Власти будут приторговывать украинцами?

Експерти вже говорили про те, що після здачі ГТС і продажу землі, владі України лишиться єдиний ресурс для розбазарювання - торгівля людьми.

До останнього часу ця гіпербола не вбачалася мені прийнятною навіть до чинного режиму. Проте останні віяння свідчать, що гіпербола може стати суворою реальністю.

Невдовзі після того, як влада за першим окриком ухвалила принизливий односторонній меморандум з Митним союзом, за яким взяла на себе безпрецедентне зобов'язання "не критикувати" цю організацію, Микола Азаров заявив, що "всі спроби диктувати нам нашу поведінку приречені на провал. Нам дають поради, нас слухають, ми ведемо діалог, але я не буду пов’язувати європейську інтеграцію із долею Юлії Тимошенко".

Більш ранні заяви прем’єра зводяться до того, що, мовляв, в ЄС суверенітет обмежується "на порядок більше", ніж в Митному союзі: "Країна відмовляється від власної валюти, передає право друкувати гроші якомусь іншому органу, а не своєму Національному банку, тобто завідомо відмовляється від своєї власної монетарної політики. По суті, країна відмовляється від проведення своєї власної економічної політики…

Я не хочу сказати, що все це і багато іншого, що пов'язане з реальним обмеженням суверенітету - це все тільки негативні явища. Словом, жертвуючи в чомусь суверенітетом, отримуєш виграш в іншому. Точно так само йде справа і з Митним союзом, з тією лише відмінністю, що там діють принципи консенсусу при ухваленні рішення".

У своїх публічних заявах він забув додати, що в Євросоюзі євро ніхто силоміць вводити не змушує. Є 11 держав ЄС, а з 1 липня до них додасться Хорватія, яка вступає до ЄС, у яких нема євро.

У Європейському парламенті в Німеччини, головного фінансового донора ЄС, лише 12% голосів. Європейський гігант в усіх сенсах – має в Європарламенті за Лісабонською угодою, чинною на сьогодні, лише 96 депутатів із 751. Кожен член ЄС, навіть крихітні Мальта, Естонія чи Люксембург, мають свого комісара в Єврокомісії.

Натомість у Митному союзі всі рішення ухвалюються Москвою. І зважає вона на позицію партнерів лише тоді, коли в силу якихось обставин, змушена зважати. Так було з питанням експорту казахської горілки, так є з питанням імпорту нафти до Білорусі.

Як то кажуть: "Люби, Боже, правду". А вданому випадку мова правди – статистика. У той час, як агенти Митного союзу малюють у повітрі віртуальні мільярди прибутків від його діяльності, обсяги взаємної торгівлі держав-членів Митного союзу в січні-квітні 2013 року скоротилися на 10%, порівняно з аналогічним періодом 2012 року, повідомляє прес-служба Євразійської економічної комісії. А де обіцяні інтенсифікація з індустріалізацією?

Найбільших втрат зазнав експорт Білорусі і Казахстану. У Білорусі експорт впав на 35%, а імпорт збільшився на 22,1%. У Казахстані експорт впав на 7,4%, тоді як імпорт збільшився на 14,5%.

Висновок: так, дійсно, економіка рухається – лісом, у Тайожний союз.

Неймовірними темпами Митний союз, який за словами деяких байкарів, включаючи вищезгаданого, мав прискорити модернізацію, сприяти іноваціям і т. д., насправді випадає із світового розподілу праці. Порівняно з аналогічним періодом 2012 року, обсяг зовнішньої торгівлі зменшився на 1,3%, попри високі ціни на нафту.

Більше того, нещодавно посол Росії Михайло Зурабов розповів, навіщо насправді потрібен Митний союз: "Коли українські керівники розповідають про відсотки зростання ВВП, я їм нагадую, що через пару років у них виникне потреба в 14 млн. чоловік робочої сили.

Зараз завдання розвинених країн - залучати християнізовану найбільш адекватну робочу силу. Виходячи з цього, і нам, і Україні доводиться вирішувати, що важливіше - право на працю, з якого випливає загальна зайнятість, або свобода, від якої відбувається вільне підприємництво.

У нас на першому місці була зайнятість з тих пір, як в букварі написали "раби не ми". У ЄС на перше місце ставлять свободу.

Все це може спровокувати кризу робочої сили, наслідки якого жахливі". Простіше кажучи, Кремль пропонує Банковій кріпацтво. Українці повинні працювати в Сибіру, а не в сонячній Італії.

Ще відвертіше про сенс "євразійської інтеграції" для українців заявив у Ростові місцевий секретар партії "Єдина Росія" Антон Бредихін: "Після можливого вступу України в Митний союз необхідно переселити 7 млн українців у Сибір для створення демографічного кордону проти китайського напливу".

