"Усі команди роздавав Єрмак". Власник найбільшого ТРЦ в Україні про втрату бізнесу

Що ви знаєте про мільярдера Віктора Поліщука? Якщо ви не вкладник прогорілого банку "Михайлівський" або не орендар нині закритого київського торгового центру "Гулівер", то нічого. Утім, і вам буде цікаво прочитати це інтерв'ю, адже воно не про конкретного бізнесмена, а про чи не єдину життєздатну модель ведення великого бізнесу в Україні.

Хочеш добудувати об'єкт нерухомості в центрі Києва за президентства Віктора Януковича? Віддай його команді два поверхи. Хочеш списати мільйонні борги мережі побутової техніки "Ельдорадо" перед державним банком? Починай її банкрутство. Плануєш виїзд за кордон під час війни? Купуй довідку про те, що ти водій вантажівки, який їде за гуманітаркою.

Враховуючи, що зараз Поліщук оцінює свої статки 300 млн дол., тобто на рівні довоєнних, опанована ним бізнес-модель працює. Та не без збоїв. Недавно він втратив головний об'єкт своєї імперії – ТРЦ "Гулівер", розташований біля підніжжя урядового кварталу. Тепер цей актив у державній власності. Поліщук не бачить в цьому нічого доброго. Він стверджує, що "націоналізація" відбулася з подачі голови Офісу президента Андрія Єрмака, а значить не факт, що в державних інтересах.

Під час зустрічі Поліщук робить усе, аби розмова склалася. Сяде не в "капітанське" крісло свого кабінету, а в гостьове. Уважно слухатиме і буде дивитись прямо в очі. Майже завжди буде погоджуватися з вашими аргументами.

Однак броньовані від снайперських гвинтівок вікна та увімкнені у всіх розетках кабінету глушилки не дають вам забути, з ким ви маєте справу. "Чому у вас в кабінеті так порожньо?". "Це мій перший офіс, ще 17 років тому. Я б запросив вас до свого офісу в "Гулівері", але там зараз температура 14 градусів".

Так починається ця зустріч. Так ви розумієте, що вас дурять. Адже якщо пройтися біля "Гуліверу" ввечері, то в більшості офісних вікон 35-поверхового ТРЦ горить світло. Утім, це не той випадок, коли щирість – запорука успіху розмови.

Спробуйте прочитати це інтерв'ю між рядків. Там набагато більше контексту.

Про те, чому на будівництво ТРЦ "Гулівер" вартістю 250 мільйонів доларів кредит становить 600 мільйонів доларів

— Віктора Поліщука знає багато людей з бізнесу, але він майже невідомий широкій аудиторії. Спробуймо презентувати вас читачу. Ви починали простим інженером в кінці 1990-х років. Це так?

— Так, звичайно, це було ще в інституті.

— Яка була перша посада?

— Енергетик. Я відповідав за купівлю, продаж і встановлення ізоляторів.

— Це було комерційне підприємство?

— Так. Це було підприємство Василенка Сергія Михайловича. По-моєму, зараз він завідувач кафедри теплоенергетики університету харчових технологій.

— Якою була ваша перша особиста компанія?

— Ого… Треба подивитися. З великих – це "Техноенерготрейд". Ми тоді теж починали з енергетики, з ізоляторів, кабельно-провідникової продукції. Протягом року знайшли свою нішу – логістика, транспорт, складські приміщення.

— У якому році Віктор Поліщук прокинувся і зрозумів, що він мільйонер?

— У доларах?

— Почнімо з гривень.

— Розумієте, коли ви займаєтеся бізнесом, він настільки поглинає вас, що вже й не "відсікаєте", коли ви ці шість або сім нулів заробили. Коли масштабуєте будь-який з бізнесів, ставите собі за мету мільйон, потім 10, потім 100, потім мільярд. Ви постійно в гонці.

— Ви з простого села Кіровоградської області.

— Перегонівка.

— Майже напевно в значної кількості людей, особливо які не виросли в тепличних умовах, є комплекси, що переходять з юнацтва в доросле життя. Що ви перше неймовірно дороге собі дозволили, коли стали заможною людиною? Те, про що мріяли в юнацтві.

— На перші гроші, які ми з дружиною назбирали – 120 тисяч доларів, – хотіли собі купити квартиру. Не пам'ятаю, який це був рік. Ми навіть не собі купили, а її рідній сестрі. Вона закінчила академію СБУ, їй потрібна була прописка в Києві, щоб вона тут залишилася і працювала.

— Можливо, ви так вчинили, бо було відчуття, що є запас грошей і на другу квартиру.

— Якщо у вашої дружини є рідна сестра, як ви вчините? Напевно, точно так само.

