Україна - Куба: невикористані можливості

Економічні стосунки Куби з Україною таки містять якийсь секрет, що виходить за рамки звичної економічної доцільності.

Кілька десятиліть поспіль принаймні на рівні чуток ходить інформація, що командатне Фідель у такий спосіб віддячує нашій державі за Микиту Хрущова, який підтримав кубинську революцію у грудні 1959 року.

Та є ще одна розгадка, на яку мимохідь привернув увагу Надзвичайний і повноважний посол Куби в Україні Ернесто Антоніо Сенті Даріас: під час "карибської кризи" 1962 року більшість військового контингенту радянської армії на Кубі становили саме вихідці з України.

На Острові свободи, за словами посла, про це й досі пам'ятають, а тому готові відновити з Києвом втрачені після розпаду Радянського союзу економічні зв'язки.

Кубинці зацікавлені постачати в Україну морепродукти: королівські креветки, лобстери, рибу. Вони також мають треті у світі за розмірами поклади нікелю.

Крім того, вони потребують українського досвіду у видобутку нафти і газу: Куба вже покриває майже половину власних потреб в енергоносіях за рахунок власного видобутку і має перспективні родовища. Інвесторів зацікавлюють створенням спільних підприємств.

Нарешті, Куба є визнаним лідером у виробництві ліків, які готова запропонувати й українським споживачам.

Фото discovery-intour.com.ua

Утім, думати, що ця острівна країна є бідною родичкою, яка розраховує лише на інвестиції, не варто. Лише туризм щороку приносить у її скарбницю 2 млрд дол.

Отож, не варто дивуватися, що саме Куба замовила в Україні два АН-158 для внутрішніх авіаперевезень і думає про розширення контракту.

Зі свого боку Україна може запропонувати Кубі не лише літаки. За словами Ернесто Даріаса, Куба потребує запчастин для 27 тис тракторів виробництва дніпропетровського Південного машинобудівного заводу. На жаль, цей контракт не зацікавив урядовців, котрі шукають "ринки збуту" для української продукції.

Також на Кубі налічується кілька тисяч вантажівок КрАЗ, які потребують обслуговування. До того ж, цей автозавод зміг би саме на Кубі знайти ринок для своїх машин, які через утилізаційний збір не можуть потрапити до Росії.

Зацікавлена Куба й у поставках українського карбаміду. Він добре себе зарекомендував при вирощуванні цукрової тростини. За неї знову взялися на острові, оскільки світові ціни на тростинний цукор за кілька років виросли на третину.

Перший карбамід надійшов на острів як гуманітарна допомога після візиту в Гавану Віктора Януковича. Тепер кубинці готові до довгострокового контракту.

Фото bigpictr.com

Посол не приховує, що його країна зацікавлена у збільшенні туристичного потоку з України. Головна причина лише 7-тисячного річного потоку туристів - відсутність прямого авіасполучення. Отож, Куба готова вкладати не тільки в рекламу, а й докладатиме зусиль, аби хоча б між Києвом та Гаваною почали літати літаки.

Мабуть, українським підприємцям не зайве буде дізнатися, що на Кубі розпочалися "економічні реформи без політичних змін". Якщо вдаватися до паралелей, то почалися процеси, схожі на ті, що відбувалися в Радянському союзі з 1985 року.

Тобто збільшується кількість самозайнятих громадян, з'являються кооперативи, а в пріоритетних галузях економіки існує не лише державна власність, а й власність у формі спільних підприємств з чітким поділом прибутків.

Нарешті, кубинці готові продовжувати лікування українських дітей, які потерпіли від аварії на ЧАЕС. Їх побажання - аби в українському бюджеті знову з'явився рядок на перевезення дітей до Куби. Самі кубинці, які лікують і годують малих українців за власний кошт, не можуть оплачувати ще й транспортні витрати.

До речі, з 1990 року у місті Тарара прийняли 24 тис пацієнтів з України.

Кубинська прихильність до Києва й досі є шансом. Чи стане вона можливістю?