Втеча капіталу і декапіталізація — катастрофа для України

Хочу заспокоїти тих, хто не відає, чому українська економіка не може зрушити з місця і все більше занурюється у глибину кризи.

Ми на дні, вважають деякі економісти, але складається враження, що керманичі країни не знають, як відштовхнутися від нього.

Причина — у зменшенні капіталу, який обертається у нашій економіці.

Таке зменшення відбувається внаслідок декапіталізації — зменшення вартості національного капіталу — і фізичної втечі грошей з України та з внутрішнього господарського і фінансового обороту у готівкові споживчі платежі й заощадження.

Зменшення капіталу і падіння обсягів виробництва — паралельні процеси, а для росту економіки потрібне збільшення капіталу, це аксіома.

Усі розвинуті країни піклуються про нарощування його обсягу. Приплив капіталу — важлива тема у США, Китаї, Англії, Німеччині. У нас же вона — поза увагою. Хоча балаканина про створення інвестиційного клімату вже набила оскому. Більше того, йде зворотній процес, економіка деградує через реальне виснаження капіталу.

Як відомо, приріст основного капіталу примножує кількість робочих місць в економіці, що підвищує попит на робочу силу і заробітки працівників.

Отже, ефект від збільшення капіталу в економіці полягає не тільки у зростанні ВВП, а й у підвищенні зарплат, примноженні доходів бюджету, банківських депозитів громадян та інших важливих фінансових фондів суспільства.

Крім того, приріст капіталу потребує збільшення чисельності робітників, і більший приріст відбувається при підготовці більш кваліфікованої робочої сили. Отже, в наших умовах залучення капіталу потребує підвищення рівня освіти, науки, інформатики, культури, які підвищують якість і фаховість працівників.

Накопичення капіталу проходить стадії фінансового і виробничого функціонування. Без першої стадії неможлива друга. Саме фінансовий капітал, його динаміка і структура визначають ефекти розвитку виробництва і всього суспільства. Без припливу фінансового засобів цей розвиток неможливий, а у нас в останні роки з різних причин цей приплив не тільки не примножується, а зменшується.

За даними Держстату загальна сума фінансових інвестицій в економіці впала з 263,7 млрд грн у 2012 році (останній рік зростання національної економіки) до 204,1 млрд грн у 2014 році, тобто номінально вона зменшилася на 22,6%.

Однак це у фактичних цінах. Оскільки за 2013-2014 роки ціни на інвестиційні товари і послуги зросли на 6-7%, реальний обсяг фінансових інвестицій впав за ці два роки на 38,3% або приблизно до 190,7 млрд грн у цінах 2012 року.

Таке падіння обсягів фінансового капіталу привело до зниження ВВП країни у доларовому обчисленні зі 180 млрд дол у 2013 році до сьогоднішніх 104 млрд дол, тобто на 73%, а не на 25%, як випливає з розрахунків у гривні.

Держбюджет за 2014-2015 роки зменшився з 54 млрд дол до 30 млрд дол або на 81%. Середня зарплата впала з 330 дол у 2013 році до 160 дол у 2016 році.

Як же "вдалося" так зруйнувати національний капітал? Чи не зроблено це навмисно? Якщо так, то в чиїх інтересах? Сумніваюся, що це зроблено помилково.

Багато хто пояснює наші економічні провали невіглаством депутатів і урядовців. Думаю, це не так. На хвилі революційної вакханалії в парламент пройшло багато пройдисвітів і циніків, яким захотілося збагатіти за прикладом донецьких.

Їм байдуже, що відбувається з економікою, до якого стану доведені українці і наскільки адекватний уряд країни. Головне — власне збагачення. Після оприлюднення е-декларацій не потрібні ніякі додаткові докази щодо продажності і корумпованості парламентарів і державних службовців.

Розрахунки сукупного вивезення капіталу з України свідчать: щорічно вони становили 12-18 млрд дол, і це лише вершина айсберга.

Основні канали втечі капіталу

Зменшення обсягів фінансових капіталів внаслідок їх втечі складається з двох частин: відплив капіталу за межі країни та вилучення грошей зі сфери фінансових інвестицій у сферу людського споживання.