— Розвиток вашого бізнесу свідчить, що найбільш вдалими були 2012-2013 роки. У цей період ви купили ТРЦ "Гулівер", десятки гектарів землі в Броварах, заснували банк "Михайлівський". Як бізнесмен середньої руки перетворюється на дуже великого бізнесмена?

— У будівництво "Гулівера" я зайшов до Сергія Веселова та Олексія Кучеренка у 2008 році. З того часу крок за кроком купував поверхи. У 2011 році я дізнаюся про кредитне навантаження, яке існує в "Гулівері", на 320 мільйонів доларів.

— А до цього ви не знали?

— Не знав.

— Виходить, вони вас обманули?

— Вони не обманули. Коли продавали поверхи, вони сподівалися, що десь знайдуть гроші, бо їх не вистачало на будівництво. Отже, коли я вклав в "Гулівер" 60 мільйонів доларів, я дізнався про кредитне навантаження проєкту.

Я питаю: що будемо робити? Вони кажуть: ми будемо виходити, дай нам таку-то суму грошей і добудовуй сам. Так пішли Вагіф Алієв, Веселов, Кучеренко. Я розрахувався з ними по-чесному. Можете їх запитати. І тут настає революція.

— 2014 рік.

— З 13-го на 14-й рік. Відбувається обвал ринкових ставок (імовірно, мова йде про вартість оренди в ТРЦ – ЕП). Усе падає до неймовірного рівня. Уся моя модель окупності зруйнувалася. Зараз кредитний портфель, який я взяв у банку під будівництво "Гулівера", становить близько 90 мільйонів доларів, а коли я брав "Гулівер", портфель був 320 мільйонів доларів.

— Пояснімо читачу. У пресі є інформація, що будівництво "Гулівера" коштувало понад 400 мільйонів доларів кредитних коштів.

— Будівництво подібного комплексу коштує разом з ремонтами 230-250 мільйонів доларів. Крапка.

— Але публічно відомо про 400 мільйонів доларів кредитів. Тобто половина кредитів вкрадена?

— Я ж кажу, що не хочу давати оцінку. Тому що видавалися вони за Пишного (Андрій Пишний на той момент очолював Ощадбанк, який виступив основним кредитором "Гулівера" – ЕП), нинішнього голови Національного банку.

— Не хочете, аби Пишний зараз вас наздоганяв?

— Він і так це зробив. Це ж він наздогнав по "Гуліверу" в поточній ситуації з Єрмаком (голова Офісу президента Андрій Єрмак – ЕП). Тут все питання в тому, що Поліщук, бл**ь, не такий, бо взяв кредит. Весь кредит, ось ці 600 мільйонів, складається з двох речей…

— Кредитний портфель "Гулівера" становить 600 мільйонів доларів?

— 575 зараз, але з них 220 мільйонів доларів – курсова різниця, яка виникла через те, що з моменту відкриття кредитної лінії по сьогоднішній день курс гривні зріс з 5 до 40 за долар. Ми кілька разів просили "перевернути" кредит з долара в гривню, але вони навмисно не перевели. У цій ситуації можу прямо сказати: якби я знав про кредитне навантаження, в житті не пішов би в "Гулівер".

Чому Поліщук хотів купити банк Олександра Януковича

— Повернімося до питання про те, як вам вдалося у 2012-2013 роках так вирости. Були версії, що ви придбали "Гулівер", землю в Броварах, заснували банк "Михайлівський" завдяки тому, що були частиною так званої групи "Сім'я" на чолі з тодішнім президентом Віктором Януковичем. Чи правда, що кілька поверхів у "Гулівері" належали Олександру Клименку?

— Так, безумовно.

— Він купив їх у вас?

— Він купував в Ощадбанку.

— Без вашого відома?

— Хвилинку. Коли заходив Клименко, у мене на той момент у цьому проєкті були тільки 60%. Я ж частками "піднімав" "Гулівер".

— Тоді ще ваші партнери не вийшли?

— Не вийшли. Це був адмінресурс, за якого Клименко й Арбузов натиснули на Ощадбанк, викупили поверхи і їм належали два поверхи. Потім, після революції...

— Вибачте, поясніть. Є цілісний майновий комплекс "Гулівер". Банк, який кредитує його будівництво, не може просто так сказати власникам, що ось ці два поверхи не ваші.

— Саме так і було сказано. Ми прийшли в банк, а нам кажуть: "Попередні власники, Кучеренко і Веселов, ніхр**а не роблять, грошей не дають. Давайте продамо два поверхи і погасимо частину "кредиторки". Там було навіть більше. Спочатку банк говорив: давайте чотири-п'ять поверхів продамо. Вони хотіли забрати гроші від продажу на погашення частини відсотків. Я кажу: "Добре".

Це вже на момент оферу (пропозиції – ЕП), коли все було зроблено, уже всі зрозуміли, що покупець – це Клименко.

— Не може бути, щоб ви про це не говорили з Клименком.

— Потім з Клименком і розмовляв, звичайно.

