Україна і Митний союз

Україна за згоди країн - членів Митного союзу може мати статус спостерігача. Як бачимо, вона вже його одержала. Для цього вироблені відповідні механізми.

Такий статус вона має і в рамках ЄврАзЕС. Це, за висловлюваннями урядовців, дає змогу краще розібратися в стані справ, що відбуваються в даних утвореннях.

Сьогодні мова про членство України в Митному союзі не йде. Однак можливий вступ у Митний союз тільки посилить диспропорції, що склалися в економіці України, втягне її в ще більшу залежність від енергоресурсів Росії.

Сам по собі статус України як спостерігача в Митному союзі нічого не значить. Будемо спостерігати, головне, щоб не стали учасником процесу.

Потрібно тільки чітко усвідомити дві важливі речі.

Перша: асоціація з Європейським союзом - це стратегічний шлях держави. Є економічні інтереси держави, які треба навчитися відстоювати всіма способами.

Євроінтеграційні наміри керівництва держави потрібно тільки вітати. Всі політичні сили повинні активно працювати разом з владою в справі якнайшвидшого укладання угод про асоціацію та ЗВТ з Європейським союзом.

Друга: Україна стратегічно зацікавлена в поглибленні економічної інтеграції з Російською федерацією та країнами СНД як суверенними державами.

Розвиток торговельно-економічних відносин України з країнами СНД є одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики. СНД є основним ринком збуту української продукції. Частка країн співдружності у зовнішньоторговельному обороті України стабільно висока і становить майже 40%.

Головними торговими партнерами серед країн СНД в експорті та імпорті товарів є країни Митного союзу - Росія, Білорусь і Казахстан.

Взаємозв'язок статусу України з "газовим питанням"

Членство в будь-яких союзах і зонах потребує економічної сили і свободи дій.

По-перше, абсолютно хибною є теза, що ми набуваємо статус спостерігача чи стаємо членом якоїсь структури тільки для того, щоб зменшити ціну на газ.

Потрібно зрозуміти: газ і газова залежність від Росії - це консервація наявної структури економіки, зволікання з реформами. Крім того, економіка Росії і країн Митного союзу увійшла у фазу стагнації, і це тільки початок.

В першу чергу, ми повинні були б оцінити внутрішній стан держави, всі економічні ризики, особливо з огляду на те, що світ накриває нова хвиля економічної кризи.

В даний час нам слід враховувати політичну та економічну ситуацію, що склалася в Україні, структурні диспропорції в економіці. Потребує суттєвої активізації політика як економічної, так і технологічної модернізації країни.

Однак подальший можливий вступ до Митного союзу - це консервація на багато років вперед наявної економічної моделі та структури господарства країни.

Фото drom.ru

Найголовніше завдання - ліквідувати такі структурні диспропорції і почати здійснювати реальну структурну перебудову економіки.

Необхідно щоб у структурі виробництва переважали не сировина та продукція з низьким рівнем технологічної обробки, а продукція з високим ступенем переробки, доданою вартістю, високим рівнем технологічності і продуктивності.

Формування зони вільної торгівлі на принципах СОТ повинне розглядатися як найвища планка інтеграційних процесів на пострадянському просторі. Переступивши цю межу, Україна може опинитися в ситуації, яка докорінно змінить геополітичну парадигму нашої держави, її курс на глибоку європейську інтеграцію.

Зона вільної торгівлі є найвищим рівнем відносин в рамках СНД, при якій Україна може в перспективі претендувати на членство в Європейському союзі.

Хочу привернути увагу до ще однієї деталі. Вільна торгівля - це довіра і цивілізовані способи ведення справ. На превеликий жаль, в учасників ЗВД СНД довіра один до одного дуже мала. Більше прагнення бачити васала, конкурента, але не партнера. Ми ще не навчилися вести чесний рівноправний діалог.

Протиріччя в системі "Україна - Митний союз"

Відповідно до статті 24 "Територіальне застосування - прикордонна торгівля - митні союзи та зони вільної торгівлі" ГАТТ від 1994 року, будь-яка країна-член СОТ може також входити до митного союзу або зони вільної торгівлі, гарантуючи при цьому більш сприятливі умови доступу на ринок для членів регіонального блоку.

