Сьогодні Кабінет міністрів має намір затвердити програму співпраці з країнами Митного союзу до 2020 року.

Про це пише "Комерсант-Україна".

У розпорядженні видання опинився текст програми співпраці з країнами Митного союзу (МС) - Росією, Білоруссю і Казахстаном - до 2020 року.

Документ погоджений з усіма профільними міністерствами та внесено до порядку денного засідання уряду 15 січня. Виконання програми повинно було початися ще в 2013 році, говориться в супровідних документах, але процес її підготовки та узгодження затягнувся.

Вступна частина програми вельми амбіційна. Кабмін перерахував проблеми, які повинні бути вирішені шляхом виконання даного документа. У їх числі - значне зниження інтенсивності торгово-інвестиційних зв'язків, зменшення обсягів товарообігу, існування обмежень у взаємній торгівлі і відсутність ефективного механізму вирішення торгових суперечок.

Однак детального опису шляхів вирішення таких масштабних проблем план не пропонує.

У документі перераховані сім "шляхів виконання програми", але всі вони декларативні.

Наприклад, в Кабміні мають намір діяти шляхом "реалізації експортного потенціалу" або "удосконалення законодавства у сфері захисту прав інвесторів".

Майбутні дії української влади конкретизовані в розділі "Заходи". Їх список на десяти сторінках не дає впевненості в тому, що Кабміну вдасться вирішити всі вищеназвані проблеми.

Як пише видання, велика частина документа складається з перерахування пунктів, за якими органи влади будуть "продовжувати проведену раніше роботу" або покращувати ефективність нині діючих проектів.

Пунктів, що суперечать євроінтеграційному вектору, у списку немає. Узгодження технічних регламентів з МС пропонується проводити в тій мірі, в якій вони залишаються гармонізовані з європейськими.

У тексті згадуються проекти окремих підприємств (як державних, так і приватних), які співпрацюють з контрагентами в країнах МС .

У числі іншого Кабмін зобов'язується сприяти створенню спільного підприємства (СП) по збірці КрАЗів в Казахстані, а також СП Крюківського вагонобудівного заводу та білоруського Гомельського вагонобудівного заводу.

У програмі відображено навіть лобіювання експорту готової продукції окремих виробників, наприклад заводу "Квазар" (виробляє напівпровідникові панелі для сонячної електрогенерації). 

Деякі пункти плану присвячені не створенню нових можливостей, а вирішенню старих проблем.

Так, органи влади повинні "вжити заходів для погашення заборгованості Білоруської нафтової компанії (Мінськ) перед українською стороною за послуги з резервування потужностей нафтотранспортної системи в 2011-2012 роках".

Очевидно, мова йде про плани Мінська закуповувати венесуельську нафту і транспортувати її в Білорусію по нафтопроводу Одеса-Броди. Мінськ відмовився від цих планів після зниження вартості російської сировини, а український трубопровід залишився незадіяним.

У переліку заходів є і багатосторонні інфраструктурні проекти, такі як будівництво широкої залізничної колії Кошице-Братислава-Відень для збільшення транзиту білоруських і російських вантажів по Україні. Але враховуючи, що за такими пунктами в документі не вказані ні терміни виконання, ні планові показники прогресу до 2020 року, їх включення в програму виглядає декларативним.

"У результаті реалізації програми очікується збільшення взаємного товарообігу на 10-15%, зростання взаємних інвестицій не менш ніж на 15%", - обіцяє урядовий документ. Такі плани в перспективі до 2020 року виглядають заниженими.

Раніше прем'єр-міністр Микола Азаров заявляв, що за дев'ять місяців 2013 товарообіг з Росією зменшився на 23%. Таким чином, його збільшення на 15% не дозволить відновити навіть колишні обсяги.