План Маршалла для українських забудовників

Донорське фінансування післявоєнної відбудови – це не про шкуру невбитого ведмедя, це про стратегічне мислення. Події навколо створення т.зв. "солідарних" трастів розгортаються дуже швидко. 

Ведуться попередні перемовини, розподіляються квоти, розробляються схеми резервування та акумуляції відповідних фондів. 

Маючи багаторічний досвід роботи з українськими чиновниками, потенційні донори усвідомлюють небезпеку корупційного розкрадання фондових траншів, і тому заздалегідь розмірковують над створенням незалежних контролінгових структур з форензік-повноваженнями.

Крім фінансування з урядових фондів, українцям варто очікувати на приплив інвестицій з приватного сектору. 

Комерційні інвестори завжди йдуть за великими грошовими вливаннями, адже грошові потоки розтікатимуться тисячами струмочків між мікроекономічними суб’єктами. 

На таких струмочках приватні інвестори, особливо інституціоналізовані, вміють і люблять заробляти. Зрозуміло, що першими зустрінуть грошове цунамі наші будівельники. 

Отже не важко передбачити, що у разі реалізації Marshall Plan for Ukraine попит на українських забудовників різко зросте. 

Тому найбільш прозорливі керівники будівельних компаній вже починають аналізувати доступні варіанти виходу на IPO. Відповідна підготовка зазвичай займає, як мінімум, декілька місяців. А це значить, що починати діяти потрібно було ще вчора.

Звісно, навряд чи комусь вдасться вийти на Лондонську біржу, а от Варшавська може бути непоганим вибором з точки зору співвідношення "ціна-якість". Втім, без уваги інвесторів, думаю, не залишаться навіть ті будівельні компанії, хто запропонує цінні папери, зареєстровані в українських широтах. 

Звичайно, найбільш комфортним для прагматичного менеджменту є співпраця не з індивідуальними інвесторами, а з "інстуціоналами": зазвичай вони не вимагають повного контролю, не втручаються в операційку і не вимагають негайної надприбуткової віддачі.

Тим керівникам нашого будівельного бізнесу, які намагаються зрозуміти чого хоче "інституціонал", ми б порадили звернути увагу на сучасні тенденції дорослого інвестування. 

Великим інстутиціональним інвесторам традиційних бізнес-показників вже замало. Вони прагнуть більшого. 

Етичність бізнес-поведінки, sustainable-практики, корпоративна відповідальність, інклюзивний капіталізм та ESG-моделювання – це вже не порожня балаканина зарозумілих академістів. 

Тепер це складові реальних алгоритмів світової інвестспільноти. Отже не дивуйтеся, якщо під час інвестиційного тест-драйву після питання про минулорічний показник рентабельності вас запитають про частку жінок в керівних органах підприємства. 

Зауважте, що в деяких проєктах тендерних вимог кількість ESG- критеріїв вже переважає кількість традиційних економічних інвестіндикаторів. 

Частка гуманітарної складової д’ю ділідженс зростає експоненціально. Багатьох традиціоналістів це дратує, але як то кажуть, this is the new normal і старим тут не місце.

Прагнете отримати доступ до великих підрядів, до щедрих інвесторів, до дешевих західних кредитів, тоді починайте вчитися рахувати викиди СО2, формуйте системи незалежного внутрішнього аудиту та уникайте стосунків з токсичними контрагентами, які можуть заплямувати вашу бізнес-репутацію (усілякі "оптимізатори", "відмивальники" та "обналічнікі"). І пам’ятаймо про жінок. Гендерна рівність. Розмаїття та інклюзія — це тепер наше все.