Світ повертається до золота?

Відступитися від власних інтересів найбільші країни світу не готові навіть під загрозою другої хвилі кризи. Це яскраво засвідчив саміт Великої двадцятки, який відбувся наприкінці минулого тижня у Сеулі.

Напередодні зустрічі лідерів розвинених країн колишній голова Федеральної резервної системи США Алан Грінспен заявив, що валютні протистояння у світі можуть посилитися та призвести до найбільшої за останні 80 років валютної кризи.

Голова Світового банку Роберт Зоелік, у свою чергу, запропонував повернутися до золотого стандарту, як це було за Бреттон-Вудської валютної системи.

Причиною цього стало відверте протистояння між найбільшими країнами у спробах захистити власну валюту та підвищити конкурентоспроможність власних товарів шляхом девальвації. Адже дешева валюта в умовах низького світового попиту на товари дає країні більший простір для продажу своєї продукції.

Це питання уже порушувалося на зустрічі у Сеулі 23-24 жовтня під час наради міністрів фінансів G20. Тоді було зазначено, що безконтрольна девальвація валют призводить до розкручування інфляції, і країнам радили утриматися від неї.

Проте за два тижні США емітували 600 мільярдів доларів. Відтак питання девальвації стало головним на саміті. Хоча офіційно країни мали говорити про глобальну економіку та вихід світу з кризи.

Втім, найбільші країни так і не змогли вирішити свої валютні суперечності і домовитися, як зупинити неконтрольовані емісії.

В результаті дводенних консультацій президенти та прем'єри погодили лише непевну декларацію, яка закликала уряди утриматися від безконтрольного друку грошових знаків. Однак у тексті фінальної декларації було зазначено, що для боротьби з кризою країни можуть вдатися до "певної емісії".

Китайський фронт

Конфлікт між США та Китаєм за валютні курси був найстаршим на саміті. Ще три місяці тому в Америці почалися розмови, що Пекін має відпустити курс юаня у вільну конвертацію. Зараз Центральний банк Китаю утримує його на рівні 6,6 юаня за долар, що, на думку Вашингтона, не відповідає ринковим законам.

У США звинуватили свого партнера, що він штучно вдається до такої політики, аби забезпечити своїм товарам високий попит на світовому ринку. За даними Конгресу, у 2010 році сальдо торгівельного балансу між США та Китаєм сягне небаченого раніше перекосу - 628 мільярдів доларів на користь Пекіна.

У відповідь на це Китай заявляв, що США використовують даний аргумент, аби відкласти ухвалення у парламенті торгівельної угоди між країнами. Китайські аналітики висловили упевненість, що американська влада проти ратифікації цієї угоди, підписаної президентами влітку 2010 року.

Це, мовляв, відкриє внутрішній ринок США для китайських товарів і означатиме втрату робочих місць. Тимчасом Обама не може собі дозволити зростання рівня безробіття перед виборами. Його рівень вже і так становить 14,5 мільйона, що на 4,5 мільйона більше, ніж у 2008 році, коли обрали цього президента.

Це питання Вашингтон привіз у Корею, сподіваючись здобути тут підтримку інших розвинених країн і таки дотиснути Пекін. На думку експертів Ради з міжнародних відносин, США намагалися сформувати певну лобістську групу.

Якби не емісія долара, проведена за тиждень до саміту, ця стратегія, на думку експертів, була б реалізована. Однак емісія долара розлютила Європу та країни, що розвиваються, і відкрила нову лінію протистояння в Сеулі.

Американське рішення

Рішення, яке додало розколу на саміті, Обама прийняв за кілька днів до зустрічі в Кореї. Більшість аналітиків центру Гувера впевнені, що причиною цього стали невтішні результати його демократичної партії на проміжних виборах у Конгрес.

Демократи втратили більшість у палаті представників, але зберегли за собою сенат. Президент зрозумів, що для переобрання на другий термін потрібні зміни.

Він вирішив пожертвувати своєю активною зовнішньої політикою і зайнятися економікою. За опитуванням каналу ABC, саме економічні невдачі та безробіття хвилюють рядових американців більше, ніж стосунки з Китаєм чи Євросоюзом.

Так і народилося рішення накачати власну економіку 600 мільярдами додаткових інвестицій. Оголошуючи про такі плани, голова казначейства Тімоті Гейнер заявив, що на глобальному рівні це ніяк не вплине на валютні курси. Однак після цього міжнародний курс долара щодо інших валют пішов униз.

Особливо відчув це євро. Німеччина, один з локомотивів європейської економіки, останніми місяцями сильно залежить від експорту та прибутків від нього.

Основним торгівельним партнером Берліна за межами континенту залишаються США, тож продати товар, вироблений за дорогі євро і отримати за це дешеві долари означає шкодити власній промисловості.

Від'їжджаючи на саміт, міністр фінансів Німеччини Вольфганг Шойбле заявив, що рішення Вашингтона направити на відновлення своєї економіки 600 мільярдів доларів - це удар по інтересах його країни.

Американське лобі на саміті розвалилося. Європа заявляє, що Вашингтон замість того, аби боротися з безконтрольною емісією, вирішив сам використати її.

В ЄС може незабаром сформуватися думка, що варто і собі видрукувати нові гроші, знизити курс євро і зробити свої товари більш конкурентоспроможними, вважають дослідники Ради з міжнародних відносин.

Однак лідери Європи бояться, що це викличе ланцюгову реакцію: країни почнуть безконтрольно друкувати гроші і використовувати це як засіб протекціонізму.

Тому на саміті Європа прагнула присоромити США і Китай, аби вони схаменулися. Їхні претензії підтримували і країни, що розвиваються, адже девальвація долара шкодить і багатьом національним валютам.

Особливо відзначилася Бразилія, яка звинуватила Вашингтон у непродуманій політиці та спробах витіснити з ринків торгівельних конкурентів.

У цій країні також вважають, що накачування економіки доларами призведе до створення ефекту "мильних бульбашок". Національні цінні папери США стануть нестійкими, внаслідок чого інвестори почнуть виводити з них свої активи. Як відомо, у цих паперах уряди багатьох країн тримають свої кошти.

Лідери ЄС також обговорили питання Ірландії. "Кельтський тигр" поки не просить міжнародної допомоги, однак у повітрі уже відчувається запах грецького сценарію травня 2010 року. ЄС не хоче доводити ситуацію до краю, як це було з Афінами.

Непереконливі результати

У підсумковій декларації саміту країни домовилися створити систему індикаторів, за якими буде визначатися стан світової економіки, аби не допустити нової кризи. Які це будуть індикатори та які показники вважатимуться кризовими, невідомо.

Заклик добровільно обмежити грошові емісії також виглядає наївно, адже, на переконання багатьох аналітиків, у світі розгортається новий акт валютних війн - кожна країна захоче випередити конкурентів у друкуванні купюр.

Єдиної відповіді на питання, що робити з валютним протистоянням, нема. Лунають пропозиції повернутися до золота як до цінності, яка має забезпечити певний розмір грошової маси, та вони визнаються непереконливими.

Інших ідей наразі нема. Головне, що саміт, створений для перемоги над економічною кризою, стає ареною для протистояння між різними державами і кожного разу не виправдовує свого призначення - знаходити консенсус.