Кім Чен Ян

Прийняті минулого тижня "з голосу" закони матимуть вплив не лише на суспільно-політичне життя країни.

Це також дуже чіткий економічний сигнал, який буде сприйнятий як ззовні, так і всередині країни.

Після їх підписання треба забути фрази: "Ми відкриті для інвестицій" або "Україна має величезний потенціал".

Всі галузі, які потребували мільярдних інвестицій, вже ніколи їх не отримають. Будь-який нормальний інвестор, коли нарешті отримає переклад славнозвісного закону, повинен сказати: "Україна? Не хочу про неї чути!".

Інвестувати в країну, де можна отримати вирок у кримінальній справі, не знаючи про це, - не найкраща інвестиційна ідея. Тим більше, що асортимент звинувачень може бути дуже різноманітний.

Це не значить, що подібних інвестицій не буде зовсім. Вони будуть, але це будуть Китай та Росія.

Вочевидь, усі проекти, пов'язані з прийняттям контрактів на рівні уряду, повинні отримувати найвище благословення. Як бачимо з низки останніх великих угод, таке благословення за старою християнською традицією оцінюється 10%.

Фактично, усі транснаціональні корпорації, які залишаться або будуть заходити у великі проекти, пов'язані з енергетикою, видобутком корисних копалин, інфраструктурними проектами, так чи інакше мають бути союзниками режиму.

Це значить, що в Україні ніколи не буде сучасної економіки з превалюючим сектором послуг, інтелектуальної власності та продуктів з високим ступенем переробки та доданої вартості. Не лише через відсутність інвестицій.

Цим нікому буде займатися. Законодавчі нововведення дають чіткий сигнал: тікайте просто зараз. Це значить, що економічно активні і підприємливі люди, які подумали про "запасний аеродром", просто витягнуть кільце і розкриють парашут.

Ті, хто зможуть це зробити до арешту, зроблять це найближчим часом. Всі інші затихнуть і "сядуть на стакан". Ніякої ініціативи, ніяких проектів, жодних ідей. Прошарок людей, які можуть генерувати ідеї, їх реалізовувати, залучати кошти, буде зведений до мінімуму.

Фото УП

Ніяких стимулів для того, щоб мислити Україною не буде і в молодого покоління. Тому нас очікує "брак мізків". Хоча вони і зараз тут не особливо потрібні.

Всі ми чули безліч історій про "прийшов - побачив - віджав". Наприклад, був тепличний комплекс, де вирощували петрушку. "Віджали". Погасили лампи. Комплекс стоїть. Його потихеньку розтягують. Керувати їм нікому. Новий "власник" не має ні досвіду, ні бажання. Люди по домівках.

Найцікавіше, що з часом "віджате" буде все складніше продати. Інвесторів нема, реальні покупці виїхали, а ті, кому цей бізнес був цікавим, можуть "віджати" його вдруге. Поважних сімей у цій країні не так вже й багато, тому економіка за таких умов набуватиме ознак феодальної.

Всі інші трудові ресурси, які не захочуть або не зможуть втекти нелегалами на Схід чи Захід, будуть "амортизуватися". Недуги, алкоголь, телевізор. Одного ранку феодали зрозуміють, що "біомаси" недостатньо. Китайці допоможуть і тут. Тобто нас чекатиме прогресуюча вертикальна деградація населених пунктів.

І над усім цим височітиме велична постать Кім Чен Яна. Людини, яка отримала власну країну і водночас її втратила.

Майбутнє?

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.