Варто зазначити, що Росія, як і Україна має неефективну економіку. Цього року Росії буде щастя, якщо її економіка за рік зросте на 2 відсотки. Хоча середньосвітове зростання — 4 відсотка. Частка Росії у світовій економіці падає, навіть попри нафтогазові доходи. Ціна нафти впала за рік із 117 до 111 доларів.

Економіка феодального типу з дуже демотивованим населенням, яке не хоче працювати, дає збій. У східноєвропейських державах ЄС 24% населення націлені найближчі 3 роки відкрити власну справу, а в Росії - лише 3,8%.

Ця економіка побудована на централізації і бюрократизації, а не на приватній ініціативі. Тому логічними є намагання Москви знайти "дойну корову", враховуючи нещодавну заяву Володимира Путіна, що для модернізації Росії не вистачає 50 мільйонів робочих рук. Росія практично шукає собі рабів, які працюватимуть за пайку. А українська влада, схоже, готова допомогти.

Перш ніж зітхати у своєму посланні про економічні проблеми ЄС, президент Янукович мав би пояснити, як так сталося, що падіння ВВП в "процвітаючій" Україні вдвічі глибше, а мінімальні пенсії вдесятеро нижчі ніж в "дефолтній" Греції.

До речі, мінімальна зарплатня в цій же Греції вп'ятеро вища, ніж у Росії. Для України участь у Митному союзі може стати не просто програшною, а фатальною.

Як зазначив у хвалебних одах Митному союзу Урядовий уповноважений з питань співробітництва з Росією, СНД та Євразійського економічного співробітництва: "у разі підписання угоди про асоціацію з ЄС та ЗВТ, а також створення безвізового режиму, за даними експертів і виходячи з практики приєднання до ЄС постсоціалістичних країн, може скластися ситуація, коли територію України залишить до 7,1 млн. молодих найбільш активних людей".

Така цифра абсурдна. Навіть у 1990-х роках з України виїхали 3 млн., і далі їхати просто нікому. Де в Україні 7,1 млн. молодих і активних людей? Більше того, приміром, у Польщі, яка має повноцінне членство ЄС і спільний шенгенський простір, як було 38 мільйонів осіб, так і лишилося. Нові працівники за кордон вже не їдуть, а більшість тих "польських сантехніків", хто поїхав, вертаються додому з грошима і досвідом.

Сьогодні живучи на батьківщині, в поляки можуть спокійно заробляти півтори тисячі – сама така нині середня платня в цій країні. А ще у Польщі дрібним бізнесменам держава дає кредити під один лише паспорт і з відсотками на рівні інфляції. Нагадаю, що відсоткова ставка по кредитах в ЄС для становить менше 3%. 

Ось як про об'єднання говорить один з кремлівських ідеологів, наближений до Путіна, Сергій Кургінян: "Єдина імперська розмова - це набагато більша пропозиція і набагато більші умови, та придушення всього, що руйнує тканинну єдність. Імперський стиль - це стиль більш великих пропозицій і більших вимог, і придушення всього, що тканинно заважає". А заважає, вочевидь, "тканинно" український народ – його і придушували, та так, що ледь живий лишився.

Підсумовуючи, скажу, Україна за 20 років вже п’ять разів втрачала колосальні шанси у відносинах з ЄС (за Кравчука, раннього і пізнього Кучми, за Ющенка, і тепер за Януковича). Нині влада свою власну мстивість і приватні ниці пристрасті ставить вище долі 45,5 млн осіб.

Натомість міністр іноземних справ Польщі Радослав Сікорський зазначає: "ЄС запропонував Україні Угоду про асоціацію, але поки що не відомо, чи вона буде підписана, чи Україна буде готовою до цього".

Жодна інша східноєвропейська держава собі такого не дозволила б. Більше того, до ЄС запрошено практично всі післявоєнні Балкани. 1 липня членом ЄС стане Хорватія, що пережила дві війни: у Хорватії та Боснії.

Нещодавно до ЄС запросили Сербію, яка пережила 4 війни, причому від неї навіть не вимагали визнання Косова. Ще раніше до переговорів про членство в ЄС запросили Чорногорію, яка за останні 20 років воювала двічі.

А прихильники "євразійської інтеграції" є поганою рекламою для своїх ідей. До прикладу, екс-радник Януковича (для інформації – Анатолій Орел) пише про принади "євразійської інтеграції", постійно живучи в Італії.

Якби ці люди самі назавжди пересіли на продукцію "Автотазу", одяглися в російські чи білоруські речі та одягли у них своїх дружин, віддали свої маєтки в Європі під дитячі табори, а син Миколи Азарова заявив, що його суверенітет в Австрії ущемив ЄС, і він іде копати капусту – усе виглядало б значно органічніше.