Економіка Майдану як альтернатива капіталізму

Майдан зарекомендував себе ефективним соціальним утворенням, яке володіє високим рівнем життєздатності навіть у складних умовах.

Такі якості говорять про правильність принципів, покладених в основу взаємовідносин між учасниками Майдану.

Цими принципами, на наш погляд, є самоорганізація звичайних людей, рівність та демократичне обрання лідерів, почуття відповідальності кожного за ситуацію.

Умови, у яких може виникнути таке соціальне утворення як Майдан, не обов'язково мусять бути екстремальними.

Перша умова - це почуття відповідальності рядового громадянина, яке стимулює до дії. Друга - визнання права кожного на участь в управлінні шляхом голосування чи висловлювання пропозицій для голосування.

Майдан може бути створений для вирішення будь-якої проблеми чи досягнення цілі, якщо є внутрішнє почуття відповідальності учасників і визнається їх загальна рівність. Може бути Майдан і в економіці - на виробництві. Тоді ефективність буде вимірюватися не зайнятими позиціями, а прибутковістю підприємства.

Для цього необхідно знайти важіль, який запускає в людини почуття відповідальності. В принципі, тут нема таємниці: люди вийшли за свою країну, вони асоціювали життя України з власним життям.

Відповідно, працювати вони повинні також на своєму підприємстві. Вони мусять бути його співвласниками, а не просто найнятими робітниками. Найманці були з іншого боку, і вони зазнали поразки.

Економіка Майдану - це економіка кооперативу. Кооператив - це самоврядування робітників, демократичне обрання керівництва та спільна відповідальність за прибутки і збитки. Слово "кооператив" сьогодні в Україні не дуже популярне, однак це не має значення, головне - суть.

Чому саме економіка Майдану, тобто кооперативна економіка, мусить змінити капіталізм у світі, а не лише в Україні, можна прочитати нижче. Однак Україна здатна стати першою країною, яка втілить таку модель на державному рівні.

Втілення цих принципів в економіці уже є, наприклад, у Країні Басків в Іспанії. Там у кооперативній корпорації "Мондрагон" працює понад 80 тис робітників і налічується 289 кооперативів.

Євромайдан підтвердив, що в Україні живуть люди, здатні побудувати прогресивну і модерну економіку, засновану на християнських цінностях, демократії та утвердженні людини-творця замість олігархії та суспільства споживання.

Після усіх подій, які відбулися на Майдані, було б дивно, якби українці залишили олігархічну систему, не змінивши її відповідно до власних переконань.

Фото dt.ua

Діалектика економіки і креативний клас

1. Успіхи капіталізму ведуть до його знищення.

"Все, що існує, має зародок свого знищення у самому своєму народженні", - писав Гегель, посилаючись на східну мудрість. Капіталізм як проміжна ланка між економічними укладами сам у собі несе причини для переходу до іншого укладу.

Така внутрішня логіка економічного розвитку. Виконавши свою функцію із забезпечення базовими матеріальними благами, капіталізм поступається місцем новій моделі, яка може задовольнити потреби вищого рівня.

Капіталізм не гарний і не поганий, він лише ланка у ланцюжку розвитку. Саме успіхи капіталізму прискорюють його фінал, а не кризи, як вважав Маркс.

2. Капіталізм створює креативний клас, креативний клас знищує капіталізм.

Розвинутий капіталізм - це інформаційна ера, яка підвищує доступність інформації, освіти та швидкість комунікації, що дає масам більше можливостей для розвитку. У результаті утворюється "креативний клас". Цей новий соціальний інститут в міру свого розширення підриває основи капіталізму.

Креативний клас - це частина постіндустріального суспільства. Його інтелектуальний та культурний рівні сформувалися на базі успіхів капіталізму в галузях освіти, інформаційних технологій та комунікації.

Однак потенціал класу не може повною мірою реалізуватися у капіталістичній системі через відсутність мотивації вищого рівня: можливості задовольнити потреби у співпричетності та творчості у рамках капіталістичних корпорацій.

3. Піраміда Маслоу: капіталізм пропонує недостатньо мотивації.

Креативний клас завдяки капіталізму задовольняє перші дві потреби: фізіологічні та безпекові. Частково задоволена третя - у співпричетності до соціальної групи.

В особистому житті вона може бути задоволена, однак на роботі - не повною мірою, бо співробітник не вважає корпорацію, у якій працює, своєю і не асоціює успіхи корпорації з власними. Корпорація не його, бо йому не належить.

