Знайти ховрашка

"Бачиш ховрашка? Ні? І я не бачу, а він є!".

Цей анекдот я згадую щоразу, коли читаю чергову статтю Анатолія Родзинського - генерального директора Консультаційного центру з питань банкрутства та великого прихильника банкрутства фізичних осіб як способу позбавитися кредитів.

У кожній його статті звучать яскраві гасла про допомогу десяткам позичальників та сотні виграних справ. Тільки от судових рішень за цими справами, як того ховрашка, ніхто не бачив. Нема їх ні в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, ні на сайті Центру з питань банкрутства.

Давайте оцінимо правдивість тверджень Анатолія Родзинського, ґрунтуючись винятково на його цитати.

27 березня 2009 року, газета "Дело": "У вас вже є "вдалий" приклад банкрутства позичальника-фізособи?". "Поки що ні".

30 березня 2009 року, сайт "Простобанк Консалтинг": "За словами Анатолія Родзинського, сьогодні його послугами користується більше п'ятдесяти позичальників з Києва та Харкова. З них близько 30-35 осіб визнані банкрутами".

17 червня 2009 року, інтернет-конференція на ЛігаБізнесІнформ: "За допомогою юристів Центру від кредитів вже звільнилося понад 100 позичальників банків".

12 серпня 2009 року, газета "Сегодня": "Тільки наш Центр представляє в судах по всій Україні інтереси понад 150 осіб. Більш 50 справ уже вирішені позитивно".

Здавалося б, неймовірний успіх: за три дні, з 27 до 30 березня, вдалося визнати банкрутами 30-35 фізосіб. За три наступні місяці - ще 60-70 позичальників. У червні-серпні ця кількість зменшилася до п'ятдесяти - напевно, банки оскаржили рішення судів.

І ось - несподіваний поворот: 23 вересня 2009 року на всю Україну рекламується перша виграна справа. Мається на увазі "звільнення від кредиту" Тетяни Осипової. Виходить, Осипова стала "першою в Україні фізособою-банкрутом", чию процедуру банкрутства супроводжували ті, хто вже провів більше 100 таких справ.

Справу цієї харків'янки Господарський суд області відкрив 10 березня 2009 року. Анатолій Родзинський був призначений ліквідатором. Кредитори висунули свої вимоги на 1,25 мільйона гривень, у тому числі банк - на 70 тисяч доларів, інші борги були фіктивними, оскільки заявлені "дружніми кредиторами".

Ліквідатор виявив нерухомість площею 42,5 квадратних метра, яку мала у своєму розпорядженні фізособа. Приміщення знаходилося в заставі у банку. Ліквідатор продав її у липні за 153 тисячі гривень. Банк отримав 125 тисяч гривень. 21 вересня 2009 року суд закрив справу про банкрутство фізичної особи-підприємця.

Однак у цій справі більше запитань, ніж відповідей.

1. Як банк видав 55-річній пенсіонерці кредит на 70 тисяч?

2. "Дружні кредитори" - два приватні підприємці - у суді заявили про два борги Тетяни Осипової перед ними: 500 тисяч гривень за договором позики і 264 тисячі гривень за договором про виконання ремонтних робіт.

Чи часто пенсіонери отримують кредити на суму понад 1 мільйон гривень? Хтось буде заперечувати твердження про фіктивність боргів?

3. Чому судове рішення у цій справі ховається "за сімома замками"?

Чи не тому, що Тетяна Осипова отримала кредит у банку саме як приватний підприємець? І її справа - абсолютно тривіальна справа про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - фізособи, яких в Україні щорічно налічується тисячі! Відмінність справи Осипової від тисяч інших - активний піар.

Дивно, але те, що Тетяна Осипова взяла кредит саме як СПД, підтверджує і сам Анатолій Родзинський.

"Клієнтка стала підприємцем ще у 2007 році, а приміщення в кредит купила в середині 2008 року, коли ціни були на піку. Друга справа складніша, але ситуація там приблизно така ж. Тобто, всі наші клієнти були зареєстровані як СПД ще до звернення до нас. Ми не оформляємо СПД заднім числом", - каже він.

