Ціна траншу. Уряд відмовляється від підтримки експорту

Минулого року Міністерство економічного розвитку і торгівлі оновило дизайн свого сайту.

Приємний інтерфейс доповнили нові розділи на кшталт "Реформа держпідприємств".

Натомість, деякі сторінки на кшталт "Експортно-кредитне агентство", зникли. Хоча принципово нічого не змінилось, адже на колишньому ресурсі ця сторінка видавала "помилку 404".

Цей здавалось б малопомітний факт цілком "узгоджується" з діями урядовців, яким ЕКА схоже за все сидить у горлі, наче кістка.  Підтвердженням цього є та легкість, з якою вони допустили внесення до пункту 14 Меморандуму з МВФ зобов'язання української сторони утриматись від створення ЕКА у 2017 році.

Замість запланованого запуску інституції протягом усього року планується лише розробка підзаконних актів для створення ЕКА тільки у 2018 році. Причому лише для надання страхових послуг.

Вочевидь, урядовців не бентежив той факт, що потенційне зобов'язання України перед МВФ протирічить Закону про ЕКА як в частині строків його створення, так і в частині видів діяльності установи.

Схоже, як і у випадку з мораторієм на експорт лісу-кругляка, деякі урядовці готові здавати національні інтереси заради омріяного траншу.  

ЕКА у міжнародному праві

ЕКА належать до абсолютно "законних" форм фінансової підтримки експорту з точки зору міжнародного торгового права, втіленого в угодах СОТ.

Дійсно, на глобальному рівні зроблено важливі кроки до впорядкування державної фінансової підтримки експорту та встановлення обмежень на використання необґрунтованих заходів, що підривають конкуренцію на світовому ринку. Такі норми передбачені в Угоді СОТ про субсидії та компенсаційні заходи, де закріплено низку зобов’язань країн-членів організації.

Однак зобов’язання цієї Угоди, що стосуються діяльності ЕКА, засновані на міжнародних правилах і принципах Консенсусу ОЕСР. Він, у свою чергу містить рекомендації щодо надання/страхування експортних кредитів, які офіційно підтримуються державою.

Сутність їх полягає у використанні фінансових інструментів підтримки експорту. Ці інструменти покликані забезпечувати рівноправні умови міжнародної конкуренції, які не можуть бути досягнуті в умовах вільного ринку через різницю у вартості кредитних ресурсів і страхових послуг у різних країнах.

Наприклад, часткова компенсація процентної ставки банківського кредиту має відбуватися після сплати суб'єктом ЗЕД процентів по кредиту і у межах мінімальної ставки кредитування, доступної на світовому ринку.

Натомість, якщо іноземні конкуренти в розвинутих країнах світу мають можливість одержати експортний кредит під 5% річних, а вітчизняні експортери — під 23%, то "наші" матимуть повне право компенсувати через ЕКА різницю в 18%. При цьому не порушуючи зобов'язань України перед СОТ.

Роль, яку відіграють ЕКА в розвитку глобальної торгівлі, постійно зростає. Про це свідчить активне зростання прибутків і масштабів діяльності провідних ЕКА світу.

Так, кредитно-страхове агентство Німеччини — EulerHermes — охоплює процеси управління ризиками в міжнародній торгівлі на п'яти континентах. EulerHermes має філії і своїх представників у 54 країнах світу.

Укладені договори страхування кредитних ризиків забезпечують покриття поставок товарів і послуг в 245 країн. У компанії працює більше 6 тисяч співробітників, які обслуговують близько 52 тисяч клієнтів. Чистий прибуток компанії постійно зростає і наразі сягає близько 500 млн євро на рік, а власний капітал — 2,5 млрд євро.

Ціна відсутності ЕКА

Ціною відсутності ЕКА є втрати вітчизняних експортерів у своїй конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Проте інші функції ЕКА — страхування і гарантування — надають не менш важливі переваги експортерам.

По-перше, це можливості підвищення конкурентоспроможності товарів за рахунок застосування гнучкіших форм розрахунку.

По-друге, це можливості здійснювати експортні поставки безпосередньо кінцевим споживачам, виключаючи з операцій посередників.

По-третє, це збільшення можливостей продажу товарів і послуг, а також кількості партнерів.

Крім цього, фахівці ЕКА зазвичай надають допомогу експортерам в оцінці фінансового стану потенційних партнерів при освоєнні нових міжнародних ринків збуту.

Принципово важливим є те, що діяльність ЕКА в Україні буде направлена  на подолання сировинної спрямованості вітчизняного експорту.

Державна фінансова підтримка експорту надходитиме лише тим суб’єктам ЗЕД, які здійснюють поставки закордон переробленої продукції з високим рівнем доданої вартості. Відповідні гарантії прописані у Статті 8 Закону, де чітко вказано товарні групи за УКТЗЕД, на які поширюватиметься діяльність агентства.

Про позитивний ефект для української економіки від ухвалення даного Закону свідчать результати економіко-математичного моделювання в системі GlobalTradeAnalysisProject (GTAP).

У разі повноцінного запуску роботи ЕКА у сферах страхування, гарантування і кредитування експорту додатковий приріст ВВП України сягне 0,91%. Зростання відбудеться насамперед завдяки збільшенню загальних обсягів експорту на 9,64% та промислового виробництва — на 2,77%.

При цьому динаміка зростання експорту і виробництва значно різнитиметься в залежності від товарних груп. Найменшим ефект буде для продукції харчової промисловості — 3,57% зростання експорту й 1,37% — збільшення обсягів внутрішнього виробництва.

Найбільш потужний ефект від створення ЕКА слід очікувати від вітчизняних виробників й експортів електричних машин і обладнання. Їх експорт зросте майже на чверть — 24,67%, а виробництво — на 9,11%.

Очікуваний приплив інвестицій у розширення промислового виробництва становитиме 1,97 млрд дол. Розвиток цього сектору призведе до загального зростання добробуту, внаслідок чого збільшиться внутрішній ринок.

Завдяки цьому продаж продукції вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку зросте на 1,31%. Проте більша частка новоствореного внутрішнього попиту задовольнятиметься за рахунок імпорту, внаслідок чого його загальні обсяги зростуть на 4,53%.

Тому використання ЕКА набуває дедалі більшого поширення у світі та виправдовує відповідні бюджетні витрати. 

Успішний досвід діяльності іноземних ЕКА яскраво свідчить, що вони не є "дорогим" інструментом сприяння експорту, який потребує постійних фінансових вливань, а навпаки, можуть бути цілком самоокупними та навіть прибутковими.