Клюєв перевірить сам себе?

Уряд здійснив лише перший етап адмінреформи - змінив структуру центральних органів виконавчої влади. Всі спостерігають лише за верхівкою цього айсберга - скороченням кількості міністерств, міністрів та секретаріату Кабміну.

Це, безумовно, популярна частина реформи, бо ставлення до бюрократів у суспільстві настільки погане, наскільки неефективна і корумпована бюрократія.

Ще зарано робити глибокий аналіз наслідків зміни такої структури. Країна лише через місяць побачить положення про відповідні органи влади і тоді зможе оцінити справжні суспільні здобутки або втрати. Однак перші штрихи вже проглядаються.

Структура міністерств налаштована, скоріше, на управління господарством, ніж на соціальне управління державою і вироблення політики. Тому зрозуміло, чому найбільші сектори такої господарсько-управлінської роботи отримали відомі "господарники" Андрій Клюєв та Борис Колесніков.

У сфері відповідальності Колеснікова - усі транспортні і дорожні служби, які 2011 року отримають суттєве фінансування з держбюджету та ще й залучать кредити. Це буде чи не найбільший бізнес в Україні, але яка мета стоятиме перед ним? Реалізація суспільних завдань чи заробляння грошей, та й то не для бюджету?

У сфері відповідальності Клюєва - ще цікавіший орган: новостворене Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном.

Раніше цю функцію з різним успіхом виконував достатньо незалежний орган влади із спеціальним статусом - Фонд державного майна. Постає питання: чому при скороченні відомств створюється нова структура? Може, причина у тому, що управління державним майном - це теж дуже великий бізнес?

До сфери відповідальності Клюєва потрапив і об'єднаний "інвестиційний" орган - Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України.

Цей орган, вочевидь, також буде здійснювати "ручне залучення інвестицій". Створення інвестиційного клімату - справа довга і складна, ще й бюрократи чинять спротив. Домовитися ж з "конкретним" інвестором і "вирішити усі питання" швидше та матеріально вигідніше для того, хто буде головним "вирішальником".

В Україні все ще працює прислів'я: хто чим управляє, той те і має.

А що ж буде з бізнес-кліматом і розвитком підприємництва? Під час промо-акцій щодо адмінреформи представники правлячої партії та чиновники наголошували, що вона підвищить ефективність влади і зменшить втручання в економіку.

Теза справедлива, економічно активна частина суспільства її підтримує, та чи відповідає вона дійсності?

Був в Україні орган влади, який контролював інші відомства щодо дотримання ними принципів ефективності, прозорості і доцільності державного втручання у господарську діяльність та забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів бізнесу, громадян та держави - Держкомпідприємництва.

Під час адмінреформи його ліквідували. Відповідні повноваження передали новому інтегральному Міністерству економічного розвитку і торгівлі під керівництвом першого віце-прем'єра Андрія Клюєва.

Здавалось би, чого ще бажати - такий високий статус надали здійсненню принципів регуляторної політики та функціям спеціально уповноваженого органа з питань регуляторної політики, яким це міністерство стає за указом президента.

Ці функції полягають у перевірці проектів регуляторних актів на предмет їх відповідності принципам регуляторної політики та прийнятті рішень про погодження цих проектів або про відмову у їх погодженні.

Також уповноважений орган може аналізувати чинний регуляторний акт і приймати рішення про усунення порушень принципів державної регуляторної політики. Якщо орган влади не вносить рекомендовані зміни, такий акт втрачає чинність.

Ці функції "надзвичайні", та і сам спеціально уповноважений орган - Держкомпідприємництва - мав при створенні спеціальний статус.

Це був своєрідний "фільтр" у середовищі виконавчої влади. Він мав зменшити невпинну фантазію чиновників, які весь час намагалися придумати, як ще втрутитися в економіку та одночасно збільшити власний корупційний зиск.

Провідний український експерт Олександр Пасхавер назвав це відомство "дисидентом всередині влади". Свій спеціальний статус орган втратив разом із внесенням змін до Конституції у 2004 році. Його керівника з 2006 року почав призначати уряд, а "дисидентів" собі не призначають. "Зубастість" органа впала.

Останньою краплею став голова Держкомпідприємництва Михайло Бродський, який примудрився так догодити владі з проектом Податкового кодексу, що тепер сприймається підприємцями як ворог. Ніхто з них не став на захист комітету.

Можливо, все гаразд, і контрольні функції у надійних руках? Ні, і ось чому.

1. Функції спеціально уповноваженого органа щодо здійснення державної регуляторної політики несумісні з власною регуляторною діяльністю органа державної влади. Клюєв буде подавати собі на погодження свої ж проекти актів і сам собі буде відмовляти у їх погодженні. Правда, непереконливо?

2. Функції спеціально уповноваженого органа щодо регуляторної політики будуть одними з багатьох інших функцій Мінекономрозвитку.

Скоріш за все, вони стануть не першочерговими і нівелюються цікавішими функціями: регулюванням цін, ліцензуванням зовнішньої торгівлі. Тобто "смачне" втручання у бізнес явно переможе необхідність таке втручання зменшувати.

Загалом, після адмінреформи кількість органів, що здійснюють приємні для чиновника регуляторні функції, не скоротилася. Отже, не буде й покращення умов ведення господарської діяльності, зменшення адміністративного тиску і корупції.

Тимчасом президент говорить про дерегуляцію і покращення інвестиційного клімату, яке без дерегуляції неможливе. Що ж робити? Є два варіанти.

Перший - покласти функції дерегуляції на спілки підприємців. Так робиться у розвинених країнах світу. У Німеччині ці функції виконують торгові палати.

Однак чи є в Україні фінансово спроможні і фахово розвинені бізнес-об'єднання, які виконають ці функції з дотриманням балансу інтересів бізнесу, суспільства і держави? Такі об'єднання ще мають підтвердити свій суспільний авторитет.

Другий - створення центрального органа державної влади із спеціальним статусом, наприклад, Національної комісії з питань регуляторної політики.

Такий орган має сконцентруватися лише на дерегуляції господарської діяльності та контролі за іншими органами влади щодо дотримання принципів регуляторної політики, балансу між бізнесом, суспільством і державою.

Так і хочеться звернутися до президента, який, за чинною Конституцією, може створити такий орган: поверніть "дисидента у владі", бо тільки це дозволить подолати свавілля бюрократії і дати шанс для розвитку.