Накопичення, які ми побачили в деклараціях чиновників, є засобами, вилученими зі сфери накопичення капіталу. Можна підрахувати сукупну вартість цього майна.

Звичайно, середній рівень корупційних накопичень у податківців, митників, суддів і прокурорів значно вищий, ніж у фахівців місцевих адміністрацій та соціальних служб. Проте можна визначити загальну суму, яку корупціонери щорічно витягають з фінансової системи на свої зухвалі потреби. Мінімум — 4-5 млрд дол.

Ця сума не включає гроші, які чиновники переводять в офшори, на купівлю нерухомості, яхт та авто. Обсяг такої міграції капіталу розрахувати важко. Думаю, цей обсяг дорівнює сумам, прихованим корупціонерами на території України.

Також з двох частин, які накопичуються в Україні та за кордоном, складаються кошти, що вилучаються з інвестиційного обороту олігархами та третім учасником "бермудського" трикутника пограбування України — керівниками державних корпорацій. У даному випадку більшість сум вилучається за межі країни. Щороку — 9-12 млрд дол. В Україні вони залишають багатств ще на 3-4 млрд дол.

Отже, щороку 23-24 млрд дол вилучається з господарського обороту за кордон або накопичується для особистих потреб корупціонерів, олігархів і менеджерів державних корпорацій. Ця сума у 2,4 разу перевищує офіційний обсяг фінансових інвестицій в Україну, які у 2015 році дорівнювали 251,2 млрд грн або 10 млрд дол.

Проте не тільки цими сумами окреслюються обсяги втечі фінансового капіталу.

Протягом останніх трьох років склалася ненормальна ситуація з банківськими депозитами громадян. До 2014 року депозити щороку зростали на 20-25%. З 2014 року почалася небачена за темпами девальвація валютного курсу гривні.

З метою збереження вартості вкладених грошей громадяни і компанії вилучили і перевели у готівковий обіг депозитів відповідно на 206 млрд грн і 89 млрд грн.

Після цього десятки банків збанкрутували, а заставне майно виявилося неадекватним. Суми, виручені від його продажу, дорівнюють в розрахунку на один банк лише кільком мільйонам гривень. Результатом є колапс банківської системи і зупинка кредитування економіки. Втрати кредитних надходжень — 150 млрд грн, в тому числі у реальний сектор — 45-50 млрд грн або 2 млрд дол за рік.

Ще один характерний канал відпливу капіталу за межі країни — організація групою

українських комерційних банків фіктивних оборудок для виведення на рахунки в закордонних банках іноземної валюти. При цьому валюта, як правило, була результатом конвертації гривні, отриманої ними в борг від НБУ.

Одна з останніх таких операцій за участю десяти банків, яку розслідують слідчі органи нашої держави, обчислюється 12 млрд грн.

Втрати капіталу відбуваються також внаслідок переведення підприємницького бізнесу за кордон. Щороку 10-11 тис підприємців покидають країну. Ще тисячі фахівців у сфері ІТ працюють дистанційно. Тут важливі не стільки фінансові втрати країни, які є не такими значними, скільки втрати майбутнього виробничого капіталу країни. Це втрати інноваційного потенціалу української економіки.

Катастрофічне падіння виробництва у 2015 році, коли обсяг ВВП знизився на 10%, зробило безперспективним вкладення іноземних банківських позичкових коштів в економіку. У 2015 році українські банки повернули зовнішнім кредиторам суму комерційних кредитів, яка на 384 млн дол перевищувала суму отриманих у тому ж році зовнішніх запозичень. Такого відпливу коштів в історії країни ще не було.

У попередні вісім-десять років, крім 2008 року — року фінансової кризи, банківські кредитні надходження з-за кордону щорічно перевищували суму повернення позичок на 2-5 млрд дол. Тобто втрати капіталу становили 3 млрд дол за рік.