Виходить, усі розповіді про можливість позбавитися позик фізичними особами, які взяли кредити не як підприємці - обман! Така ж нахабна брехня, як і інформація про постанову Господарського суду Харківської області від 23 грудня 2008 року у справі про банкрутство СПД-фізособи, позичальника "Альфа-банку".

У даному випадку банкрутом також було визнано фізособу, яка взяла кредит як СПД на розвиток свого бізнесу. Нагадаю, тривалий час ця справа подавалася як порятунок від кредитів фізосіб-непідприємців. Знову брехня!

Як відомо, Анатолій Родзинський промишляє у Харкові. Кожен, хто має доступ до Інформаційно-довідкової системи "Банкрутство", може побачити цікаву закономірність у справах з банкрутство фізосіб-підприємців у Харківській області.

Багато претендентів на банкрутство зареєстровані в одному і тому ж селі Харківської області, на одній і тій же вулиці, в одному з двох будинків.

Суддею у справах про банкрутство, які супроводжує Анатолій Родзинський і очолюваний ним Центр, є Андрій Олександрович Швидкін. Реєстрація фізичних осіб з усієї України в одному селі Харківської області дозволяє успішно "вирішувати" справи у Господарському суді Харківської області у знайомого судді.

Але це - ще не перемога. Банки оскаржать справи в апеляційному суді, де справа розглядається колегією з трьох суддів, а при необхідності - ще й у Вищому Господарському суді України та Верховному Суді. Уже є свідчення, що вищі судові інстанції України не дозволять цинічно топтати закон.

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2009 року суд зазначив, що законодавець визначив сферу застосування закону про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, обмеживши її суб'єктами підприємницької діяльності.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які мають заборгованість, не пов'язану з веденням підприємницької діяльності, не підпадають під сферу регулювання цього закону і не можуть бути суб'єктами банкрутства. З таким твердженням 20 листопада 2007 року погодився і Верховний Суд.

Те, що запропонована Анатолієм Родзинським схема є шахрайською, підтверджує і лист Генпрокуратури від 30 листопада 2009 року за підписом заступника генерального прокурора Віктора Кудрявцева. Лист містить докладний опис схеми фіктивного банкрутства приватних осіб.

Генпрокуратура рекомендує прокурорам АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя уважніше придивитися до незаконного ухилення українцями від виплати банківських кредитів шляхом фіктивного банкрутства.

Автор розуміє, що через девальвацію гривні багато громадян не здатні виплачувати кредити. Можливість позбутися позики виглядає надзвичайно привабливою. Автор не закликає не вдаватися до банкрутства і не захищає банки.

Мета статті - звернути увагу позичальників, що вони можуть погіршити своє становище. Ініціювання процедури банкрутства означає припинення будь-яких платежів банку в рахунок погашення кредиту. І якщо цей процес, який триває близько року, не матиме успіху, банк оштрафує позичальника.

Анатолій Родзинський стверджує, що банкрутство фізичних осіб - це модно. Так, мовляв, роблять на Заході. Але людям треба думати не про моду, а про безпеку.

Що має зробити позичальник, який хоче безпечно здійснити процедуру банкрутства? Йому потрібно фіксувати всі домовленості у письмовій формі. Ви повинні бути впевнені, що платите за результат, а не за процес.

Укладаючи угоду, перечитайте її та переконайтеся, що у майбутньому зможете повернути гроші за послуги, якщо не досягнете визнання себе банкрутом і списання всіх боргів. Також у договорі необхідно покласти матеріальну відповідальність на фахівців з банкрутства за банківські штрафи.

Якщо ви вже підписали такий договір - внесіть у нього зміни, що захищають ваші інтереси. Пам'ятайте, що тільки письмова форма договору дозволить вам захистити свої інтереси. Тільки так можна убезпечити себе від шахрайства.