Задоволення потреб у повазі і творчості у капіталістичних корпораціях неможливе через відсутність мотивації виявляти ініціативу: співробітник не має частки у прибутку. Інша причина - високий рівень бюрократизму в компаніях.

Фото forum.pravda.com.ua

4. Для задоволення потреб вищого рівня потрібне право власності.

Відчуженість робітника від компанії можна долати через надання йому права власності на неї. Робітник-співвласник разом з правом власності отримує право голосу у питаннях діяльності фірми, обрання керівництва і має частку в прибутку.

Якщо компанія зазнає збитків, це будуть і збитки кожного робітника. Це розуміння його дисциплінує і додає відповідальності.

Право голосу щодо діяльності фірми - це і є право на самореалізацію, тобто на творчість. Кожен може висловлювати свою думку, пропонувати нові ідеї як рівноправний партнер. Працювати у такій атмосфері стає цікаво, робота починає подобатись - мотивація відновлюється.

5. Робітник-власник - синтез тези і антитези капіталізму.

Протистояння робітників компанії та її власника - це класика капіталізму.

З одного боку, олігархи жирують, купують шикарні яхти і маєтки, а робітникам платять копійки.

З іншого боку, робітники об'єднуються у профспілки і організовують страйки, які зупиняють виробництво, гальмують впровадження нових технологій, боячись, що при підвищенні продуктивності праці їм будуть платить так само.

Робітники виторговують для себе якнайкращий "соціальний пакет" і якомога раніше йдуть на пенсію, не думаючи про витрати компанії. Це замкнене коло, яке зупиняє прогрес. Розірвати його можна лише об'єднання робітника і власника.

Суспільство споживання і суспільство творення

1. Капіталізм породжує суспільство споживання.

Власність поділяється на майно для споживання і майно для виробництва. Перше необхідне людині, щоб жити, друге - щоб творити. Однак якщо доступна лише власність для споживання, саме споживання може стати самоціллю.

При капіталізмі 80% засобів виробництва належать близько 20% обраним. Решта має доступ лише до продуктів споживання. За відсутності доступу до засобів виробництва споживання для 80% громадян стає єдиним сенсом існування.

2. Суспільство споживання - шлях до деградації.

Споживання розслабляє людину, знижує її внутрішню дисциплінованість і тонус, тому що отримання задоволення від споживання не спрямоване на конкретний результат, за який буде відповідальність. Тут важливий сам процес.

Фото УП

Якщо ж нема мети і руху до неї, людина втрачає цілісність. Власне, слово "цілісність" походить від слова "ціль". Хто має ціль, той є цілісною особистістю.

Більше того, перманентне споживання ніколи не приносить істинної насолоди, а лише навіює нудьгу. Кожна "новинка" швидко набридає, і людині вже хочеться спробувати чогось екстраординарного чи забороненого. "Все зло від нудьги", -  писав Антон Чехов.

3. Творчість - призначення людини.

У Біблії сказано: "Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний". Це можна розуміти як заклик бути морально досконалим, однак, враховуючи, що Бог є Творець, його можна розуміти і як заклик до людини творити власноруч.

Саме творчість є істинним призначенням людини у світі, а бути майстром - найбільше досягнення. Майстер - це звучить гордо. Хоча меж досконалості нема, тому що сама досконалість Творця безмежна.

Під час роботи творець абстрагується від буденних проблем і переходить у формат надматеріального існування. Для нього стає важливим лише об'єкт його зусиль, він цілком поглинутий і зацікавлений ним. Людське єство досягає максимального напруження саме у творчому акті.

4. Економіка творення - база для суспільства творення.

Творець втілює свій творчий задум у конкретний витвір мистецтва, використовуючи матеріал та інструменти. Пензлик в руках художника, перекладаючи на економічну термінологію, - це його засіб виробництва.

Для робітника таким засобом є завод чи фабрика разом з усім обладнанням. Відповідно, якщо є потреба забезпечити творчість в економіці, слід дати робітнику засіб виробництва, за допомогою якого він буде творити.

Кооперативна модель цю вимогу виконує: робітник у ній є співвласником підприємства, а трудовий колектив стає новою творчою одиницею.

Економіка творення - це економічна система, побудована на власності робітників на засоби виробництва та результати праці, у якій діє принцип економічної демократії: одне робоче місце - один голос.

Така система забезпечує вищий рівень свободи, мотивації та творчої самореалізації робітника порівняно з капіталістичною моделлю.

Ця економічна модель передбачає вільний ринок, невтручання держави у ринкове саморегулювання, приватну підприємницьку ініціативу, кооперативну форму власності на засоби виробництва як фактор справедливого розподілу прибутку.