У 2014 році вперше в нашій історії відбулася репатріація іноземних капіталів з України в обсягах, які перевершили величину припливу таких капіталів в нашу країну. Чистий їх відплив став рекордним — на 12,24 млрд дол. У 2015 році залишок прямих іноземних інвестицій зменшився ще на 2,55 млрд дол.

У попередні роки чистий приплив ПІІ становив 3,8-8 млрд дол. Іноземці в останні два роки продавали перш за все банки, придбані у наших власників раніше, оскільки провал валютного курсу гривні і подальше руйнування української грошової системи зробили неможливим їх депозитно-кредитну діяльність.

Ще один виплив капіталу відбувається при здійсненні державним бюджетом виплат з обслуговування зовнішнього боргу. Ці виплати стрімко зростають: у 2013 році вони дорівнювали 20 млрд грн, а у 2016 році — вже близько 75 млрд грн.

Таке примноження непродуктивних бюджетних витрат є наслідком девальвації курсу гривні у 2014-2016 роках, бо ці витрати здійснюються в іноземній валюті і стали дорожчими у гривні, і нарощування боргу внаслідок нових кредитів.

Ці позики потрібні для фінансування дефіциту бюджету. В останні роки він становив 60-80 млрд грн, з яких близько половини покривається завдяки позикам.

Таким чином, фізичне зменшення припливу фінансового капіталу в українську економіку у 2014 році становило близько 42 млрд дол, у 2015 році — близько 33 млрд дол. Ці суми перевищують в абсолютному вимірі офіційний обсяг інвестицій у 2014 році у 2,5 разу, у 2015 році — у 3,3 разу.

Якщо ж порівняти обсяги втечі капіталу із загальним обсягом офіційних і неофіційних капіталовкладень, які в ці роки становили 50-55 млрд грн і 40-45 млрд грн, то перевищення втечі над припливом дорівнюватиме відповідно 2 і 2,8 разу.

Тобто в економіці відбувається не тільки карколомне падіння обсягів ресурсів, а й фізичне зменшення поля національного виробництва.

Причини — корупційний олігархічний лад, спотворене державне управління, наростання держборгу та гальмування позитивних структурно-технологічних зрушень в економіці, дискримінаційний кредитний, податковий і правовий режим, який стоїть на шляху внутрішніх і міжнародних інвестицій.

Вітчизняна економічна політика непродуктивна, вкрай несприятлива для громади й інститутів держави. Вона реалізує інтереси корупційних олігархічних кланів і відкладає перспективи відродження країни. Таку країну важко десь ще знайти. Тільки у родоплемінних регіонах Африки. Чи варті ми такого стану?

Причини декапіталізації економіки

Втрати фінансових інвестицій відбуваються також внаслідок декапіталізації економіки, тобто зниження реальної вартості фінансових ресурсів країни.

Ці фінансові ресурси знаходяться у володінні всіх суб'єктів інвестиційного процесу: підприємств, фінансових установ, сімей, державного і місцевих бюджетів, міжнародних компаній та осіб. Саме тому від знецінення грошових прибутків цих суб'єктів страждає їх купівельна спроможність в капіталовкладеннях.

Почалося таке реальне знецінення купівельної спроможності всіх інвесторів із стрімкого зниження валютного курсу гривні у лютому 2014 року. До нього додався негативний вплив внутрішньої інфляції цін. За два з половиною року валютний курс девальвував більш ніж утричі, а базова інфляція перевищила 85%.

При цьому впала купівельна спроможність усіх суб'єктів економіки, в тому числі тих, хто вкладає гроші в економіку: оплачує проекти, купує техніку, будівельні матеріали, наймає будівельників, іншими словами — вкладає інвестиції.

Усі фінансові інвестиції за 2013-2015 роки зменшилися з 30,6 млрд дол (247,9 млрд грн) до 10,1 млрд дол (251,15 млрд грн). Наскільки ж вплинули девальвація та інфляція на падіння купівельної спроможності інвесторів у цей період?

Щоб визначити вплив валютного знецінення гривні на декапіталізацію економіки, проведемо розрахунки.