— Як він пояснював свій інтерес до цього проєкту?

— Він зі мною не обговорював купівлю особисто. Він викуповував у банку. Банк продав безпосередньо йому поверхи і він сплатив банку безпосередньо гроші. Тобто банк як іпотекотримач виділив два поверхи в натурі.

— "В натурі" – і в хорошому, і в поганому сенсах цього слова.

— Так. І продали. Вони отримали гроші, а ми отримали власника.

— Про що ви говорили з Клименком при зустрічі?

— Я зустрівся з Клименком у 2012 році, коли він уже був власником поверхів. Взагалі в мене було кілька зустрічей. Якось подзвонив у приймальню, сказав, що він тут і хотів технічно владнати питання оплати електроенергії.

— Клименко хотів вирішувати питання електроенергії?

— Ні, хотів, щоб йому був виділений окремий віп-ліфт. Я сказав, що в нас цього не передбачається, ми цього зробити не можемо. Більше нічого не обговорювалося. Розумієте, усі кажуть, що Поліщук продав Клименку... Я з Клименком не розмовляв про цю угоду. Ощадбанк йому продав.

— У якому році ви познайомилися з Олександром Януковичем?

— Я взагалі не знайомий з Олександром Януковичем і жодного разу не зустрічався.

— Навіщо ваш банк "Михайлівський" намагався викупити "Всеукраїнський банк розвитку" Олександра Януковича?

— У мене на той момент було "Ельдорадо", компанія з річним оборотом 800 мільйонів доларів. З них 50%, тобто 400 мільйонів доларів, становило споживче кредитування. На споживчому кредитуванні тоді заробляли шалені гроші. Держава висунула пропозицію: хто готовий викупити ВБР? Ми подали заявку, а потім зрозуміли, що це супроводжується скандалом, зняли заявку і поставили крапку.

— Не було зрозуміло спочатку, що це викличе скандал?

— Ні. Вам же держава продає актив Януковича, а не Янукович безпосередньо.

— Чому інтерес був саме до цього банку?

— Я не раз був у Національному банку, просив дати можливість докапіталізувати банк ("Михайлівський" – ЕП), дати нам додатково гроші для позиції перефінансування під споживчі кредити. Не дали.

Ми розглядали будь-які банки, які пропонував Фонд гарантування вкладів. Компанія, яка запропонувала нам ВБР, була пов'язана з Порошенківським Пасенюком (Макар Пасенюк, співвласник ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" та банку "Авангард" – ЕП). Вони розсилали цю пропозицію всім. Їм потрібно було комусь всунути банк, офіційно продати, збути його і піти нах**н від цих усіх розмов.

— У 2017 році Матіос (Анатолій Матіос, на той момент головний військовий прокурор) казав, що в "Гулівері" заблоковане майно Клименка на 12 мільярдів доларів.

— Мільярдів доларів?

— Так.

— Думаю, що якби така цифра була в "Гулівері"...

— …то ви б її забрали?

— Я забув, як його? Анатолій? Це фантазер.

— Може, йшлося про якісь активи – векселі, сервери.

— Коли Матіос блокував, на поверхах Клименка вже нічого не було. Я не знаю, що Матіос хотів знайти в "Гулівері" і чого він туди приходив. Це, напевно, Анатолія треба запитати. Напевно, за тисячею вагонів, які йому не дісталися. Я так читав. Думаю, що це був просто піар для нього. Просто піар.

— Ще уточнення щодо Клименка. Ви кажете, що він хотів особистий ліфт у "Гулівері". Люди такого типажу й манери ведення бізнесу зазвичай не роблять головний офіс у незнайомому середовищі. Їм важливо довіряти сусідам, починаючи з питань безпеки щодо прослуховувань. Яка була логіка Клименка відкривати офіс у вашому комплексі, якщо він вам не довіряв?

— Тоді команда Януковича сильно "наїжджала" на мене. Візьміть хоча б "Ельдорадо", якому вони бездумно виписали 150 мільйонів гривень штрафів за те, що на чайниках не було якихось бірок. Я тоді тільки купив "Ельдорадо" в Пінчука (75%) та Яковлєва (25%), це Росія. А ви питаєте, чи знайомий я із Сашею (Януковичем – ЕП). Якби був знайомий, "наїздів" би не було. Подивіться на "наїзд" Клименка на мене з податків у 2012 році. Носилися, с*ка, як дурний з махоркою.

Про те, чи є дружина Поліщука родичкою Дмитра Медведєва

— Як читачу повірити в те, що каже Віктор Поліщук, бізнесмен, який у 2012 році, коли Віктор Федорович гребе все під себе, отримує у власність 95 гектарів землі державного підприємства в Броварах? Як можна це реалізувати без державного "даху"?

— А дай мені відповідь на запитання: Януковичу потрібні 94 гектари землі?

