Як правильно відстежувати ефективність посадовця

Ми стали свідками кардинальних трансформацій в економіці України.

Одна з найбільш актуальних та надскладних реформ, яка ще попереду, - побудова прозорої системи державного управління.

У стратегії "Україна 2020" ця реформа визначена як один з пріоритетних напрямів розвитку країни.

В усьому світі дотримання інтересів суспільства забезпечується через систему громадського нагляду за діями влади - механізму, який в Україні майже не працює.

Ефективне використання бюджетних коштів може заохочувати бізнес сплачувати податки і знижувати частку тіньового ринку.

Тому кроки державних органів, спрямовані на забезпечення доступу до такої інформації, є своєрідним лакмусовим папірцем, що визначає готовність влади до ефективної роботи, боротьби з корупцією та реальних змін.

За останні півтора року у цьому напрямі була зроблена низка кроків. Зокрема, Мінфін запустив єдиний веб-портал використання публічних коштів e-data.gov.ua, запрацювала система моніторингу державних витрат prozorro.org.

Було ухвалено низку законів, що зобов'язують державні компанії публікувати звіти про придбані товари та послуги. Всі ці дії спрямовані на посилення контролю суспільства за державою, та чи достатньо їх?

Прозорість державних органів - це, насамперед, звіти про фінансовий стан та результати діяльності усієї країни або окремих міністерств для широкого загалу. Це можливість для усіх охочих порівнювати реальні цифри із заявами державних лідерів та відстежувати економічний ефект від впровадження реформ.

Це забезпечення економічних експертів, медіа та потенційних інвесторів реальною картиною з ліквідності країни, динаміки вартості ключових активів, доходів та витрат, найбільших суттєвих статей звітності і ризиків.

Така інформація, подана в структурованому та зрозумілому вигляді, необхідна як для широкого загалу з метою визначення ефективності роботи керівників держструктур, так і для перших осіб держави для прийняття стратегічних рішень.

Один з прикладів консолідованої фінансової звітності всієї країни та державних структур можна побачити на урядовому сайті Великобританії. Ця фінансова звітність, побудована згідно з міжнародними стандартами, є свідченням прозорості та ефективної роботи облікових систем.

Подібні Міжнародні стандарти фінансової звітності для державного сектора - МСФЗДС - на різних рівнях діють у понад 40 країнах і сьогодні певною мірою впроваджуються в Україні. Вони відіграють таку ж роль, як Міжнародні стандарти фінансової звітності - МСФЗ - для приватних та державних компаній.

МСФЗДС будуються на базі МСФЗ і використовують такий самий метод нарахування, такі ж форми звітності, розкриття, схожі методи оцінки основних засобів, консолідації та визнання зобов'язань, що і МСФЗ.

Відповідно, звітність за такими стандартами буде зрозумілою не лише внутрішньому користувачеві, а й фінансовим інституціям за межами України.

Складності переходу

Для прозорого бізнесу в Україні застосування МСФЗ стало нормою. Проте ми досі відчуваємо наслідки непослідовних кроків, зроблених під час запровадження новації. Формування законодавчої бази обліку в Україні почалося ще у 2000 році.

Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку - П(с)БО - для підприємств були значною мірою створені на базі МСФЗ.

На практиці ж відсутність дієвого контролю з боку держави за достовірністю фінансової звітності за П(с)БО призводила до того, що національні стандарти кожна компанія трактувала по-своєму з порушенням основних принципів обліку.

Протягом довгих років замість єдиної системи облікових координат ми мали три види обліку: податковий, П(с)БО та МСФЗ. Звідси - значні ресурси бізнесу на підготовку звітності та тінізація економіки.

Минуло більше десяти років марних спроб змінити ситуацію. Тільки у червні 2011 року, з внесенням змін до закону про бухгалтерський облік, країна обрала так званий прямий метод переходу на МСФЗ. Міжнародні стандарти стали обов'язковими для ПАТ, банків, страхових компаній.