Економіка творення враховує переваги вільного ринку, відкидає недоліки соціалізму та враховує справедливу критику капіталізму соціалізмом.

Фото Facebook/ТВі

5. Суспільство творення - пост-економічне суспільство.

Людство не завжди буде займатися економікою. "Здобувати хліб в поті чола свого" - це покарання за гріх, і воно не вічне. Економіка відійде на другий план.

Важливішим стає пізнання себе, світу навколо та Бога, який створив і світ, і людину. Мова йде про духовний розвиток, наукове дослідження природи та космосу, пошук втраченої єдності з Богом і відновлення цієї єдності. Це набагато тонкіші і приємніші теми, ніж економіка.

У єдності з Творцем людина може і повинна знайти сміливість творити. Це буде новий тип людини, нова гармонія з природою. Людина продовжить почате Творцем і вийде на рівень ноосфери, про яку писав академік Вернадський.

Суспільство творення - це пост-економічне суспільство. Його мета - не виробництво і споживання, а творче перетворення, одухотворення світу і людини за рахунок пошуку духовної єдності з Богом, наукового прогресу та самопізнання.

Перехід до кооперативної моделі

1. Прогрес свободи. Друга половина демократії - економічна.

Німецький філософ Георг Гегель вважав, що історія - це прогрес в усвідомленні свободи. Демократія змінила монархію, абсолютна влада змінилась на делегування повноважень, і мало хто скаже, що це було випадково.

Якщо монарх не призначався народом і передавав владу у спадок, то сучасний олігарх - власник заводу - аналогічно не призначається і не контролюється трудовим колективом та передає завод разом з його робітниками у спадок дітям.

Альтернативна система - кооператив, де кожен робітник має один голос. Найбільш поширеним є існування у кооперативі ради директорів, яку обирають працівники, та топ-менеджменту, який обирає і контролює рада. Це нагадує парламентську республіку, де рада директорів є парламентом, а топ-менеджмент - урядом.

Право голосу на робочому місці слід включити до Конституції, а сама Конституція мусить містити розділ "Економічні права та свободи людини", своєрідну економічну Конституцію, яка захищатиме базові невід'ємні права людини у цій сфері життя.

Без економічної демократії не може ефективно працювати і політична демократія, бо остання стає залежною від олігархії. Розвиток демократії спрямований на реалізацію одного-єдиного фундаментального права вільної людини.

Це право геніально сформулював Вадим Білоцерківський у книзі "Продовження історії: синтез соціалізму і капіталізму": право людини на вирішальний голос у всіх питаннях, які її стосуються, і у всіх структурах, членом яких вона є.

Є лише одна структура, "члени" якої не повинні мати права голосу: тюрма. Однак робоче місце не повинно бути схоже на неї.

Фото radiosvoboda.org

2. Цінність людини в економіці - подолання експлуатації людини людиною.

Людина у капіталізмі не є ціллю. Ціллю є прибуток, який власник фірми хоче отримати, використовуючи обладнання, сировину та робочу силу. Тобто робітник прирівнюється до обладнання. Обладнання потребує витрат на амортизацію, і робітник потребує витрат на відновлення свого фізичного стану.

Християнство вчить любити ближнього як самого себе. Іммануїл Кант у категоричному імперативі, вже з позиції розуму, а не серця, підтвердив, що людина повинна бути лише ціллю для іншої людини.

У випадку з капіталізмом робітник є проміжною ланкою між власником фірми і прибутком, а проміжна ланка може бути лише засобом.

Відповідно, якщо відтворювальний цикл на підприємстві завершується отриманням прибутку, то на останньому етапі повинен бути присутній і робітник, тобто прибуток мусить отримувати і він.

Право на прибуток має лише власник засобів виробництва, тому робітник повинен бути співвласником підприємства, що реалізовано у кооперативі.

3. Власність і дух підприємництва.

"Капіталістичний процес, підміняючи стіни та обладнання заводу простою пачкою акцій, вихолощує саму ідею власності", - писав Й. Шумпетер.

Відповідальність, відданість справі та дух підприємництва, які, поділяючи думку Шумпетера, ґрунтуються на "матеріальній субстанції власності", повинні не відійти у минуле разом з почуттям власності, а, навпаки, за принципом прогресу свободи також поширитися від кількох обраних на широкі маси.

Робітник-власник, вмотивований новою відповідальністю, стає підприємцем у шумпетерівському розумінні - новатором, який мислить в контексті інноваційного розвитку, для чого йому потрібно вчитися і розвиватися.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.