1. Визначимо обсяг гривневих інвестицій у 2015 році, досягнутий через їх фізичний ріст. Це потребує виключення із загальної їх суми тієї частини, яка зросла завдяки підвищенню цін (індекс 1,37). 251,15 : 1,37 = 183,3 млрд грн. Тобто інфляція номінально збільшила обсяг інвестицій на 67,85 млрд грн або на 2,7 млрд дол.

2. Розрахуємо обсяг інвестицій, очищений від впливу внутрішньої інфляції, при незмінній ставці валютного курсу гривні у 2013 році 8,1 грн за дол, іншими словами, при виключенні впливу зміни ставки. 183,3 : 8,1 = 22,6 млрд дол.

3. Обчислимо той же обсяг інвестицій 2015 року, очищений від впливу інфляції при ставці валютного курсу 25 грн за дол, тобто при включенні впливу зниження ставки курсу: 183,3 : 25 = 7,3 млрд дол.

4. Визначимо реальне зменшення обсягів інвестицій внаслідок девальвації курсу гривні за 2014-2015 роки: 7,3 млрд дол - 22,6 млрд дол = -15,3 млрд дол.

Разом реальне зменшення обсягів інвестицій через падіння валютного курсу та росту інфляції за 2,5 року становило: 2,7 млрд дол + 15,3 млрд дол = 18 млрд дол. Таким чином, вплив двох вказаних факторів становить 87,8% від усього падіння фінансових інвестицій за два з половиною року: з 30,6 млрд дол до 10,1 млрд дол.

Отже, декапіталізація економіки внаслідок падіння курсу гривні є багатократною. За цих обставин встояти національному господарству було просто неможливо. Відомо, що ця девальвація була рукотворним процесом, зробленим самими

"реформаторами". Більш нищівний удар по економіці важко собі уявити.

На жаль, уряд нічого не робить для відновлення зарплат, бюджету та інвестицій у реальному обчисленні. Ми на останніх позиціях у Європі, а уряду байдуже. Стабільними у доларах є лише ціни і тарифи на газ, вугілля та електроенергію.

Цей розрив між цінами на паливно-енергетичні ресурси і доходами громадян, підприємств та бюджетних установ продовжує підривати українську економіку, рівень життя і можливості бюджету. Більше того, влада і далі збирається девальвувати гривню і ще більше погіршувати ситуацію в країні.

Вимальовується безрадісна картина: корупційна олігархічна економіка вимиває фінансові фонди з реального сектору, підриває національну грошово-кредитну систему, знецінює капітальні об'єкти і людську працю, виштовхує за кордон підприємців і створює неможливі умови роботи в Україні іноземних корпорацій.

Чи є якісь позитивні тенденції в процесі накопичення капіталу? Ні. Призупинена навіть фінансова допомога від західних країн. Панують лише висока інфляція, яку підштовхує уряд, стрибки тарифів на енергетичні товари і послуги, заниження зарплат і пенсій, збільшення державного боргу і банківський колапс.

Отже, втеча капіталу, розкрадання суспільних благ і грошей, декапіталізація економіки — катастрофічно великі, проходять одночасно і недопустимі для європейської держави. Економіка знекровлена і далі може бути ще гірше.

Багато хто бачить нові фактори росту у збільшенні оборонних замовлень, ніби-то війна на сході України сприяє розвитку. Так, тимчасово збільшуються урядові замовлення підприємствам ВПК. Це формально збільшує обсяги національного виробництва. Проте із закінченням війни ці замовлення будуть зупинені. Тоді ще глибшим буде падіння виробництва і підніметься нова хвиля економічної кризи.

Економічний ефект мають лише ті оборонні підприємства, які конкурентоспроможні на міжнародних ринках і експортують продукцію. Тобто випуск зброї сприяє зростанню ВВП і робочих місць лише при комерційному успіхові підприємств. Просто не треба плутати захист Вітчизни та економічний розвиток країни.

Відновлення накопичення капіталу і подолання економічної кризи

Чинну економічну політику треба докорінно змінити. Слід відновити процес динамічного накопичення національного капіталу і високотехнологічних іноземних інвестицій, зупинити корупційне збагачення. Потрібні такі реформаційні кроки.