Решта компаній мали право обрати МСФЗ замість П(с)БО. Лише в 2015 році до Податкового кодексу були внесені зміни в частині податку на прибуток, що значно зменшують відмінності між податковим і бухгалтерським обліками. Відтак з'явилися передумови до переходу на єдині стандарти обліку - МСФЗ.

Державний сектор має всі шанси повторити помилки приватного бізнесу. Шлях до впровадження в Україні МСФЗДС почався у січні 2007 року з прийняття постанови Кабінету міністрів "Про затвердження стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки".

Україна обрала непрямий шлях впровадження, тобто поступову адаптацію законодавства, що регулює бухгалтерський облік та звітність в державному секторі, до міжнародних стандартів. Цього принципу дотримувалася більшість країн, де сьогодні діють міжнародні стандарти у держсекторі, однак наш гіркий досвід впровадження МСФЗ показав, що в Україні така схема не є оптимальною.

Необхідно дотримуватися чіткого плану дій і мати політичну волю для того, щоб такий принцип працював в Україні. Чи буде процес впровадження МСФЗДС настільки ж довгим та не завжди послідовним, яким був процес прийняття МСФЗ?

Чи стане переклад МСФЗДС українською мовою і прийняття відповідних стандартів першим практичним кроком на шляху впровадження єдиних міжнародних стандартів обліку в державному секторі, питання досі відкрите.

Ми маємо вже 19 затверджених Мінфіном положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що базуються на МСФЗДС. Дев'ять з них впроваджуються у 2015 році, десять - у 2016 році. Проте зміни до нормативних актів і законодавства, затвердження стандартів обліку, розробка рекомендацій, регламентів політик та плану рахунків - це лише 5% усіх витрат проекту з переходу до МСФЗДС.

Значна частина роботи - це конфігурація ІТ-систем, збір та перевірка даних, підтвердження, аудит та тренінги персоналу. Встановлення IT-систем - це близько 75% від вартості проекту, встановлення процесів та контролю за збором і перевіркою інформації - близько 10%, стільки ж припадає на навчання персоналу.

Сьогодні важко визначити, скільки ресурсів знадобиться для завершення проекту з адаптації бухгалтерського обліку та звітності до міжнародних стандартів у державному секторі. Це складний та тривалий процес, ефективність якого  великою мірою залежить від послідовності та системності підходу.

Тільки за цієї умови ми матимемо відкриту для народу України консолідовану фінансову звітність ключових міністерств, підготовлену згідно з МСФЗДС.

Перспективи

Щоб забезпечити послідовність реформ, процес їх впровадження та ухвалення управлінських рішень повинен відбуватися під наглядом громадськості.

Система мусить працювати так, щоб незалежно від того, хто знаходиться при владі, реформи тривали, а громадський контроль за рішеннями державних осіб повністю унеможливлював будь-які зловживання з їхнього боку.

Очевидно, що витрати на впровадження МСФЗДС значні і їх основну становить вартість IT-системи, необхідної для обліку та інтегрованого управління фінансами.

Проте стає очевидним, що бізнес сплачуватиме справедливі та зрозумілі податки на базі прибутків, перевірених аудитором згідно з МСФЗ, тільки при умові, що з боку держави буде дзеркальне зобов'язання звітувати та підтверджувати ефективне використання цих надходжень.

Хоча зараз прозорість державного сектора та впровадження міжнародних стандартів у звітності держсектора звучать, як фантастика, перші кроки у цьому напрямі вже зроблені, і справа лише в послідовності подальших дій.

Переваги ж, які дає МСФЗДС, очевидні: метод нарахування, що лежить в основі міжнародних стандартів, дозволяє ефективніше управляти боргом та активами, а також сприяє прозорості та відповідальності при використанні ресурсів.

Його впровадження сприятиме надходженню інвестицій, оптимізує відсоткові ставки міжнародного фінансування та полегшить порівнянність звітності у світі.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.