З метою ефективної реалізації зовнішньоекономічної політики будь-який митний союз передбачає утворення "єдиної митної території" та створення міждержавного органа проведення узгоджених заходів такої політики. У цьому плані Митний союз є набагато жорсткішою формою інтеграції, ніж, наприклад, Зона вільної торгівлі.

У випадку Митного союзу РФ, Казахстану та Білорусі такі органи вже створено: Міждержавна рада, комісія Митного союзу. На даному етапі це суперечить Конституції та законодавству України.

Це стосується як власне визнання повноважень такого наднаціонального органа загалом, так і, наприклад, координації застосування захисних, антидемпінгових та антисубсидиційних заходів проти товарів з третіх країн.

Згідно із заявою Верховної ради з приводу укладення Україною угоди про Співдружність незалежних держав від 20 грудня 1991 року, Україна заперечує перетворення співдружності на державне утворення із своїми органами влади і вважає, що координаційні інститути не можуть бути владними.

Крім того, у МС Росія має 57% голосів, Білорусь і Казахстан - по 21,5%. У разі вступу України, навіть за умови перерозподілу, РФ матиме переважну більшість голосів, що для України також не може бути прийнятним.

Схема tyzhden.ua. Натисніть для збільшення

В чому може бути зацікавленість України як спостерігача в Митному союзі?

Україна може бути зацікавлена тільки у повній імплементації до системи відносин Митного союзу договірно-правової бази СОТ, що в даний час є неможливим з огляду на стан переговорного процесу щодо вступу членів союзу до організації.

Отже, гіпотетичне приєднання України до союзу є можливим лише на умовах СОТ, що означає прийняття країнами-членами МС умов України.

Водночас членство у СОТ не є абсолютною перепоною для створення митних союзів. Прикладами митних союзів, визнаних СОТ, є Карибський спільний ринок - КАРІКОМ, Економічна та валютна співдружність Центральної Африки, Економічна спільнота західноафриканських держав - ЕКОВАС.

З іншого боку, участь країн, що не є членами СОТ, у цих митних союзах є або не вирішальною при формуванні засад угруповання, як у Ліберії, або формальною, як у випадку з Багамськими островами.

Єдиним угрупованням, що класифікується СОТ як митний союз, де більшість становлять країни - не члени СОТ, є Євразійське економічне співтовариство.

Міжнародний досвід, у тому числі досвід СОТ, свідчить також і про те, що членство країни у митному союзі не обов'язково скасовує право цієї країни самостійно укладати угоди про вільну торгівлю з третіми країнами.

Можливе приєднання до МС передбачає, в тому числі, встановлення спільного митного тарифу шляхом уніфікації тарифів між країнами-учасницями. У цьому випадку Україна повинна гармонізувати митний тариф з тарифом МС.

У даний час гармонізація митних тарифів України та Митного союзу неможлива з огляду на розклад тарифних зобов'язань України, який є невід'ємною частиною закону "Про ратифікацію протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі", прийнятого Верховною радою 10 квітня 2008 року.

Перегляд тарифних зобов'язань України у рамках СОТ може викликати негативну реакцію держав-членів та призведе до можливих наслідків щодо застосування обмежувальних санкцій (не лише тарифних) до України, висунення вимог до України щодо застосування компенсаційних механізмів, ініціювання країнами-членами СОТ обговорення виконання Україною зобов'язань в рамках СОТ.

Аналіз можливих торговельно-економічних наслідків інтеграції з МС показує, що для України переваги в експорті складатимуться лише з переліку скасованих вилучень з режимів вільної торгівлі.

Водночас спрощення митного режиму, наприклад, в рамках ЗВТ з ЄС, дозволить Україні не тільки розширити ринки збуту власного експорту, але й наростити імпорт інвестиційних товарів, використання яких у виробництві є передумовою стабільного довгострокового зростання економіки.

Фото politiko.ua

Таким чином, перегляд ввізних мит з метою їх гармонізації з митним тарифом МС для України як члена СОТ є неможливим.

Вимоги СОТ до створення Митного союзу

При укладенні угод про вільну торгівлю чи МС СОТ вимагає від країн-членів дотримуватися норм щодо охоплення преференційним режимом переважної частки торгівлі товарами, а також щодо непогіршення доступу для третіх країн.

