Навіщо нам ускладнюють оподаткування?
Україна знову ходить по колу, намагаючись реформувати "священну корову" бізнес-клімату – спрощену систему оподаткування. Міністерство фінансів уже окреслило рамку: до 2027 року планується "комплексне рішення". Офіційна мета звучить шляхетно: закрити тіньові схеми, імплементувати директиви ЄС та побудувати справедливість.
Національна стратегія доходів, яку презентував Мінфін, передбачає зміни в ПДВ для ФОПів та перегляд ставок. Чиновники обіцяють, що "податкового землетрусу" не буде. Але будь-який підприємець, почувши словосполучення "покращення адміністрування", інстинктивно перевіряє дійсність закордонного паспорта.
Проблема не в тому, що держава хоче навести лад. Проблема в тому, що податкова система не існує у вакуумі. Вона є частиною екосистеми разом із вартістю грошей та доступом до капіталу.
Якщо держава підвищує для малого бізнесу податкове й облікове навантаження, вона паралельно має знизити вартість капіталу та допомогти в організації "довгих" та дешевих грошей в розвиток – як кредитів, так і інвестицій. Інакше під удар потраплять інвестиції та люди, які обирають цю юрисдикцію для роботи.
Станом на кінець 2025 року облікова ставка НБУ становить 15,5%. За даними НБУ, це база, від якої відштовхуються ринкові відсотки. Середні ставки за гривневими кредитами бізнесу у вересні трималися на рівні 15,3%.
Тепер подивимось, з ким конкурує український підприємець.
У ЄС по-іншому. За даними Європейського центробанку, у жовтні 2025 року середня ставка за новими кредитами до 250 тис. євро для компаній становила 3,59%, а для ФОПів – 3,97%.
Прірва між 15% і 3-4% – це різниця між двома моделями. Або інвестиції та зростання, як в ЄС. Або виживання, як в Україні. Бо кредит (якщо він є) з'їдає маржу, бізнес працює на зношеному обладнанні і програє конкуренцію. Ну і на додачу збільшення податків.
Для наочності. Кредит 1 млн грн в Україні під 15,3% коштує 153 тис. грн відсотків на рік. У ЄС та сама сума під 3,6% – близько 36 тис.
Різниця – понад 100 тис. грн щороку на кожному мільйоні інвестицій. Для малого бізнесу це зарплата, новий станок або перша партія експорту.
Коли звучить пропозиція "забрати спрощенку", має звучати питання: де бізнес візьме дешевий капітал, щоб пройти перехід без зупинки інвестицій?
За оцінкою OECD, у 2021 році малі та середні підприємства (МСБ) в Україні становили 99,9% усіх суб'єктів, забезпечували 81,6% зайнятості та генерували 70,2% доданої вартості. Більш свіжі дані, на жаль, не знайшов у відкритих джерелах.
Коли правила ускладнюються швидше, ніж з'являються інструменти адаптації, бізнес робить три кроки: згортає інвестиції, скорочує найм або переносить діяльність.
Третій крок сьогодні найнебезпечніший.
Міграція під час війни вже критично зменшила людський капітал. Додаткові економічні "штрафи за роботу в Україні" прискорюють відтік найпродуктивніших: підприємців, інженерів, ІТ-сектору. Якщо Польща пропонує зрозумілі правила і кредити під 4%, патріотизм має підкріплюватися дуже серйозними економічними аргументами.
Де бізнесу брати гроші, якщо кредити дорогі? У нормальному світі – на біржі. В Україні фондовий ринок – це ініціатива декількох конкретних людей, а не макроекономічної системи як такої.
Звернімося до звіту НКЦПФР за 2024 рік. Найбільші обсяги торгів припали на ОВДП – 1,54 трлн грн. Це 86,43% ринку. Корпоративні облігації – 34,28 млрд грн, або 1,92%. Тобто, біржа в Україні обслуговує державний борг, а не фінансує розвиток бізнесу.
У такій ситуації спрощена система виконує роль внутрішнього фінансування. Вона дозволяє акумулювати ресурс на розвиток. Забрати цей буфер без відкриття альтернатив – це перекрити кисень.
Спрощено пояснюючи, якщо ваша норма прибутку в ФОПі становить 20%, то в разі вимоги платити ПДВ у вас більше немає прибутку.
Мінфін декларує правильну ціль: прибрати схеми та "сірий" імпорт. Але якщо реформа спрацює як "одна кнопка для всіх", наслідком стане зростання витрат, падіння маржі та скорочення інвестицій. У країні з кредитом 15% цей ланцюжок працює безвідмовно.
Ліквідація спрощеної системи швидко виходить за межі "податкової техніки" і стає соціальним ударом. Для мікро- та малого бізнесу це означає вищі платежі, складніший облік, більші ризики штрафів та касові розриви. Це призведе до скорочення реінвестицій та зарплат, підвищення цін.
Ну, і до закриття бізнесу, як логічного наслідку.
Звичайно, що збільшиться тіньова економіка. Коли легальна робота стає дорожчою і нервовою, зростає частка "кешу", дроблення діяльності та напівформальних моделей. Це підсилює конфлікти з контролем і знижує довіру до держави.
Ризик відтоку в ЄС підвищується через релокацію бізнесу та рішення людей залишатися там, де правила прості й прогнозовані. Масштаб шкоди визначить дизайн та суть реформи. Адже згортання спрощеної системи без компенсаторів дає шок, натомість – плавний перехід із простими правилами та доступом до фінансування знімає значну частину напруги.