Де шукати ресурси для воєнної економіки

Ось уже понад місяць, як усі країни підраховують свої збитки від російської агресії проти мирної України.

Збитки рахують і США, і ЄС, і країни Африки чи Далекого сходу.

І навіть усім світом намагаються порахувати збитки для самої росії.

Справа ця важлива, оскільки російські збитки не лише гріють душу українцям, а й дозволяють оцінити, як довго країна-терорист зможе ще протягнути (хоча відповідь на це питання явно лежить не в економічній площині).

Але найскладніше сьогодні — це зрозуміти втрати від цієї агресивної війни для української економіки.

Зміну економічної активності зазвичай вимірюють показником зростання чи падіння реального ВВП. 

І хоча саме за ВВП міряють економічний успіх будь-якої держави останні сто років, сьогодні для України в умовах війни на її території він мало показовий. 

На реальний ВВП не впливає безпосередньо кількість зруйнованих будинків, шкіл, театрів, мостів чи лікарень. 

Більше того, багато (але далеко не всі) руйнувань навіть позитивно вплинуть на ВВП в майбутньому (коли їх відновлюватимуть). 

Також дуже складно оцінити внесок до цього економічного показника послуг наших збройних сил. 

Ну, наприклад, я впевнений, що за чесної оцінки вартості послуг, що надаються сьогодні для всього світу нашою армією, теробороною та волонтерами, ми б звітували про небувале зростання ВВП України в першому кварталі 2022 року. 

Хоча методологічно на цифри зростання реального ВВП доблесть наших військ не вплине. 

Але якщо ж говорити серйозно, то треба зазначити, що хоч би як "страждала" економіка росії, Німеччини чи США, — найгірше цього року почуватиметься саме наша економіка. 

Так само, як українець сьогодні почувається набагато гірше, ніж мешканець країни-агресора або країни, яка активно співчуває нам.

Так, якщо росії цього року пророкують падіння ВВП від 5 до 25%, то в нашому випадку 25% – це дуже оптимістичний прогноз. 

Станом на сьогодні близько 40% економіки України не працює — і якщо російська агресія продовжиться, то українська економіка впаде на 25-45% цього року. 

В абсолютних цифрах при падінні на 45% недовироблена додаткова вартість становить втрати близько $300 млн на день. 

Більше того, руйнування інфраструктури та виробничих потужностей не дозволять нам повернутися до колишніх показників розміру економіки ще кілька років. 

З іншого боку, після нашої неминучої перемоги над окупантом ми можемо стати найбільшим магнітом для інвестицій у світі, отримавши таким чином шанс швидко модернізувати нашу економіку. 

І протягом кількох років вийти на нові рівні продуктивності, які, можливо, нам не були доступні раніше.

Але це поки що все більше про майбутнє, яке невідомо коли настане (вірю, що досить скоро, але оцінки з цього приводу є різні).

Сьогодні ж ми тільки можемо спостерігати все нові руйнування виробничих та інфраструктурних об'єктів, житлових будинків, можемо лише здогадуватися про суму заподіяної терористами шкоди, — і не можемо передбачити, які ще руйнування нам готовий заподіяти божевільний ворог. 

Але найголовніше, ми бачимо, як цей ворог завдає й непоправних втрат — убиває людей.

У запуску та підтримці економіки сьогодні, дуже велика роль відведена уряду та міжнародним партнерам України, адже виклики для економіки зараз у нас величезні.

Перший виклик, з яким, між іншим, уряд справляється — це забезпечити максимальну кількість коштів, що потрібні для існування в цих складних умовах.

Другий великий виклик – це гарантувати попит на нашу експортну продукцію. Тобто уряд з іноземними партнерами має знайти заміну традиційним шляхам вивезення українських товарів (які здебільшого вивозилися морем). 

Насамперед, йдеться про продукцію АПК, експортні можливості якої скоротилися вдесятеро. Якщо цю проблему не вирішити і якщо порти цього року залишаться недоступними — до нового врожаю у нас на складах та елеваторах все ще залишатиметься близько чверті торішнього зерна.

Наступний виклик – це енергетична сировина, якою ми повинні себе забезпечити до наступного опалювального сезону. 

У 2014 і 2021 роках ми не особливо поспішали з поповненням запасів газу і вугілля, сподіваючись на кращі умови ближче до осені — і в результаті восени зіткнулися з величезними ризиками для енергосистеми. 

Цього року, до традиційних енергетичних проблем, може додатись ще й проблема забезпечення нафтопродуктами.

Але ми маємо сподіватися не лише на уряд та західних партнерів. Так, захід нам допомагає, поки наша армія воює за всіх на цій планеті. Але й усі, хто не працює безпосередньо на армію та уряд, теж мають зайнятися справою та працювати на економіку.