— Думаю, вони вигрібали все.

— Ціна питання 94 гектарів землі – 10 мільйонів доларів. Навіщо вона комусь потрібна? Вона ж не лицьова, вона всередині. Я її фізично собі відводив спочатку по два гектари. Питання яке було: або мені потрібно було на конкурсі купити цю землю, або по два гектари вивести. Я в правовому полі зробив: на кожну (фіктивну, – ЕП) людину відвів по два гектари, а потім об'єднав і почав будувати логістику.

Земля, про яку ви говорите, належала підприємству (ДП "Радіолокаційний центр" – ЕП), яке давно не працювало. До речі, акт на землю при створенні цього підприємства знаєте хто підписував? Сталін.

Поруч стояла будівля з півтора метрами бетону зверху на випадок бомбардувань. Це було ще в 60-х роках. Усе закрили ще у 80-х роках, усе звідти вивезли, це ще в Радянському Союзі, ще до неньки України. Тому фізично там залишалися тільки вежі, одна 190, друга 180 метрів. Вони ніяк не використовувалися.

— На момент придбання цієї землі тодішній народний депутат Павло Різаненко казав, що Поліщук розповідає, що він друг Саші Януковича.

— Я не раз просив Петра Олексійовича Порошенка: "Петре Олексійовичу, це ж ваш народний депутат, приїхав з Росії, з військової структури. С*ка, нах**на ти вигадав, що Лілія (Лілія Різва, дружина Поліщука – ЕП) є племінницею Медведєва (Дмітрія Медведєва, експрезидента РФ – ЕП). Він же вигадав цю історію.

— Це неправда?

— Звичайно, неправда. Різаненко вигадав цю історію. Розповів, що ця земля виводиться для Медведєва. Він на цьому став народним депутатом. Скажи мені, на**я Медведєву 94 гектари землі? Ви зараз не знайдете жодної людини, яка б сказала, що знайома або переслідувала інтереси Олександра Вікторовича.

— У сенсі, що вони всі вже мертві?

— Ви мене, напевно, переоцінюєте. Я підприємець, а не якийсь…

— Але ж у вас вікна броньовані від СГД (снайперська гвинтівка Драгунова – ЕП).

— Я хочу вам сказати, що Різва Лілія Анатоліївна не має ніякого відношення до Світлани Медведєвої. Це чисто вигадка. Я сам побудував свій бізнес. Зокрема побудував логістику №1 в Україні (мережа RLC – ЕП). 320 тисяч квадратних метрів. Сам ходив у чоботях, сам будував. Знаю всі логістичні процеси від і до, усі тонкощі.

— Склади побудовані на кредити державних банків?

— Так, безумовно. У мене була формула, за якою я вкладав близько 30% власних грошей і 70% позикових.

Про торгівлю з Росією

— Як ви зустріли 24 лютого 2022 року?

— Я живу в Київській області, 32-й кілометр Житомирської траси, Лісове. Війну зустрів у себе вдома. Нікуди не виїжджав. Перший виїзд за кордон був через рік, здається. У воєнний час був у "Гулівері", були чотири співробітники, технарі. 30 березня запускав сам "Гулівер", відкривали. У логістиці брав участь повністю.

Нам прилетів "Іскандер" у холодильник (холодильний склад – ЕП), 70 тисяч квадратних метрів, пошкодження десь 100 мільйонів доларів. Самі прибрали 50 тисяч тонн м'яса, бо була б екологічна катастрофа, у Києві і Броварах сморід був. Я розчистив пошкоджений склад і почав будівництво на банківські і власні гроші, 50 на 50, відновлював холодильник, критичну інфраструктуру в Броварах.

— Потім за фактом захоронення 50 тисяч тонн м'яса порушать кримінальну справу, скажуть, що закопали продукти нелегально, з порушеннями.

— Тоді в Києві не було жодної спеціалізованої компанії. Усі були на Закарпатті, усі зїб*лись. Був Кулеба (Олексій Кулеба, з лютого 2022-го по січень 2023-го – голова Київської облдержадміністрації – ЕП), військовий "губернатор". Ми прийшли до мера Сапожка (Ігор Сапожко, міський голова Броварів – ЕП), він погодив.

Кажу: хочете екологічну катастрофу? Ви її отримаєте. Військовий "губернатор" підписав нам наказ про те, що можливе захоронення на цій території, і ми чітко захоронили: плівка, вапно, кури, плівка, вапно, м'ясо. За книжкою захоронили.

Експертиза приїжджала. Кажуть, що ми все правильно зробили, але потрібно було залучити спеціалізовану структуру. Я кажу: а ці структури тоді були? Не було, потрібно було чекати. Я кажу: ми порушили, але "понятійно" ми вчинили правильно, тому що була б "хана" Київській області і лівому берегу Києва.

