Янукович зітре кордони з Європою?

Підписана Дмитром Медведєвим та Віктором Януковичем спільна заява з питань європейської безпеки показує, що нова влада вирішила просуватися у Євросоюз на плечах Росії. Однак стратегічні зауваження щодо недотримання європейських цінностей Москва часто відкидає, вважаючи їх "заполітизованими".

Мавпуючи "старшого брата", теперішні лідери України навряд чи поспішатимуть виконувати пріоритетні задачі для набуття асоційованого членства у ЄС - здійснювати реальні реформи у сфері державного управління та економіці.

Чи буде така політика ефективною, покаже реперна точка: самміт Росія - ЄС у Ростові-на-Дону 31 травня - 1 червня 2010 року.

Під час візиту в Україну в кінці квітня європейський комісар у справах розширення та політики сусідства Штефан Фюле передав уряду та опозиції список ключових реформ, яких Україна терміново потребує.

Зокрема, список включає так звану матрицю реформ - сім секторальних програм, ключовою з яких є реформування "Нафтогазу України". Для їх реалізації буде надано грантове фінансування - 470 мільйонів євро. Зокрема, на судову реформу передбачається виділити 10 мільйонів євро.

"Матриця" поки не стала публічним документом, натомість пріоритети для набуття асоційованого членства у ЄС визначилися ще у січні.

Більше того, уряд України встиг відзвітувати про виконання вимог ЄС. Банкова хоче підписати угоду про асоційоване членство України в ЄС вже 2010 року, на самміті Україна - ЄС, який має відбутися восени.

На жаль, стан імплементації порядку денного асоціації Україна - ЄС далеко не ідеальний.

Почнемо із державних закупівель. У звіті згадано про прийняття відповідного закону, однак президент його заветував і відправив назад до парламенту.

Інакше кажучи, це відверте визнання, що вимоги ЄС не виконані: не створені прозорі процедури витрачання державних коштів, не забезпечені рівні умови для участі у тендерах європейських постачальників та підрядників.

Інший приклад. ЄС вимагає продовжувати реформу тарифів на електроенергію і ціноутворення на газ та заходів щодо забезпечення повної сплати за постачання енергоносіїв, а у звіті зазначено, що з цього приводу проведено два семінари.

Ще б пак: підвищувати тарифи до економічно обґрунтованого рівня влада не збирається. У такий спосіб вона демонструє суспільству вигідність "харківського пакту". Крім того, багато хто зацікавлений "розпилювати" компенсації пільг.

Проблемним питанням є приєднання України до договору про енергетичне співтовариство. У грудні 2009 року рада міністрів енергетики країн ЄС схвалила таке приєднання, однак для підписання угоди необхідно прийняти закон про засади функціонування ринку природного газу. Проект цього закону у зв'язку із зміною складу уряду 11 березня відкликано для доопрацювання.

Можна зрозуміти європейців, які не хочуть, щоб їхні інвестиції в інституційні реформи проїли бюрократи. Також можна зрозуміти українських можновладців, які в ініціативах Євросоюзу у першу чергу шукають шкурний інтерес.

Глобальні проекти на зразок "Євро-2012", судової або конституційної реформи - прекрасне прикриття для рейдерства, перерозподілу влади чи власності.

На Банковій, здається, не дуже й вірять обіцянкам Євросоюзу про зближення після реалізації програми реформ. Про це свідчить скептичний тон інтерв'ю Віктора Януковича радіостанції ВВС.

У ньому президент натякнув, що розчарований відсутністю "швидких" кроків ЄС назустріч Україні, хоча готовий працювати цілодобово заради євроінтеграції.

Звісно, вплив Росії на європейську політику величезний. Такою ж є залежність країн ЄС від поставок енергоносіїв з Росії. Показово, що про майбутній вступ "Нафтогазу" до "Єврогазу" українці дізнаються від депутата російської думи.

Однак, поважаючи інтереси Росії, європейці бояться посилювати її вплив. І якщо лобістом України в Європі стане Росія, навряд чи це додасть Києву довіри в ЄС.

Підтримавши ініціативи Медведєва про укладення договору про європейську безпеку, Янукович прикував Україну кайданами до євроінтеграційних перспектив Росії. А вони далеко не безхмарні.

Лідерам ЄС зовсім не кортить приймати російську концепцію європейської безпеки, яка тільки за рахунок одночасної участі у договорі Росії та керованих з Москви міжнародних організацій ОДКБ та СНД дає Кремлю три голоси порівняно з одним голосом в інших учасників.

До Росії висловлюється чимало претензій. Це і негативне ставлення на державному рівні до рішень Європейського суду з прав людини, і невиконання резолюцій ПАРЄ про наслідки російсько-грузинського конфлікту.

З цього приводу міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив: "Ми не можемо виконувати резолюції, які продиктовані політичними міркуваннями".

Не забувають в Європі і про старі конфлікти. Наприклад, заборону на польоти німецькій авіакомпанії Lufthansa Cargo у 2007 році, за допомогою якої Росія домоглася переведення вантажного хабу з Казахстану до РФ.

Роберт Ларссон з Шведського агентства оборонних досліджень зауважує, що Росія на енергетичному ринку веде гру, невигідну для Європи, ігнорує критику і не бажає міняти свою стратегію.

Експерт нарахував понад 55 інцидентів з 1991 року із застосуванням політичного та економічного тиску. Серед них - відключення газу, прямі погрози, примусова цінова політика, рейдерські дії.

При цьому Росія, не маючи елементарних демократичних інституцій, з маргіналізованою опозицією та пресою, які замовчують вибухи у метро і протести шахтарів, тобто, не рахуючись з базовими для ЄС Копенгагенськими критеріями, прагне вільної торгівлі та безвізового режиму з Євросоюзом.

Це означало б отримання привілеїв країн ЄС без взяття на себе зобов'язань виконувати рішення європейських наддержавних органів. Спокійна реакція ЄС не означає, що Брюссель та Страсбург потуратимуть такій споживацькій позиції.

"Україна та Росія, підтверджуючи свою рішучість усунути існуючі в Європі лінії розподілу, виступають за зняття візових бар'єрів та створення спільного простору для людських контактів на європейському континенті", - так пафосно закінчується спільна заява Януковича та Медведєва.

Однак у старій Європі навряд чи погодяться "укріплювати європейську безпеку" шляхом стирання кордонів. Скоріше, пригадають англійське прислів'я: "Мій дім - моя фортеця".

Тож замість підписуватися під планами переобладнання Європи від кремлівських мрійників, президентові Януковичу слід би взятися за виконання пріоритетних завдань євроінтеграції. Якщо він справді хоче, щоб осінній самміт Україна - ЄС не став черговим провалом української дипломатії.