Чорноморська нафта: кому дістанеться приз

На початку квітня 2010 року Барак Обама запропонував скасувати мораторій на розширення видобування нафти на шельфі у територіальних водах США, який був запроваджений ще у 1981 року.

Такі пропозиції неодноразово озвучували його попередники, але зараз є всі шанси для зняття мораторію. Американці, які протягом декількох десятиліть вважали, що краще платити більше за бензин, ніж бачити бурові установки поряд з пляжами, зіткнувшись з подорожчанням бензину майже на долар за рік, змінили думку.

Зараз, пише видання USA Today, середній клас більше стурбований економічною ситуацію. За рік ціна галону - 4,5 літра - бензину зросла на третину до 2,9 долара.

У своїй промові Барак Обама заявив, що буріння на шельфі дозволить країні позбавитися "диктатури нафти" та стати енергетично незалежною. Тепер Конгрес має вивчити подання президента та ухвалити принципове рішення.

Якщо Конгрес прийме позитивне рішення, прибережні води США стануть новим полем для переділу сфер впливу між енергетичними компаніями. А у світі, за словами губернатора Алабами Роберта Рейлі, серйозно задумаються про розширення обсягів шельфового буріння.

Не є винятком і Україна. За словами екс-голови "Укртранснафти" Олександра Тодійчука, зараз у Кабміні пожвавилися розмови про необхідність освоєння чорноморського шельфу. Втім, поки що інвесторів відлякує відсутність необхідних законодавчих актів, які гарантуватимуть безпечність таких інвестицій.

США: два полюси

Зараз у деяких районах США буріння уже дозволено. У Луїзіані діють 172 свердловини, щорічний прибуток становить 1,5 мільярда доларів. У Каліфорнії працюють 26 нафтових платформ та 1 500 свердловин. Але, за оцінками екологів, ці райони неблагополучні з природоохоронної точки зору.

За словами Сінтії Сарсою, голови Ради екологічних організацій Мексиканської затоки, буріння в Луїзіані сприяло урагану "Катріна". Після того, як на узбережжі проклали 20 тисяч кілометрів труб та каналів, аби доставляти нафту з платформ на берег, зник пояс трясовин, який захищав міста півдня США від ураганів.

Екологічні організації Каліфорнії додали, що за 20 років з місцевих платформ вилилося 800 барелів нафти. Під час аварії танкера "ЕксонВальдес" навесні 1989 року за добу в нього витекло 10 мільйонів тонн сировини.

Втім, більш значущою для американців зараз є проблема енергоносіїв, а не екології. За даними Білого дому, США споживають 25% світових обсягів нафти, а можуть самостійно видобути лише 10% необхідного об'єму. Ці 15% розриву створюють залежність Америки від інших країн-експортерів енергоносіїв.

Вашингтон не хоче залежати від ОПЕК, де більшість мають арабські країни, чи  Нігерії, де нафтові платформи постійно захоплюють повстанці.

За словами голови Мінералогічної служби США Рендала Лісі, діючі свердловини можуть забезпечувати країну енергоносіями протягом 2,5 років. Тому, вважає він, не варто зволікати із зняттям мораторію на буріння у решті районів країни.

Поки невідомо, який варіант розвитку шельфового буріння обере Вашингтон. За даними Департаменту з внутрішнього розвитку США, роботи на береговій лінії почнуться не раніше 2012 року. До цього має бути проведена нова геологічна розвідка і аукціони за концесіями на освоєння родовищ.

Однак, на думку експертів Reuters, адміністрація Барака Обами не буде зволікати з прийняттям відповідного закону, бо на нього тиснуть нафтові компанії. Так, у день оголошення президентської ініціативи акції фірми Gulf Island Fabrication, яка займається бурінням у Карибському морі, підскочили на 12%.

Крім того, на президента тиснуть військові, які не хочуть залежати від поставок нафти з-за кордону. Не дарма Обама заговорив про буріння саме на авіабазі Ендрюс, яка є найбільшим скупченням флоту та авіації на Східному узбережжі. Експерти інституту КАТО вважають, що Білий дім подасть закон у травні 2010 року.

Україна: застороги інвесторів

"В Україні стримуючим фактором є небажання інвесторів вкладати гроші у проекти, які вимагають великих капіталовкладень, але повільно окупаються", - вважає директор енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар.

За його словами, український шельф переважно газоносний - нафти там, на відміну від узбережжя США, небагато. Але проблеми видобування обох енергоносіїв однакові.

Освоєння тільки Прикерченської ділянки дозволило б щорічно видобувати 4 мільярди кубометрів газу та 3 мільйони тонн нафти. "Для цього треба вкласти кілька мільярдів доларів, яких держава не має", - підкреслює Гончар.

Крім того, державна компанія "Чорноморнафтогаз" працює на невеликих глибинах - до 70 метрів. У 2009 році вона видобула близько 1,2 мільярда кубометрів блакитного палива та 67,5 тисячі тонн так званої легкої нафти.

За оцінками "Номосу", компанія могла би видобувати уп'ятеро більше, якби почала освоювати глибоководний шельф. В Україні значна частина вуглеводнів залягає на глибині два кілометри. Втім, на таких глибинах можна бурити свердловини лише з плавучих платформ, на побудову яких потрібні чималі кошти.

Спроби освоїти шельф із стратегічними інвесторами закінчилися в Арбітражному Стокгольмському суді. До України позивалася фірма Vanco - 2005 року тодішній прем'єр Юлія Тимошенко розірвала договір про спільне освоєння шельфу.

Зараз існують лише невеличкі спільні проекти між "Чорноморнафтогазом" та закордонними компаніями з освоєння певних родовищ.

З 2005 року державна компанія працює з канадською Shelton на трьох ділянках - Бірючій, Північно-Керченській та Архангельській. Однак роботи почалися лише на першій ділянці. Щодо решти, за словами голови київського представництва "Чорноморнафтогазу" Олега Струневича, триває погодження з "Нафтогазом".

"Ми сподіваємося за три місяці отримати всі документи", - повідомив Струневич.

Втім, майже так само він говорив ще влітку 2009 року.

"Поки у нас спостерігається така ситуація: кожний представник влади розраховує на те, що у майбутньому саме він опиниться серед учасників високодохідних проектів з видобування вуглеводнів з шельфу і тому створює для решти всі можливі перешкоди", - впевнений Олександр Тодійчук.

За його словами, оскільки на один проект потрібно 1,5-2 мільярда доларів, які окупляться протягом 5-12 років, інвестори відмовляються ризикувати.

Однак потужні світові гравці - Chevron, Shell, Exxon - і дрібніші компанії на кшталт Vanco Україною цікавляться. Тож якщо влада створить для них зрозумілі правила гри, інвестиції у розвиток шельфового буріння надійдуть. "Враховуючи постійний ріст цін на енергоносії, уряд це все-таки зробить", - переконаний Гончар.