Уже за нового "губернатора", Руслана Кравченка, здається, виїжджали експерти. Усі дозволи були зроблені і військовим "губернатором", і мером. У підсумку через два роки вони закрили кримінальну справу. Ми про це дізналися з преси.

— Чи жалкуєте після початку великої війни, що не зупинилися у відносинах з Росією раніше? Що їздили в Москву як мінімум у 2016-2018 роках і продовжували комерційні стосунки з Росією?

— Я жодних комерційних відносин не мав.

— Що може робити великий бізнесмен у Росії, приїжджаючи туди по десять разів на рік?

— Ні, я не робив десять поїздок на рік. По-моєму, було п'ять поїздок за всю історію.

— Добре. Що ви там робили?

— Є знайомі, друзі. Ніяких комерційних питань не було.

— Можете сказати, що це за знайомі?

— Давайте я подумаю, пораджуся з ними. Це звичайні бізнесмени. Там немає політиків, немає чогось такого, що вам буде цікаво.

— Серед них є засновники "М.Видео" (російська мережа електроніки та побутової техніки – ЕП)?

— Ні, я не знайомий з Гуцерієвим (Мікаіл Гуцерієв). Коли ми купували "Ельдорадо", потім вже Гуцерієв викупив у Яковлєва "Ельдорадо".

Не дуже добре в них пішли справи, коли пішли фахівці, такі як "Ельдорадо". Зараз китайці їх поглинають.

— Що взагалі думаєте про війну Росії проти України?

— Це найважчий момент. Давати зараз будь-яку оцінку… Точно негативно. У нас є кому давати оцінки. Я б від цього утримався, тому що зараз правильно там робиться, неправильно там робиться – і так вистачає сюрпризів після прильотів.

Про банк "Михайлівський" та "Українську правду"

— До великої війни Forbes оцінював вашу групу 275 мільйонами доларів. У вас було 36 місце в Україні. Як думаєте, які цифри зараз?

— Навіть не оцінюю, не знаю. А кому що потрібно зараз? Хто що купить і за якою ціною? Чи працюють мультиплікатори? Не працюють.

— Добре. Умовно, завтра закінчується війна. Скільки коштує ваша група?

— Думаю, ті ж гроші, може, більше. Моя логістика працює чудово. Забезпечуємо всі напрямки, обслуговуємо 4 тисячі автомобілів на добу, усе чудово. Думаю, ми номер один. Щодо решти, то ви ж бачите тільки один бізнес, не бачите інші.

— Скажете?

— Не буду заглиблюватися. Річ у тім, що я б із задоволенням з вами поділився, але в нинішній ситуації нападок, які є, не хочу. Ви ж надрукуєте, а давати кістку, щоб вони туди побігли касками стукати, не хочу.

— Виходить, що Віктор Поліщук – це не тільки "Гулівер", група RLC і житлові комплекси, а і дещо більше?

— Звичайно, але ти ж знаєш, як зараз усі працюють. Я б поділився з тобою моментами, але мені шкода людей. Вони ж дають підозри. У будь-якому випадку, в усіх компаніях у мене порядок: я знаю, скільки ми заробили, як підкредитувалися, як віддали. Ми абсолютно все виплачуємо належним чином.

— Думаю, вкладники банку "Михайлівський" з вами би посперечалися.

— Давайте я вам розповім про банк "Михайлівський". Безпосередньо Гонтарева (Валерія Гонтарева, голова НБУ у 2014-2018 роках – ЕП) за тиждень до продажу банку підписала, що до "Михайлівського" немає зауважень. Я вам скину папірець.

Як таке може бути, що за тиждень мене особисто просила з цього питання Рожкова (Катерина Рожкова, у 2015-2016 роках – директорка департаменту банківського нагляду НБУ, у 2018-2025 роках – перша заступниця голови Нацбанку – ЕП), особисто просив Пасенюк. Я продав Кауфману банк.

До мене прийшли і кажуть: "Вікторе Степановичу, банк "Михайлівський" з вами не перспективний. Рожкова дасть 5 мільярдів гривень підкріплення, продайте банк з людьми, це буде краще". Я продав банк за 200 мільйонів.

Вони завели мене, я погасив свій кредит і вийшов з банку. Національний банк погодив перехід у "Платинум банк" голови правління Ігоря Дорошенка, усіх сімох заступників і ще 150 осіб. Вони відпрацювали чотири роки, потім почали п**дити і розповідати. Але до цього ж до Поліщука не було питань.

Я передав банк у належному вигляді? Ось я хочу сказати, якби Поліщук не мав рації і пограбував "Михайлівський", то чи допустив би Національний банк, щоб вони написали? Вони б розривали дупу на німецький хрест усім.

— Знаєте, які стосунки "Української правди" з бізнесом Віктора Поліщука?

— Здогадуюся.

— Які?

— Не буду коментувати.

