Кінцем якого фондового ринку нас лякають

Цікаві дискусії відбуваються останнім часом навколо фондового ринку України!

Переплетено все: і податки, і доля бірж, і іноземні інвестори, і навіть пенсійна реформа. Важко "пересічному українцю" розібратися в усіх цих складнощах.

Та йому ніхто й не пропонує розбиратися: "компетентними" у цій сфері оголошено вузьке коло фахівців, у якому спеціалістів з оподаткування ринку цінних паперів, як кажуть, "взагалі одиниці".

Та ми все ж таки спробуємо розібратися у цій тематиці і, насамперед, у тому, чому ж здійнявся весь цей галас.

             Піраміда "висотою" 15 років

Вперше систему оподаткування цінних паперів у тому вигляді, у якому вона існує досі, було запроваджено у 1997 році. Багато чого змінилося в нашій державі з тих "буремних дев'яностих". Вже й новий Податковий кодекс прийняли у 2010-му, а вона - ця система - залишається майже незмінною. Значить, комусь це потрібно.

Так в чому ж привабливість оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами не за фінансовими результатами, а за різницею між оборотами купівлі і продажу?

Основа схеми дуже проста: купив цінні папери на 100 грн - маєш витрати, продав за 150 - маєш дохід. Якби податок сплачувався за фінансовим результатом, то з 50 грн держава отримала б 21% податку на прибуток - діюча сьогодні ставка.

Проте, згідно з "гарною" системою, якщо на ці 150 грн придбані нові цінні папери, то ніяких податків не виникає, а виникають нові витрати. І так усі 15 років. Далі цю легальну схему можна використовувати, залежно від потреб, у різних варіаціях.

Маючи в податковому обліку мінус, а у фінансовому - плюс, можна нарощувати капітали там, де вони потрібні для задоволення регуляторних вимог. Можна перерозподіляти прибутки або збитки всередині промислово-фінансових груп чи навіть між окремими підприємствами, включаючи "іноземні".

Далеко не завжди ці схеми мають на меті ухилення від оподаткування, але податковий чинник в даному разі сприяє іншим, також непрозорим цілям.

Можна зрозуміти роздратування держави, коли Податкова служба рапортує про 159 млрд накопичених збитків від операцій з цінними паперами. Податки від цього виду діяльності за усі ці роки сплачуються мізерні, а поряд з цим зростає кількість учасників фондового ринку і кількість цінних паперів, що на ньому обертаються.

Не треба бути великими фахівцями, щоб зрозуміти: не все гаразд у "датському королівстві". Треба просто порівняти 2,147 трлн грн загального обороту ринку за 2011 рік з 159 млрд грн збитків.

Насправді це не збитки, а конгломерат вартості цінних паперів, реалізованих прибутків, з яких ніхто ніколи не платив податків, та реалізованих збитків, які виникли після кризи.

Фото trending-topic.com

Здавалося б: у чому проблема? Змініть систему оподаткування, наблизьте її до фінансового обліку і зупиніть розростання піраміди. Однак для цього треба знайти прийнятний і для ринку, і для держави спосіб переходу до нової системи оподаткування. Тобто, треба шукати консенсус між наступними дійовими особами.

1. Тими, хто хоче використати свої реальні збитки для зменшення майбутніх оподатковуваних прибутків. А це означає продовження несплати податку на невизначений час.

2. Тими, хто всі доходи від торгівлі цінними паперами вкладав у нові цінні папери, нарощуючи капітал та не сплачуючи податки. А це означає, що суми капіталізованих за 15 років прибутків можуть сягати розмірів, за якими податки вже сплатити нереально, та й нема законодавчого підґрунтя для їх сплати.

3. Державою, яка дивиться на цей ринок і не розуміє, як за 15 років замість однієї біржі з'явилося десять, кількість учасників ринку зросло на кілька порядків, кількість операцій навіть порівнювати не можна з 1997 роком, а податків нема.

Такий консенсус було знайдено. Це - так званий нульовий варіант, при якому пропонується з січня 2013 року перейти до оподаткування фінансового результату згідно з бухгалтерським обліком.

Тобто вартість усіх цінних паперів, що знаходяться на балансі підприємств на 31 грудня 2012 року, буде повністю врахована при їх продажу. Таким чином, не виділяються прибутки, що вже капіталізувалися, а реалізовані збитки, що не перекрилися прибутками 2012 року, на майбутні періоди не переносяться.

До речі, останнє не можна вважати нечесним щодо учасників фондового ринку. Адже коли кілька років поспіль законами про бюджет обмежувалося перенесення збитків минулих років для усіх секторів економіки, включаючи реальний сектор, єдині операції, що не підпадали під це обмеження, були операції з ЦП.

Тож насправді таке "обнуління" збитків заради наведення порядку і прозорості в оподаткуванні цінних паперів є справедливим щодо тих платників податку, яким таке "обнуління" зробили раніше і не один раз.

Податок на фінансові операції: зло чи санація

Звичайно, держава не може чекати миттєвого ефекту на податок на прибуток від переходу до оподаткування за новими, прозорими правилами. Адже далеко не всі куплені перед кризою цінні папери можна буде зараз продати з прибутком.

