Альтернатива російському газу

Внутрішні потреби України в енергоносіях лише на 55% покриваються за рахунок імпорту. При цьому залежність від імпорту газу становить 77%.

Які це несе ризики, красномовно свідчать показники інфляції та перманентне загострення українсько-російських відносин на ґрунті газових перемовин. Це призводить до суттєвої втрати політичного та економічного суверенітету.

Що буде далі, і чи є реальна альтернатива імпорту блакитного палива? Питання здебільшого риторичне. Альтернатива є, і про неї говорять не лише спеціалісти.

Передусім - власний видобуток. Підтверджені запаси газу України становлять 900 мільярдів кубометрів, проте відсутність капітальних інвестицій і зобов'язання щодо його продажу на внутрішньому ринку призвели до зниження видобутку.

У 2010 році рівень видобутку впав на 5,5% до 19,1 мільярда кубометрів. У першому півріччі 2011 року тенденція та ж: мінус 1,5% і 9,5 мільярда кубометрів.

Уряд намагається збільшити видобуток, але фінансувати ці проекти нікому. За словами заступника голови правління "Нафтогазу України" Вадима Чупруна, щоб врятувати компанію, до 2015 року потрібно збільшити власні об'єми газу вдвічі.

Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко натякає на підвищення тарифів на газ для населення задля збільшення капітальних інвестицій, але НКРЕ заявила, що в 2011 році підвищення не буде. Отже, надія - на приватний капітал.

Можливо, саме це і стимулювало підписання 8 серпня між "Нафтогазом" та італійською нафтогазовою компанією Eni угоди про дослідження геологічних властивостей надр. Чи вийде щось з цього, стане зрозуміло за кілька років.

На приватний капітал покладається надія і в іншому перспективному проекті, покликаному зменшити залежність від імпорту газу: видобутку сланцевого газу.

Уряду США та американським компаніям вдалося менш ніж за десять років здійснити технологічний прорив і довести видобуток сланцевого газу з нуля до 50 мільярдів кубометрів. Досягнувши успіху в себе на батьківщині, вони готові інвестувати в перспективні родовища за межами Штатів, в тому числі в Україні.

16 лютого 2011 року "Нафтогаз" і компанія "Ексонмобіл" підписали меморандум про співробітництво у сфері розвідки запасів нетрадиційних вуглеводнів в Україні.

Мета меморандуму - "започаткування взаємовигідного співробітництва компаній у сфері аналізу потенціалу запасів метану вугільних родовищ, сланцевого газу, газу із щільних порід та інших нетрадиційних вуглеводнів на ділянках в Україні".

Простіше кажучи, Україна зробила перший крок в напрямку диверсифікації постачань енергоресурсів та зміцнення енергетичної безпеки.

Проте виникають розбіжності в оцінці українського потенціалу родовищ сланцевого газу. Міністр екології та природних ресурсів Микола Злочевський заявляв, що запаси цього газу в Україні сягають 30 трильйонів кубометрів, однак оцінка управління енергетичної інформації США менш оптимістична - менше 1 трильйона кубометрів.

В будь-якому разі, "сланець" - неблизька перспектива, він може стати реальністю років за п'ять. У цьому сенсі більшої уваги заслуговують заходи з енергозбереження і стимулювання відновлювальної енергетики в комунальному секторі.

Сьогодні втрати теплової енергії в Україні на 70% перевищують норми, прийняті в країнах ЄС. Зношеність мереж, низький коефіцієнт корисної дії, великі відстані від виробників тепла до споживачів - усе це перетворюється в додаткові мільярди кубометрів спожитого газу в приватному та комунальному секторах.

Промислові споживачі на одиницю продукції споживають утричі більше енергії, ніж їх європейські конкуренти, тож заходи з енергозбереження дадуть швидкий ефект. Тобто зовсім необов'язково нарощувати власний видобуток, хоча і це слід робити максимально швидко. Досить не опалювати атмосферу дорогим імпортним газом.

Те саме стосується відновлювальної енергетики. Її потенціал - 40% українського енергобалансу або 98 мільйонів тонн умовного палива щорічно. Світ давно ставиться до "альтернативи" серйозно. Досить сказати, що з 300 гігаватів нових потужностей, введених у світі в 2008-2009 роках, 140 гігаватів - відновлювальна енергетика.

В Україні ж частка відновлювальної енергетики в загальному енергобалансі не перевищує 1%, хоча зрушення є. Високі ціни на газ змушують населення шукати більш економні варіанти. Це добре демонструє виробництво твердого біопалива.

Щороку галузь зростає на 40-50%. Зокрема, у першому півріччі 2011 року випуск твердого біопалива зріс на 36,4% - з 331 тисячі тонн до 452 тисяч тонн. Причому якщо раніше частка експорту становила 95-97%, то нині вона знизилася до 85%.

Таким чином, все більше біопалива споживає внутрішній ринок, а з настанням зими ця тенденція тільки міцнішатиме. Отже, альтернатива імпорту газу є.

До 2017 року можна зменшити об'єми закупівлі блакитного палива в Росії удвічі. Більше того, всі перелічені заходи, якщо їх довести до логічного завершення, разом з будівництвом LNG-терміналу можуть створити основу українського суверенітету - диверсифікацію джерел енергопостачання та зміцнення енергетичної незалежності.

В іншому випадку наші "друзі" і далі будуть вичавлювати з нас всі соки та ініціювати нові газові війни.