— У цьому році нам виповнилося 25 років. Ми звернулися до "Гулівера", щоб розмістити на величезному банері відповідну рекламу.

— А я сказав: добре, але зніміть хоча б одну статтю погану. Я не такий поганий, як ви про мене пишете. Ви ж бачили портрети різних бізнесменів та політиків. Ви бачили різне. Богу потрібні різні люди. Дивіться: сидить бізнесмен, чогось досяг. Але нах**на йому лізти в за**пу з "Українською правдою"?

Події описані в цьому питанні і відповіді на нього припали на період, коли ТРЦ "Гулівер" керувало АРМА. Її керівниця Олена Дума запевняла, що управитель ТРЦ відокремлений від власника.

— Це хороший заголовок.

— Треба бути хворим на голову.

— У вашій відповіді є два цікаві моменти. Перший – те, що ви насправді думаєте про пресу, як до неї ставитеся.

— Я б тоді не зустрічався з вами.

— Другий – навіщо знімати статтю про банк, якщо в ній написана неправда?

— Знаєте, я просто емоційно тоді відреагував. Я ж не кажу, що Поліщук хороший. Ну поговоріть зі мною. Може, я не такий ху**вий, як ви малюєте? Я просто емоційно сказав – зніміть (статтю – ЕП). Не було ніякої позиції, умислу.

При підготовці статті "Украсти в держави мільярди і не стати злочинцем. Історія банку "Михайлівський" у 2021 році ЕП направила запити про отримання коментаря від Віктора Поліщука до підконтрольних йому компаній, але відповіді не отримала.

Що залишилося від бізнес-імперії

— Як зараз виглядає бізнес Поліщука? Банк "Михайлівський" – банкрут.

— Так.

— ТОВ "Дієса" (мережа магазинів побутової техніки "Ельдорадо") – у процедурі банкрутства. Було 150 магазинів, лишилося три.

— Так.

— ТРЦ "Гулівер" у вас забрали.

— Так.

— Тобто залишаються будівництво житлових комплексів і складський бізнес.

— Наразі так.

— Мережа "Ельдорадо" померла через розбитий у 2022 році російськими військовими склад чи через кредит перед Ощадбанком?

— Через розбитий склад. "Іскандер" прилетів у центральний склад "Ельдорадо" і "Ельдорадо" впало. Там під 800 мільйонів гривень ще товару центрального було.

— Тобто Ощадбанк може попрощатися з погашенням 140 мільйонів доларів кредиту, який йому винне "Ельдорадо"?

— Я не знаю, а що ж мені зробити? Так само там постраждав у мене склад повністю, склад Косюка (МХП – ЕП), склад "Сільпо" (Fozzy Group Володимира Костельмана і партнерів – ЕП). Загалом пропало продукції на 65 мільйонів доларів. Тільки відновлення складу (75 тис. кв. м) коштує десь 70 мільйонів доларів.

— Нічого не було застраховано?

— Було застраховано, але ніхто нічого не виплатив.

Про "банди" Єрмака і Пишного

— Перейдімо до теми, заради якої, я так розумію, ви погодилися на це інтерв'ю. "Гулівер". Чи правда, що недавно банки забрали у вас цей об'єкт?

— Так, звичайно. Він на балансі Ощадбанку.

— Тобто забрали з вашої власності (ТРЦ належить ТОВ "Три О", де серед бенефіціарів пов'язані з Поліщуком компанії) в державну?

— Так, звичайно.

— Яка причина?

— Якщо відступити трохи назад, то ми з банком домовилися, що я рік не плачу за кредитом і вкладаю гроші у відновлення логістики (згаданий вище склад – ЕП). Я повністю відновив склад і передав його як об'єкт застави за кредитом "Гулівера" в Ощадбанк. Зараз Ощадбанк каже: це твої проблеми, ти тут не платив, ми не зафіксували. І на основі цього вони відібрали "Гулівер".

— Ви озвучили бюрократичну частину процесу, а як виглядала неофіційна?

— Усі команди роздавав Єрмак. Давай так. Я санкційний. Чи мали вони право з мене переоформляти щось? Не мали. Чи мав право Галущенко в Мін'юсті давати дозвіл, який ми оскаржуємо в Адміністративному суді? Не мав права. Чи мав право реєстратор це робити? Не мав, це порушення закону. Тупо? Так. Уночі зробили.

— Не те, щоб я сперечався з роллю Єрмака, але намагаюся зрозуміти логіку: Єрмак не перший рік при владі, навіщо було чекати стільки років?

— Думаю, люди, які доповіли про ситуацію, що я не сплачував кредит протягом року, не повідомили про те, що я цього року вкладав гроші у відновлення критичної інфраструктури і передав її як заставу в банк. Оскільки в мене нема можливості зустрітися і висвітлити свою позицію Андрію Борисовичу, думаю, ось так і сталося.

