Україна без МВФ. Що нас чекає

Через провальне виконання програми МВФ Україна не отримала в середині листопада четвертий транш у розмірі 1,3 млрд дол.

Замість того, щоби взятися за прискорення реформ, політики починають гратися у популізм, виправдовуючи своє ледарство.

До чого може призвести самообман, що українська економіка нібито проживе без міжнародної фінансової допомоги?

Це означатиме повернення до тієї ями, з якої ми щойно почали вилазити.

Опишу найімовірніший сценарій, що наступить після державного рішення відмовитися від програми EFF.

1. Україна досі має бюджетний дефіцит та великий державний борг, який потрібно постійно рефінансувати. У 2017 році Україна повинна сплатити за валютними боргами понад 4 млрд дол.

Оскільки цьому уряду не позичатимуть гроші ні банки, ні західні інвестори, а дефіцит бюджету все одно доведеться покривати, уряд буде вимушений звернутися до друкування грошей Нацбанком.

На додаток, зусилля останнього з викупу іноземної валюти до міжнародних резервів будуть нівельовані виплатами за зовнішніми боргами з цих резервів.

2. Включення друкарського станка НБУ призведе до нарощування інфляційного та девальваційного тиску.

Україна має великий досвід цього причинно-наслідкового зв'язку. На поки що успішній політиці інфляційного таргетування доведеться поставити хрест.

У спробі стримати інфляцію НБУ буде змушений піднімати процентні ставки. Середовище високих процентних ставок означає низьку кредитну активність, а отже — втрату перспектив розвитку економіки.

3. Під тиском популістів НБУ, ймовірно, повернеться до режиму фіксованого валютного курсу. Це означатиме прискорену втрату міжнародних резервів.

Не потрібно мати ілюзії у порівняннях з минулим: гривня за умови впровадження фіксованого курсу не залишатиметься стабільною більше року, великий запас міцності ми так і не накопичили.

4. Розбалансування економіки призведе до розбалансування банківської системи, яка щойно стала на довгий шлях одужання. Ми стикнемося з новою хвилею виходу банків з ринку: або через неплатоспроможність, або через втрату інвесторами віри в економічні перспективи України.

Це додатково посилюватиме грошову емісію, тому що доведеться знову фінансувати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

5. Тарифи на комунальні послуги, як і валютний курс, імовірно, знову заморозять. Це може викликати неабияку радість населення, частина якого досі вважає, що хтось повинен за них платити.

Проте радість буде нетривалою: державні видатки на фінансування різниці стрімко зростуть, і за дорогу ілюзію "повернення комунізму" населенню доведеться розраховуватися через інфляційний податок, збільшення податкового тиску та зростання державного боргу.

6. Корупційні схеми процвітатимуть. Всім очевидно, що тиск міжнародних партнерів був вирішальним у реальному початку боротьби з корупцією в Україні. Відмова від співпраці з донорами є "рожевою мрією" корупціонерів усіх мастей.

То що ж означають заяви, що нам не потрібні більше позики від МВФ?

Для мене — це спроба неспроможних політиків викинути на смітник три роки наполегливої праці кожного українця. Три роки терпіння народу задля того, щоб насправді якісно змінити свою країну. Щоб зробити вже омиті кров'ю кроки назустріч цивілізованому суспільству без корупції, кумівства і плебейства.

Свято вірю, що ми достатньо зрілі, щоб не продати свій шанс на вихід з тотальної бідності за "скляні буси" демагогії.