Дивне рішення НБУ. Як підвищення облікової ставки позначиться на вартості кредитів

Тримаючи зубами офіційний курс гривні та намагаючись хоч якось при цьому зекономити свої золотовалютні резерви, Національний банк на початку червня підвищив облікову ставку на 15пп аж до 25%. 

Таке рішення зробить потенційно багатшими тих, хто має зайву гривню, і – якщо задум Нацбанку спрацює – підштовхне когось із них використати гривню, а не тверду валюту, як засіб заощадження своїх коштів.

Та якщо для когось гривня залишається активом, і вони вітають її подорожчання, то багато хто з бізнесів може серйозно постраждати від неминучого збільшення ставок за їх гривневими зобов’язаннями. 

Рішення Нацбанку болюче вдарить по тих, хто протягом останніх років активно інвестував у свій розвиток, залучаючи банківські позики. І таким компаніям час сьогодні діяти на випередження.

Як ми знаємо з опитувань Нацбанку, половина українського бізнесу наразі страждає від зменшення обсягів виробництва на 30-100%. 

При чому, бойові дії поблизу виробництва та порушення логістичних ланцюжків через війну та блокуванням транспортної інфраструктури не є найбільшими чинниками падіння. 

Найбільш вагомим фактором є втрата ринків збуту, на яку скаржиться половина постраждалих підприємств. 

Воно і не дивно, адже внутрішній попит, який завжди був ключовим драйвером економічного зростання, здувається по мірі вимушеної еміграції та скорочення доходів внутрішніх споживачів.

Після дивного рішення НБУ, на бізнес, який до початку активних бойових дій в Україні вірив у майбутнє і розширявся, може чинитися додатковий тиск. 

До проблем з логістикою, бідою із внутрішнім попитом, що не дозволяє повністю перекласти подорожчання сировини на споживачів, додається ризик збільшення ставок за існуючими кредитами.

Адже банки, слідуючи за регулятором, вже починають збільшувати ставки за депозитами. Все почалося із різкого підвищення депозитних ставок у тих банків, що за рахунок вкладників хочуть замістити значні позики від НБУ, бо їх вартість піднялась за один день із 11% до 27%. 

У ці перегони, в конкуренцію за вкладників, поступово залучаються й інші банки. Окрім цього, маючи змогу без ризику розмістити свої вільні кошти в Нацбанку під 23%, що на 14пп вище порівняно з лютим-травнем, банки при першій нагоді цілком аргументовано будуть вимагати від позичальників суттєвого збільшення ставок за кредитами. 

А в деяких випадках, де ставки за кредитами плаваючі, прив’язані до вартості грошей чи навіть напряму до ставки НБУ, подорожчання кредитів відбуватиметься автоматично.

Цей додатковий тягар, очевидно, збільшить рівень неповернення позик по банківській системі. В свою чергу, банкам доведеться додатково закладати зростаючі ризики неповернення у ще більші ставки за кредитами, що запустить порочне коло, з якого банкам та їх позичальникам важко буде вибратися.

Я переконаний, що позичальникам банків в це порочне коло не можна застрибувати. Якщо бізнесмени вже зараз відчувають проблеми з ринками збуту та не впевнені в їх швидкому відновленні, вони не повинні у жодному разі погоджуватися на подальше збільшення ставок.

Якщо підвищення облікової ставки є приводом для банків підняти ціну поточних кредитів, то для позичальників, бізнес яких зазнав проблем в останні місяці, такий крок Нацбанку є чудовою нагодою для серйозної розмови з банками про перегляд параметрів кредитування. 

Звісно, перегляд на умовах позичальника. Як показує практика, зволікання із такою розмовою лише зашкодить позичальнику. 

Тож цією нагодою не можна не скористатися, якщо тільки до цього ви вже не домовилися з банками про кращі умови.

Прикладом для позичальників має стати позиція Міністерства фінансів, яке минулого тижня підкреслило, що не вважає останнє рішення НБУ приводом для підняття ставок за ринковими ОВДП. 

Це слушна заява, адже український бюджет і без збільшення процентів за боргами тріщить по швам. Приватні позичальники повинні піти ще далі, бо вони не можуть, як Мінфін, сьогодні розраховувати на міжнародну фінансову підтримку. 

Тож відверта розмова із теперішніми кредиторами про більш сприятливі порівняно з довоєнними умови фінансування – це чи не єдина на сьогодні опція для української компанії.

Тож готуйте свої аргументи для розмови з банками. Адже якщо вони орієнтовані на клієнтів, а не на спекулятивні вигоди, то повинні розуміти, що поліпшені умови для позичальників швидше виправлять економічну ситуацію в країні та допоможуть зберегти, в тому числі, її банківську систему.

Бо вся ця історія нагадує мені кризу 2014-1015 років, коли кредитний корпоративний портфель більшості банків здувся на 60-80%. 

Тому така розмова про реструктуризацію буде корисна як для позичальника так і для кредитора, щоб в майбутньому скоротити відсоток поганих боргів.