Однак цінні папери, з яких роками будувалася піраміда, слугували лише для підтримки різних фінансових схем. Тепер вони перестануть бути фактором мінімізації податків і перетворяться на баласт для їх утримувачів.

Фото blogspot.com

Що мається на увазі? На кінець 2012 року припадає ще одна цікава подія: перехід фінансового сектора та великих акціонерних товариств на Міжнародні стандарти фінансової звітності - МСФЗ. Це означає, що будь-який актив, включаючи ЦП, мусить бути переоцінений за ринковою вартістю, і різниця між теперішньою балансовою і новою ринковою цінами прямо впливатиме на капітал.

Тобто підприємство повинно довести, що цінні папери мають хоч якусь пристойну ціну, інакше - прощавай, капітал! Особливо болючим це питання є для банків, де достатність капіталу - обов'язкова регуляторна вимога.

Як ця проблема вирішується зараз? Просто: робляться кілька рухів з купівлі-продажу цих паперів - от тобі і ринкова ціна, а заодно - вражаюча цифра операцій на позабіржовому ринку, що в десять разів перевищує біржовий.

І тут новий податок на фінансові операції може зіграти санаційну роль. Після його введення власники цінних паперів будуть думати, перш ніж зробити "технічний" продаж, бо за кожний такий оборот поза біржею доведеться сплачувати податок.

Усі біржові операції та операції з державними і муніципальними цінними паперами від цього податку звільнено - за такими операціями справляється біржовий збір, а на позабіржові операції пропонується ввести податок: 0,1-3% вартості проданих цінних паперів залежно від їх якості.

Таким чином, штучно підтримувати ринкову вартість "сміттєвих" цінних паперів стає дорогим задоволенням. А це означає, що податок на фінансові операції, як би це не заперечували його критики, стимулює очищення ринку.

Треба визнати: як не називай цей податок - акциз, гербовий збір, податок з обороту - він все одно новий.

Зрозуміле бажання податківців "замаскувати" його під старий і назвати акцизом.

По-перше, гроші потрібні зараз, а не через рік, як передбачає Податковий кодекс для введення нових податків.

По-друге, не хочеться вислуховувати від іноземних партнерів чергові коментарі щодо кількості податків в Україні.

Голова Державної податкової служби Олександр Клименко. Фото comments.ua

Однак, беручи до уваги викладене, доцільно було б пояснити суспільству причини змін у податковому законодавстві і вводити їх у дію з 2013 року, щоб не влаштовувати інфаркти бухгалтерам через зміни законів серед року.

Звичайно, опоненти можуть наполягати на відкладенні цих змін ще на рік. Однак після всього сказаного про "чорні дірки" податкового законодавства та фондового ринку треба "позичити у сірка очі", щоб продовжувати ці дірки використовувати.

"Іноземні інвестори не зрозуміють"

"Плач Ярославни" за іноземним інвестором - це стара і добре відома пісня, але варто подумати, який саме інвестор потрібний Україні.

Будь-який інвестор, якщо він прийшов з чесними намірами, а не ловити рибку у каламутній воді, потребує, перш за все, чітких правил роботи на ринку та захисту своїх капіталів. Отже, він як ніхто зацікавлений у прозорості та відкритості ринку.

Він зосередиться на якісних паперах і навряд чи буде працювати із "схемами". Якщо ж буде - нехай сплачує податок.

Донедавна існував збір до Пенсійного фонду - 1% з операцій купівлі валюти, який усі іноземні інвестори сплачували, коли хотіли вивести кошти з України. Це ні для кого не було вирішальним фактором, який би відвертав інвесторів від українського ринку. Він сприймався як "правила гри", хоча й викликав справедливі нарікання.

Згадка про це - застереження для розробників податкової реформи, які пропонують повернути даний збір, але вже у розмірі 3%: панове, не переборщіть.

Пенсійна реформа і фондовий ринок

Одним з "найгірших" наслідків введення податку на фінансові операції називається його буцімто негативний вплив на реформу пенсійної системи. "Акцизований" фондовий ринок вже ніколи не зможе стати ключовим елементом повноцінної пенсійної реформи", - пишуть опоненти.

Панове, схаменіться! А "неакцизований", непрозорий, "засмічений" фондовий ринок, яким він зараз є, зможе?

Україні потрібна пенсійна реформа, але проводити її слід після введення жорстких регуляторних правил для учасників фондового ринку та наведення порядку серед його інструментів. До речі, останньому новий податок може тільки посприяти.

Фото на головній: tsn.ua

*Від редакції. Ми погоджуємось з необхідністю врегулювати схемні операції на фондовому ринку. Але регулювати - не значить очолити. Шановна пані Чемерис жодним словом не згадала головну небезпеку законопроекту, про який йде мова. Це створення контрольованих майданчиків з оптимізації оподаткування на базі фондових бірж.

Більш докладно про цю небезпеку читайте у матеріалах:

Сергій Оксаніч, Дмитро Тарабакін, Юрій Яковенко. "Кінець фондового ринку"

Дмитро Леонов. "Біржа як оптимізаційний майданчик"

Вікторія Бондарчук. "Хто хоче контролювати "технічні" папери"