Тобто мита та інші засоби регулювання торгівлі не повинні ставати більш обмежуючими, ніж це передбачено документами СОТ. Повідомлення про укладення угод про вільну торгівлю і митні союзи країни-члени мусять надавати до Комітету з регіональних торговельних угод СОТ. Це стосується і України.

ГАТТ-1947 дозволяє членам СОТ створення митних союзів і зон вільної торгівлі за умови, що це не призведе до створення додаткових обмежень в торгівлі.

Відповідно до правил, члени СОТ при створенні або приєднанні до митного союзу зобов'язані дотримуватися умов, які не можуть бути узгоджені між Україною як членом СОТ та державами-членами МС, які не є членами організації.

Участь України у МС може потребувати перегляду чинних двосторонніх угод про вільну торгівлю, стороною яких є Україна, оскільки Митний союз є єдиною митною територією, яка складається з митних територій учасників такого союзу.

Наслідки для переговорного процесу з ЄС

Статус спостерігача України в Митному союзі нічого не змінює. Однак зараз  фактично парафовано Угоду щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. В цілому переговорний процес характеризується як завершений.

Майбутня зона вільної торгівлі між Україною та ЄС не вимагає перегляду існуючих договорів про вільну торгівлю України з іншими країнами. Україна може мати одночасно зону вільної торгівлі з РФ та ЄС і утворювати нові зони вільної торгівлі.

Наприклад, ЄС має угоди про вільну торгівлю з 24 країнами, а з трьома - Андорра, Туреччина, Сан Маріно - митні союзи. У межах ЄС існує спільний ринок та спільна митна політика, яка також передбачає спільний митний тариф щодо третіх країн.

Теоретично, у разі входження України до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном ЄС повинен буде утворювати зону вільної торгівлі тільки з МС, а не з окремою країною Україною, яка входить до цього союзу.

Водночас, ЄС не практикує створення зон вільної торгівлі з тими регіональними угрупованнями країн, до яких входять не члени СОТ, у випадку Митного союзу -   Казахстан і Білорусь.

Фото misto.odessa.ua

У той же час утворення ЗВТ між Україною та ЄС не перешкодить торговельним відносинам України з державами МС у складі Росії, Білорусі та Казахстану.

Політика ЄС передбачає утворення ЗВТ з багатьма країнами світу, тому можна передбачити, що вступ Білорусі та Казахстану до СОТ відкриє дорогу до переговорів щодо утворення ЗВТ між ними та Європейським союзом.

Таким чином, у разі можливого приєднання України до МС з Росією, Білоруссю та Казахстаном як учасника це може спричинити фактичне припинення переговорного процесу з ЄС до моменту вступу всіх зазначених країн до СОТ.

Постулати зовнішньоекономічної політики

Державі необхідно відійти від стратегії лавірування між сильними геополітичними гравцями та невизначеної багатовекторності, від практики шантажу сильних держав шляхом висування мотивів щодо остаточного приєднання до геополітичного суперника з метою отримання зовнішньополітичних дивідендів.

Важливо припинити формування зовнішньополітичних орієнтацій на основі інтеграціоністської міфології, тобто уявлень про те, що входження до будь-яких наднаціональних об'єднань - ЄС, ЄЕП, НАТО - здатне вирішити проблеми України.

Відмова від утриманства, інтеграційних міфів, входження до нових імперій повинна стати основою розбудови прагматичної зовнішньополітичної стратегії України.

Проте, дані відмови не означають політики ізоляціонізму. Україна входила і повинна входити до різних економічних блоків і міждержавних об'єднань. Однак це слід робити не під зовнішнім тиском і не на догоду кон'юнктурі, а з урахуванням національних інтересів і зміцнення національної безпеки.

Україні треба позбутися одвічної практики меншовартості: кудись проситися і на щось надіятися. Тільки наступальна політика - гарант сили і стабільності.

Європейська політика України повинна виходити з того, що ідея Великої Європи неможлива без України. Тільки в цьому контексті модернізована економіка України може розглядатися як вагомий потенціал, інтеграція якого в економічну систему ЄС забезпечить важливі зміни у геополітичному становищі Європи.