Для стрижки України під свій гребінець Китай використовує різні методи.

Вкрай небезпечним є те, що українська так звана еліта просто нездатна відповідати на виклики, які виникають, у першу чергу через гостру недостатність інтелекту, якого вистачає хіба що на схеми і дерибан, пише тижневик "Дзеркало тижня. Україна".

Пекін бачить у нашій країні "нічийну" територію між Європою і Росією, які загрузли у своїх проблемах і на Україну їм не вистачає ані сил, ані коштів, відзначає видання.

"Хоча, як говорив "класик", Україна - не Росія, наша країна все ж таки володіє значними запасами мінеральної сировини, виробничим, науково-технічним і аграрним потенціалом. Але стараннями вітчизняної влади і капіталу Україна останні десять років теж невблаганно перетворюється на ресурсний придаток Китаю. Ще у 2000 році наш експорт до Китаю становив майже 630 млн дол, уп'ятеро перевищуючи імпорт звідти. Але у 2010-му китайський експорт в Україну досяг 4,7 млрд дол, що у 3,6 разу більше, ніж аналогічний український показник (1,3 млрд дол.). Так що за десятиліття експорт Китаю до України зріс майже у 36 разів, тоді як наш до Піднебесної - всього удвічі", - ідеться у публікації.

За січень-липень 2011 року експорт України до Китаю склав майже 1,1 млрд дол, з них близько 0,9 млрд припадають на мінеральну сировину і лише 200 млн - продукція з великою глибиною переробки.

Експорт Китаю в Україну за січень-липень склав майже 3,25 млрд дол, з них тільки 10 млн - мінеральна сировина, а все інше - це машини, електро- і промислове устаткування, автотракторна техніка, електроніка (в т.ч. мобільні телефони та комп'ютери), фото- та побутова техніка, продукти харчування та ширвжиток, що включає одяг, взуття, побутову хімію.

Негативне сальдо зовнішньої торгівлі України з Китаєм тільки за сім місяців цього року перевищило 2,15 млрд дол.

Так що структура товарообігу однозначно свідчить про перетворення і нашої країни у сировинного донора Піднебесної та у ринок збуту китайських товарів з високою доданою вартістю.

"Окрім того, Україна стає ще й, так би мовити, інтелектуально-сировинним придатком Піднебесної, дешево продаючи науково-технічні напрацювання військового і не тільки призначення. В Україні вони цікавлять владу і капітал тільки для продажу, а в Китаї їх цінують і доводять до реального застосування", - відзначає видання.

Як відомо, нещодавно Україна погодилася на створення "україно-китайського інституту зварювання ім. Патона", оскільки зараз значна частина патонівців працює в Китаї вахтовим методом.

"Наші технології в області військової техніки, авіації, космонавтики, хімії, машинобудування знаходять застосування у Китаї, залишаючись непотрібними в Україні. Є дані, що, крім офіційного військово-технічного співробітництва, Китай за негласної участі саме українських фірм та спеціалістів за короткий проміжок часу налагодив виробництво крилатих ракет авіаційного і наземного базування, ракетного палива, пускового ракетного обладнання, розгорнув супутникові системи наведення ракет і космічної розвідки", - відзначає видання.

Нарощування військової машини на основі новітніх озброєнь вписується в імперіалістичну парадигму Китаю.

"Це не означає, що Пекін збирається серйозно воювати. Повномасштабна сучасна війна взагалі загрожує знищенням цивілізації. Військова машина необхідна Китаю скоріше для просування своїх економічних інтересів, для захисту капіталу і як знаряддя стримування по всьому світу", - пояснює автор.

У цих умовах, на його переконання, українська влада вплутується у небезпечні операції з китайцями, зокрема, залучаючи згадувані пов'язані кредити, прикладом чого може служити скандальний проект електрички до Бориспільського аеропорту довжиною всього 30 км, але ціною у цілий мільярд доларів.

"Ще однією дурістю є плани щодо постачання в Україну китайського гірничодобувного обладнання за низькими цінами, що загрожує знищенням українського науково-технічного та виробничого потенціалу, виникнення у цій галузі залежності від китайського обладнання та комплектуючих, ціни на які після знищення нашого виробництва обов'язково зростуть", - вважає автор.

"У підсумку це може закінчитися тим, що китайці візьмуть під контроль сировинну галузь України. Не менш небезпечні і плани зі створення в Україні китайських підприємств легкої промисловості, що остаточно доб'є вітчизняне виробництво. Але ще більше лякає зростаючий інтерес набряклого від доларів Китаю до української землі, особливо на тлі злочинного задуму нинішньої влади з тотальним її розпродажем", - наголошує він.