— Ви пропонували зустріч і він відмовився?

— Я не пропонував Андрію Борисовичу зустріч. Я цю історію намагався передати через людей.

— Йому?

— Так. Зустріч не відбулася.

— Він відмовився?

— Так. Розумієте, там зараз дві команди. Перша – в Ощадбанку сидить Тапанова Роза. Це представник Кабінету міністрів. Вона регулює всі питання, у першу чергу – щодо "Гулівера". "Понятійно" вона представляє команду Андрія Борисовича. Друга команда – Пишний та Ярмоленко. Дві банди одна навпроти одної.

— Ви так відверто розповідаєте. Це можливо у двох випадках: або у вас є імунітет, або вам вже нема чого втрачати. Може, ви вже продали бізнеси?

— Ні, нічого не продав.

— Який імунітет у Віктора Поліщука?

— Немає.

— Ви ж не самогубець?

— А який вихід?

— Ви зараз на межі, хочете сказати?

— На якій межі? Ви запитуєте, як виникло питання "віджиму" "Гулівера".

— Чим більший бізнес, тим він обережніший у словах. Ви зараз поводите себе неприродно лінійно як для бізнесмена такого рівня. Перебуваєте або в точці кипіння, або в точці неповернення.

— Дивіться: точки кипіння немає, точки якогось неповернення немає. Ви ставите запитання, а мені що – мовчати?

— Але ви завжди можете сказати "я не коментую".

— Сподіваюся, ви теж не ставите запитання для того, щоб мене тут забетонували.

— Це як?

— Напишіть так: що ось він сказав прямо в лоб.

— Ми напишемо рівно так, як ви сказали.

— Те, що є Тапанова, це процесуально, усі знають. Вбиваєш навіть в інтернет, чия представниця. Питання, як сказати про те, що команду давав Борисович? Це моя думка. Він скаже: повна хе**я, собача нісенітниця, не знімав трубку і не говорив.

— Ви зараз кажете так, ніби ми в суді між Єрмаком та Поліщуком. Я ж не про судову відповідальність за сказане, а про "понятійну". Які шанси що вас не почнуть атакувати різні органи та служби?

— Усе, що можна було, уже зроблено. На тобі санкції, на тобі штраф на "Гулівер" 423 мільйони гривень.

— Цей штраф за що?

— Люди прийшли і кажуть: ми вважаємо, що за шість років у будівлі не обслуговувалися ліфти, комунікації, вентиляція – ви нічого не робили. Тому ми ось ці всі роботи знімаємо у вас з витрат і ось вам на рило 423 мільйони штрафу. Крапка. Це все "чьос". Зараз ми пішли в суди.

— Є перелік бізнесменів вашого масштабу, які не можуть дозволити собі розкіш бути в Україні чи хоча б сюди приїздити. Завдяки чому ви можете собі дозволити говорити, що Єрмак вас наздоганяє, і при цьому бути в Україні?

— Я не сказав, що Єрмак мене наздоганяє. Думаю, якби Єрмак хотів мене наздогнати, то я б уже сидів, якщо по-простому. Немає якоїсь позиції щодо Андрія Борисовича. Те, що роблять силовики, там зрозуміло, хто.

— Хто?

— Трохи нижче.

— Татаров (Олег Татаров, заступник керівника Офісу президента – ЕП)?

— Не буду. Розставмо крапки над "і". Єрмак мене не доганяє, раз. Ніяких поганих питань до Андрія Борисовича у мене немає. Ви запитали, хто ухвалював остаточне рішення щодо "Гулівера". З того, що я чую, прочитавши того ж Железняка (народний депутат – ЕП), то остаточне рішення ухвалював Андрій Борисович.

— З якою метою?

— Напевно, це благородна мета – повернути державі. Він повернув державі цю будівлю. З іншого боку: а що держава буде робити з цим об'єктом, якщо вона не вміє керувати? Це непрофільний актив. На початку року ми запропонували превентивну реструктуризацію. Вона краща, ніж була, з оплатою всього боргу.

Ми запропонували залишити поточну команду управлінців, найкращу ціну. Віддайте нам в управління, будемо вам платити 50 мільйонів гривень на місяць. Відповідь – ні. Ми розглядали питання лізингу, вони поставили на баланс 5,3 мільярда, ринкова ставка 15% – ми готові. Відповідь – ні.

— Чому "Гулівер" зараз не працює? Це саботаж з вашої сторони?

— Наскільки я розумію, вони просто не зібрали команду, яка буде обслуговувати "Гуллівер", ось і все. Ощадбанк каже: Поліщук щось там не передав, не хоче. Що я можу передати? Ви зайшли в будівлю. За три місяці, поки я там за свій кошт його тримав, ви не спромоглися взяти ні сантехніків, ні електриків – нікого.

