Українська правда

Якою має бути освіта майбутнього

Штучний інтелект і війна змушують переосмислити шкільне навчання.

Україна опинилася в точці, де зійшлися війна, штучний інтелект і криза класичної освіти. Це не лише виклик, а й унікальне вікно можливостей, щоб переосмислити суть освіти. Не підлатати систему, а змінити її фундаментально.

Кілька років тому засновник Alibaba Джек Ма сформулював ключову дилему сучасної освіти: машини переможуть людей у знаннях і технічних навичках, але не в цінностях і критичному мисленні. Цю тезу підтверджують дані World Economic Forum: до 2030 року 85 млн робочих місць зникнуть через автоматизацію, натомість з'являться 97 млн нових. Тих, що вимагають не hard skills, а адаптивності, вміння працювати з невизначеністю та емоційного інтелекту.

Проблему технічних навичок вирішать ШІ, роботизація та автоматизація. Питання ж характеру, здатності вчитися впродовж життя та критичного мислення залишаються відкритими. Саме тут українська освіта має шанс зробити стрибок і створити власну модель, яка відповідає реаліям країни під час війни та після неї.

Коли криза стає каталізатором

Війна прискорила процеси, на які в мирний час пішли б десятиліття. У 2025 році понад мільйон дітей навчаються дистанційно або в змішаному форматі. Фактично ми вже живемо в новій освітній реальності. Питання в тому, чи зможемо перетворити вимушені зміни на системну перевагу.

Освіта – одна з небагатьох сфер, де ми можемо дозволити собі радикальні експерименти з форматами навчання, змістом програм, ролями держави, бізнесу і технологічних компаній. Діяти потрібно одночасно на всіх рівнях: держава створює стратегію і встановлює стандарти, бізнес готує кадри через реальну практику, технологічні компанії будують інфраструктуру для нового типу навчання.

Змінюємо зміст, а не форму

Коли ми говоримо про освіту майбутнього, ідеться не про розширення програми, а про зміну змісту. Мають з'явитися курси, які вчать мріяти і ставити цілі, розуміти свої сильні сторони, критично мислити в епоху ШІ, розвивати адаптивність.

За оцінками LinkedIn, середній термін актуальності професійних навичок скоротився з 30 років у 1984 році до пʼяти років у 2024-му. Професія або конкретна навичка – більше не на все життя. Уміння вчитися, перевчатися та адаптуватися стає ключовою компетенцією і школа має її формувати з перших років.

Роль учителя трансформується

Одне з побоювань полягає в тому, що технології замінять учителів. Це таке ж безглузде твердження, як те, що CAD-програми замінили архітекторів або кіно знищило театр. Роль змінюється, але не зникає. Навпаки – вона стає важливішою.

Учитель майбутнього – це провідник у світі інформаційного шуму, який формує середовище для розвитку. Це людина, яка стає точкою довіри в хаотичному світі.

Щоб ця роль працювала, з учителями потрібно поводитися системно: гідна оплата, повага до професії, доступ до нових інструментів, сильні професійні спільноти.

За даними Держстату, у 2025 році середня зарплата вчителя становила 14 тис. грн. Це вдвічі менше, ніж в ІТ на початкових позиціях. Без конкурентної оплати ми не утримаємо талановитих людей у професії і не побудуємо якісну освіту.

Онлайн-освіта як інструмент

Популярність онлайн-освіти зросла під час пандемії та війни, але ейфорія від технологічних можливостей змінилася тверезим розумінням обмежень. Ми бачимо системну проблему: коли навчання втрачає для дитини сенс, вона перестає доходити до результату, незалежно від того, відбувається це онлайн чи офлайн.

Багато учнів та студентів не завершують онлайн-курси через надлишок розваг, швидкий дофамін від гаджетів та відсутність чіткої відповіді на питання "навіщо мені це потрібно". Запит на навчання є, але без мотивації освіта програє TikTok і YouTube. Це не привід відмовлятися від онлайн-форматів, але це чіткий сигнал, що технології не розв'язують проблему якості та залученості.

Бізнес як частина освітньої екосистеми

Освіта в компаніях – це давно необхідність. Бізнес краще розуміє, які навички потрібні на ринку праці, може навчати через реальну практику, а не абстрактні теорії, знімає частину навантаження з державної системи освіти.

За даними дослідження Benefits Research 2025, 83% українських компаній активно інвестують у навчання персоналу. Це показує, що освіта майбутнього – це жива екосистема, де держава, бізнес і технологічні компанії працюють разом.

ШІ як тьютор

Штучний інтелект може радикально покращити якість освіти через персоналізацію, адаптацію темпу навчання і здатність пояснювати складне простими словами. Ключове питання – як в епоху ШІ не втратити критичне мислення.

ШІ має бути тьютором, інструментом, а не заміною вчителя чи батьків. Цінності, виховання, межі, здатність ставити під сумнів інформацію формують люди. Технології можуть підсилити людину, але можуть її і знецінити.

Паралельно з ШІ зростає роль фізичних технологій: інтерактивних панелей, VR-симуляцій, ігрових форматів навчання. Вони перетворюють освіту на живий досвід, формують залученість, навички та новий тип взаємодії із знаннями.

Освіта як стратегічна перевага

Для України, яка проходить найскладніший історичний етап, освіта – це питання виживання, економіки, безпеки та конкурентоспроможності людського капіталу. Країни виграють не лише на полі бою, а й у класах, лабораторіях і стартапах.

Саме зараз, під час війни, ми маємо шанс не просто вижити, а побудувати освітню систему, яка стане нашою конкурентною перевагою на десятиліття вперед.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
освіта