відсутнє необхідне вторинне законодавство.

По-друге — організаційний аспект. З 1 липня 2017 року Ощадбанк припинить обслуговувати рахунки зі спеціальним режимом використання, що призведе до колапсу фінансових розрахунків на ринку. Уповноважений банк не визначений, не створений фонд врегулювання цінових небалансів.

По-третє — технічний аспект. Зараз неможливо провести операції в режимі онлайн. В оператора ринку ДП "Енергоринок" немає програмного забезпечення для виконання відповідних функцій, оскільки відсутнє необхідне вторинне законодавство.

Чинний закон не відповідає сучасному європейському законодавству у сфері електроенергетики, зокрема, нормам "Третього енергетичного пакета", який наша країна зобов'язалася імплементувати.

До того ж, з 1 липня 2017 року, відповідно до закону №663, починає діяти ринок двосторонніх договорів — знімається заборона купівлі поза межами оптового ринку електроенергії.

Це призведе до розбалансування системи та зростання ціни ОРЕ через "випадіння" дешевої генерації. Постраждає від цього передусім звичайний споживач.

Крім того, неприйняття нового закону — це подальша робота в оптовому ринку електроенергії, а це означає наступне:

• подальше безперервне зростання цін на Оптовому ринку електроенергії через наявність штучних монополій;
• подальша відсутність у споживача можливості вибору постачальника;
• подальше збереження статус-кво в частині закритості галузі — неможливість проаналізувати ціноутворення на електроенергію через невідповідність стандартів ринкових процесів та супутньої звітності згідно з європейськими практиками;
• відсутність можливостей для виходу на ринок та в галузь нових гравців — постачальників електроенергії, генерації; подальша стагнація енергетики, жодних іноземних інвестицій та жодного шансу отримати "чисту" генерацію в майбутньому;
• збільшення інтелектуального та технічного відставання галузі від рівня країн ЄС;
• фактична зупинка євроінтеграції в галузі електроенергетики, неможливість організаційної інтеграції ринку електроенергії країни з ринками ЄС.

Думаю, ніхто з нас, споживачів та гравців ринку, які виступають за зміни, не хоче жити по-старому. А жити по-новому не виходить, хоча дуже хочеться.

І останнє. Я зробив все від мене залежне для наближення підписання угоди про приєднання до європейського енергетичного об'єднання системних операторів ENTSO-E вже 2017 року.

Інтеграція української енергосистеми ENTSO-E дуже потрібна. Це можливість експорту-імпорту електроенергії, поява конкуренції та прозорі умови для галузі.

Скажу навіть більше. Наслідки синхронізації з ENTSO-E набагато глибші та далекосяжні, ніж, наприклад, здійснення реверсних постачань газу, оскільки це дозволить концептуально змінити основи електроенергетичної безпеки країни та створить передумови для глибинної модернізації сектору та інтеграції України в європейський економічний простір.

Головне — інтеграція в європейську енергетичну систему — це спосіб відійти від пострадянської спадщини та позбутися історичної залежності від Росії.

Дуже сподіваюся, що вже за кілька місяців угода про приєднання буде підписана, і у нас буде п'ять років для виконання усіх вимог щодо інтеграції до ENTSO-E. Приблизно стільки ж часу, скільки відведено на повну реалізацію, запуск нової моделі ринку електроенергії та її відшліфування.

Проте, без нового ринку, без нового закону про ринок електричної енергії синхронізація з Європою не матиме сенсу. Вона не дасть споживачу право вибору і не зможе знищити монопольне панування на внутрішньому ринку.

Отже, той, хто в сесійному залі систематично саботує ухвалення нового закону, як мінімум позбавляє нас шансу побачити електроенергетичний сектор України як частину європейського.