1. Досягнення фінансової стабільності, зміцнення курсу гривні, зниження реального рівня ставок за банківськими комерційними кредитами. Формування бездефіцитного чи низько-дефіцитного державного бюджету. Відмова від централізованого емісійного формування позичкових ресурсів банків.

Мінімізація грошової емісії шляхом купівлі Нацбанком держоблігацій на вторинному ринку. Створення грошово-кредитних ринків і лібералізація інвалютного обігу. Перекриття грошових, валютно-курсових та адміністративних витоків інфляції, досягнення реальних процентних ставок за депозитами.

Переорієнтація банків на фінансування виробничих проектів, заборона штучного підняття тарифів і цін на енергетичні товари. Недопущення фінансової анархії на зразок абсурдних стрибків тарифів і мінімальних зарплат.

2. Усунення олігархів від влади, здійснення процедур реального банкрутства їх підприємств. Заборона банкам, що належать олігархам, кредитувати підприємства своїх холдингів. Перехід до егалітарної (диверсифікованої) приватизації громадянами України мікропакетів акцій державних корпорацій.

Деолігархізація економіки, скасування урядових рішень з монополістичного підвищення цін і тарифів на паливно-енергетичні товари і послуги. Перегляд актів тіньової приватизації на користь олігархів, в тому числі при захопленні ними монополістичного положення на ринках. Запровадження трансфертного ціноутворення, яке упереджує заниження експортних доходів олігархів.

3. Зміна виборчого права в напрямку прозорості виборів, рівності умов для учасників та жорсткого обмеження виборчих фондів з метою обрання нового неолігархічного парламенту. Подолання корупції у владі, кримінальна відповідальність за статки і доходи чиновників, не підкріплені документами їх легального походження. Перехід від адміністративних до економічних методів регулювання національного господарства, громадський контроль за діями уряду.

4. Структурна модернізація бюджетних інвестицій: замість субсидій газовому і вугільному комплексам спрямування коштів в альтернативну енергетику, інноваційні галузі, науково-технічну сферу та освіту.

Вдосконалення державних бюджетних і комерційних закупівель шляхом ефективної організації конкурсних процедур, усунення з цього процесу міністерств.

5. Перетворення спекулятивної вертикальної банківської системи у ринкову, матеріально відповідальну, відкриту, орієнтовану на фінансування виробництва.

6. Зменшення витрат держбюджету на обслуговування зовнішнього боргу.

Для цього слід укріпити валютний курс гривні, перейти до бездефіцитного бюджету, підняти кредитний рейтинг державних боргових цінних паперів, оптимізувати суму видатків на обслуговування шляхом погашення дорогих облігацій та розміщення дешевих, реструктуризувати борг за приватними облігаціями для виключення з боргових зобов'язань виплат за дериватимами, розміщувати в основному нові довгострокові міжнародні облігації.

7. Повна реорганізація податкової і митної служб.

Скасування права податківців і митників порушувати кримінальні справи, арештовувати рахунки, зупиняти роботу підприємств, компенсація податківцями шкоди платникам податків, кримінальна відповідальність податківців і митників за зловживання службовим становищем, універсалізація і запровадження прогресивного оподаткування доходів громадян.

Справляння ПДВ за європейськими стандартами, розкриття доходів українських громадян на рахунках офшорних компаній та їх оподаткування на користь України.

8. Демонополізація галузей шляхом розпуску державних монополістичних об'єднань, ліквідація приватних монополій, запровадження регулювання діяльності так званих природних монополій, яке не буде допускати одностороннього підвищення ними цін і тарифів, посилення адміністративних покарань за зловживання монопольним становищем, підтримка державою високої конкуренції.

9. Стимулювання внутрішніх і зовнішніх інвестицій в інноваційні галузі економіки.

10. Створення сприятливих умов для бізнесу, передусім малого і середнього.

Це не вичерпний перелік. Я загострив проблему, без вирішення якої буде і далі руйнуватися країна і не розвиватиметься нація. Потрібна глибока реформа. На жаль, повторювати це для нинішньої еліти — даремна справа. Зробимо без них.