У пошуках біржового аграрного ринку

Для функціонування будь-якої біржі потрібні три групи учасників: покупці, продавці та спекулянти.

Слово "спекулянти", "дякуючи" радянській пропаганді та її спадщині, в Україні має переважно негативний відтінок.

Проте у світі інфраструктура біржі створюється переважно саме для спекулянтів.

Спекулянти забезпечують ринок ліквідністю, себто гарантією того, що будь-хто може завжди купити та продати товар.

Ліквідність, своєю чергою, попереджає надмірні стрибки цін у разі відсутності попиту чи пропозиції товарів від реальних продавців.

Однак спекулянти потребують інтенсивного та якісного державного нагляду для недопущення свідомого надмірного завищення чи заниження цін.

Створення біржового аграрного ринку вимагає радикальної зміни мислення у підходах до цінового регулювання.

Існування повноцінної аграрної біржі означає відхід від активного цінового регулювання в сегменті продуктів харчування з боку держави та передачу цієї функції ринку, зокрема спекулянтам, хоч і під державним наглядом.

За умови значного впливу уряду на ціни найкращим спекулянтом буде той, хто зможе першим отримати важливу конфіденційну інформацію від чиновників. Тому для створення біржі необхідно відійти від інтервенцій з боку Аграрного фонду, державного регулювання торговельних надбавок та обмеження експорту.

Адміністративне цінове регулювання та біржовий ринок несумісні.

Зараз, ні уряд, ні українська громадськість не готові відійти від адміністративного регулювання цін та передати ці функції ринку. Проте чиновники все ж обговорюють ідею створення біржового ринку. Це, своєю чергою, створює умови для ще більшого адміністративного тиску на аграріїв.

Зокрема, скоро може почати діяльність Гарантійний фонд виконання зобов'язань за складськими документами на зерно. Обговорюється й питання укладання контрактів щодо агропромислових товарів на Аграрній біржі.

Оскільки самі учасники ринку не надто зацікавлені в діяльності обох установ, уряд вирішив піти шляхом обов'язкової участі в Гарантійному фонді і запровадити обов'язкову реєстрацію контрактів на Аграрній біржі.

Фото agriukraine.com

Гарантійний фонд

Гарантійний фонд створений для компенсації втрат аграріям, якщо зерновий склад збанкрутує. Фонд може бути і складовою гарантії виконання біржових контрактів.

Мета начебто благородна. Проте законодавство написане так, що аграрії можуть не побачити жодних компенсацій навіть у разі банкрутства зерноскладу. При цьому вартість послуг елеваторів може значно зрости.

Проблеми з компенсацією виникатимуть через те, що у законодавстві не вказано, який орган визначає неспроможність елеватора. Також не визначений строк невиконання зобов'язань, після якого склад визнається неплатоспроможним. Отже, з виплатою коштів аграріям можна тягнути безконечно.

Реальний контроль над фондом матимуть державні службовці, що створює поле для корупції. Законодавство передбачає, що управляють фондом загальні збори учасників та адміністративна рада. Реальні повноваження у фонді має рада, яка складається з трьох людей, призначених Кабінетом міністрів.

Членство у Гарантійному фонді обов'язкове. Покаранням за відмову сплатити внески у фонд стане втрата сертифіката якості зерносховищ, без якого діяльність елеватора неможлива.

Сертифіковані зерносховища в Україні

Джерело: ДП "Держреєстри України"

Таким чином, власників зерноскладів насильно заганяють у структуру, у якій вони не будуть мати жодних реальних важелів впливу. При цьому відсутні реальні механізми попередження фінансових втрат для власників зерна.

У зв'язку з цим 8 жовтня 2013 року Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин підтримав законопроект 2513а, яким запроваджується добровільна участь у фонді і надається більше прав учасникам фонду.

Прем'єр Микола Азаров провів нараду з аграрними асоціаціями. За її підсумками Держпідприємництву, Мінагропроду, Мінфіну та Мінекономрозвитку доручено розглянути доцільність підтримки та супроводження законопроекту 2513а. Схоже, уряд таки відійде від ідеї заганяти зерносклади до Гарантійного фонду.

Аграрна біржа

23 вересня 2013 року на сайті Мінагропроду опубліковано проект постанови Кабміну про повернення до обов'язкової реєстрації контрактів на Аграрній біржі. Аграрна біржа, до слова, створена урядом і на 100% ним управляється.

31 жовтня 2012 року уряд скасував обов'язкову реєстрацію зовнішньоекономічних контрактів на Аграрній біржі. Це був правильний крок, адже у розвинутих країнах, зокрема ЄС та США, така норма відсутня.

Фото Миколи Пацери

У Росії обов'язкову реєстрацію контрактів при експорті аграрних товарів скасували у 1996 році, у Білорусі - у 2003 році. До того ж, там реєстрували контракти лише державні органи. В Україні це роблять приватні структури через товарні біржі.

Ініціатива повернення до обов'язкової реєстрації контрактів на Аграрній біржі вже отримала негативний відгук Держпідприємництва. Щоб попередити можливість відновлення цієї норми, 23 жовтня 2013 року я і колеги з інших фракцій - Тарас Кутовий та Іван Кириленко - зареєстрували законопроект 3469.

Цей документ забороняє будь-якому органу обмежувати свободу укладення договорів на біржовому чи позабіржовому ринках для агропромислових товарів. Законопроект дає чіткий сигнал представникам АПК, що Україна не повернеться до обов'язкової реєстрації зовнішньоекономічних контрактів на Аграрній біржі.

Чого чекати

Очевидно, що від заганяння учасників ринку на Аграрну біржу чи в Гарантійний фонд повноцінного біржового аграрного ринку в Україні не буде.

Біржовий ринок буде залишатися у програмах розвитку та різних стратегіях доти, доки уряд та громадськість триматимуться за адміністративне регулювання цін на продовольчі товари. Швидкі зміни тут навряд чи можливі.

Наразі найкраще не накладати на аграріїв додаткових адміністративних зобов'язань щодо сплати внесків чи комісій. Спроби силоміць створити видимість біржового ринку в Україні призведе лише до зростання витрат селян.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.