Ви не спромоглися переговорити з командами. Кажете: нам потрібні люди на три місяці, решта нам не потрібна. Фактично там зараз недієздатна команда для того, щоб створити нову команду управління комплексом.

— На початку зустрічі ви казали, що ми зустрічаємося тут, а не у вашому офісі "Гулівера", бо там у приміщенні 14 градусів тепла.

— Люди ходять і кажуть: 14 градусів тепла. Який технічний стан – не знаю, що в них там відбувається. У мене немає доступу до енергетичної, газової, вентиляційної систем об'єкта.

Як Поліщук опинився під санкціями

— У квітні 2025 року РНБО внесла вас у санкційний перелік. За однією версією – через імовірне постачання в Україну російських товарів під виглядом китайських. За другою – через результати розслідування справи про банкрутство "Михайлівського", яка тягнеться з 2016 року.

— Чому під виглядом китайських? Назвіть хоч один товар під виглядом китайського, який ми ввезли. Їх не існує. Ми дали повне пояснення.

Щодо банку "Михайлівський". За тиждень Національний банк підписав перевірку стосовно банку, що немає зауважень. Я передав Кауфману цей банк у чистоті. Голову правління, заступників, я вже сказав, усіх перевели. У чому тут питання до Поліщука? Якби було питання, не було б підпису.

— Хто був неофіційним ініціатором внесення вас у перелік підсанкційних осіб?

— Немає відповіді. Подавало СБУ. На цьому все.

— Ні "понятійно", ні "непонятійно" не знаєте?

— Якщо ви питаєте, чи хтось до мене підходив: Вікторе, якщо ти нам пляшку води не даси, то будеш під санкціями. Ні, не підходив і ніхто такого не говорив. Інше питання: після санкцій хтось нас розшифровував або щось говорив? Ні, нічого.

— Чи не здається вам, що значна частина ваших проблем створена вами ж? Наприклад, в останні роки ви виїжджали за кордон за системою "Шлях" як водій вантажного мікроавтобуса. Хіба не можна знайти цивілізований спосіб? Навіщо так знущатися із закону?

— А як можна було виїхати?

— Можна було просто не виїхати, наприклад.

— Згоден. Тут "штанга", згоден. Нічого сказати.

— Я не звинувачую. Просто намагаюся зрозуміти логіку ваших очікувань від зовнішнього ставлення до вас: мільярдер виїжджає за кордон як водій.

— Я з вами не дискутую. "Штанга".

— У вас кілька Rolls-Royce з номерами 0001.

— Так.

— Ви людина із села. Бажання їздити на Rolls-Royce може бути комплексом з бідного юнацтва?

— Можливо. Ось це всередині залишилося. Можливо, ви й маєте рацію. Напевно, ваші рекомендації.

— Це не рекомендації.

— Чому я їх купив? Вони дуже хороші всередині. Вони не стукають. Ви їздили на Rolls-Royce?

— Ні.

— Зробімо так: я вам дам проїхати і ви просто відчуєте, скажете, чи купували б ви Rolls-Royce за комфорт чи ні. Купили б якусь сіру машину без блискучих деталей, щоб вона зливалася, чи купили б цю машину, щоб їздити сім років? Просто сядьте за кермо або поруч і проїдьте кілометрів 20-30.

Якби можна було відкотити, я б ці машини не купував. Це однозначно.

— Ви можете їх продати.

— За скільки? У мене їх було всього два. Phantom і Cullinan. До речі, Cullinan я продав ще у 2023 році, а Phantom зараз не користуюся. Їжджу на Touareg зараз.

— Мабуть, броньованому.

— Я не буду говорити, який він. Їжджу фізично на двох непримітних автомобілях.

— Але це швидше з метою безпеки, а не адаптації до сучасних часів.

— Ні, адаптації до сьогодення. Коли були військові дії, 22-й, 23-й роки, то я їздив на Touareg. Як Сталін казав? Щоб засудити людину, потрібно взути її чоботи і пройти в її чоботях.

— Я вас не засуджую.

— Я вам кажу про те, що ось ви проїдете, спробуєте і скажете: вибрали б ви Maybach який-небудь GLS, Audi яку-небудь або все-таки ви б узяли Rolls-Royce.

— Знаєте, як я перекладаю вашу відповідь? Що зараз на Touareg ви просто мучитеся.

— Ні. Проїдьте. Ось сядьте і проїдьте. Спробуйте його всередині.

— Ви володієте англійською мовою?

— Погано. Потихеньку вчуся з викладачем.

— Я до того, що, говорячи російською, ви, з одного боку, ведете себе чесно і не корчите з себе патріота, як багато хто на телебаченні, а з іншого – чи немає у вас готовності відмовитися від мови ворога (усі питання ставились українською, а відповіді були російською – ЕП)?

— Я можу перейти на українську мову, але буду перекручувати. Буде некрасиво.