Все можуть королі і податківці

Настільки масова опозиція до Податкового кодексу з боку представників малого та середнього бізнесу в усій країні, напевно, стала несподіванкою для його розробників. І особливо - на тлі низької суспільно-політичної активності на місцевих виборах.

Досі політики виголошували загальні гасла і обіцянки, про які відразу ж забували, прийшовши до влади. Люди до цього звикли. Інша річ, якщо дії політиків безпосередньо стосуються достатку кожної людини.

У діях влади є певна логіка, адже при єдиному податку неможливо проконтролювати обсяг товарообігу і, відповідно, частину з цих коштів направити до бюджету. В той же час, великий бізнес також безконтрольний завдяки офшорам.

Крім істотного обмеження у використанні спрощеної системи оподаткування, автори кодексу приготували бізнесу низку інших сюрпризів щодо адміністрування податків. Приміром, оновлена процедура адміністративного оскарження рішень податківців дає можливість платнику звернутися із скаргою до вищих податкових органів.

Після подачі скарги платник може не оплачувати нараховані за результатами перевірки штрафи до моменту закінчення процедури адміністративного оскарження. Якщо оскарження не принесло успіху, платник зобов'язаний сплатити нараховану за результатами перевірки суму штрафів, а вже потім - відстоювати свої права у суді.

Якщо за рішенням суду буде прийнято рішення на користь платника, перерахована раніше сума підлягає поверненню. Як з бюджету відшкодовують той же ПДВ - відомо.

Зараз діє норма, яка дозволяє платнику податків після процедури адміністративного оскарження звернутися до суду і не сплачувати нараховані за результатами перевірки суми податків до моменту, поки не буде винесене рішення суду.

Якщо раніше податкова інспекція побоювалася робити незаконні донарахування, знаючи, що у суді платник відстоїть свої права, то після набрання чинності кодексом можна очікувати практики нарахування безпідставних штрафів.

Допоможе податківцям розширення списку можливостей з проведення перевірок. Приміром, вони зможуть приходити на підприємство без попередження. Кодекс передбачає вичерпний перелік приводів для проведення фактичних перевірок.

Істотно розширені підстави для позапланових виїзних перевірок, наприклад, за несвоєчасну подачу податкової декларації або якщо підприємство чотири квартали поспіль показує збитки. Рішення про це приймає керівник податкової служби.

Після набрання кодексом чинності платники можуть зіткнутися з питаннями щодо його застосування. Тимчасом у кодексі не вказані терміни, протягом яких податкові органи зобов'язані надати консультації. Якщо раніше підприємець міг сподіватися хоча би на відписку, то тепер він взагалі навряд чи отримає відповідь.

Остання версія кодексу дозволяє податківцям накладати адміністративний арешт на майно платника, коли він відмовляється пускати їх на підприємство. Ніхто не дасть гарантії, що цю норму використовуватимуть цивілізовано.

Арешт майна полягає у забороні платнику вчиняти будь-які дії щодо таких пожитків, крім їх охорони, зберігання і підтримання у належному функціональному стані. Можна побачити взаємозв'язок цієї норми з розширенням списку можливостей контролерів.

З приходом нової влади нічого не змінилося: податкова адміністрація, як і раніше, вимагає усім відоме "податкове навантаження". А може, не варто вигадувати складну систему оподаткування? Може, слід узаконити "податкове навантаження"?

Вийшов би дуже простий для розуміння податок. Хоча, швидше за все, зрозумілі закони цій країні поки що не потрібні.

Втім, після вето президента з'явилася надія, що до Податкового кодексу будуть внесені зміни, які не допустять суттєвого розширення прав контролюючих органів.