Молодь готує поховання Пенсійного фонду

Те, що сьогодні пенсійний фонд більше мертвий, аніж живий, не новина. Значна частина населення працює в "тіні" і не сплачує пенсійних внесків.

Але що за цим стоїть?

За розрахунками 3% пенсіонерів з так званою "державною" пенсією отримують 8-12% загальної суми пенсій, що виплачує держава.

Вже шостий рік поспіль ПФ дотується з бюджету.

Все це тим чи іншим чином спонукає майбутніх пенсіонерів, а ними є майже все доросле населення України, яке має надію дожити до пенсії, уникати сплати пенсійних податків.

За даними соціологів тіньові зарплати найчастіше отримують працівники у віці до 45 років. Ці люди вже зневірилися у пенсійному законодавстві, стверджуючи, що краще зараз отримати більше, і тільки ближче до пенсійного віку почати легально заробляти собі на мінімальну пенсію.

Якщо взяти середній вік початку роботи людини 20 років, то до зміни приорітетів у виборі характеру оплати праці (легальна чи тіньова) середньостатистична людина пропрацює 25 років (45-20), а від зміни приорітетів до пенсії 15 років.

Тобто, кожен рік розмір пенсійного фонду скорочується на різницю коштів відповідно до різниці років, обрахованих до і після зміни приорітетів.

В умовах постійно падаючих надходжень ПФ, максимальне значення можливості назбирати для всіх пенсіонерів пенсію складає лише 40% (100 - (15:25)х100)) від номінального.

При такому співвідношенні років роботи в тіні і легально, нижче 40% до своєї номінальної величини пенсійний фонд не може впасти.

З цієї причини математики звертають увагу економістів на те, що при обрахуванні частки легального сектору економіки ця величина також ніколи не була нижчою 40%.

Тобто цим самим підтверджуються дані соціологів щодо середнього віку зміни приорітетів у виборі характеру оплати праці.

У звязку з цим цікаво, що змінилося з 1 липня 2000 року, коли увійшов в силу Закон України "Про загальнообов′язкове державне пенсійне страхування".

Сутність цього закону полягала в тому, що в умовах зростання зарплати та інфляції розмір пенсій тих, хто почав отримувати їх раніше, відставав від розміру пенсій нових пенсіонерів при однакових коефіцієнтах зарплати.

Заради "осучаснення" пенсій кожні два роки передбачався їх перегляд у відповідності до зростання заробітної плати по країні та кількості років трудового стажу. Принципово подібний механізм "осучаснення" пенсій мав право на життя.

Хоча і до прийняття цього закону деякі економісти, в тому числі і автор, на той період позаштатний консультант ВРУ, попереджали, що дієвість цього механізму буде залежати від темпів зростання економіки, середньої зарплати та інфляції.

При високих темпах зростання номінальної заробітної плати та інфляції термін перерахунку пенсій мав би постійно скорочуватися. А тому вже на стадії прийняття закону про пенсії треба було б зробити цей перегляд щорічним.

Під приводом того, що така робота трудомістка, цю пропозицію було відхилено.

Згодом з′ясувалося, що перегляд пенсій по створенним комп′ютерним програмам не настільки трудомісткий, як вважалося раніше. Інша справа, що на перегляд пенсій повинні були б завчасно резервуватися кошти.

Тобто, у кошторисі ПФ поточного року повинні були б резервуватися кошти на виплату пенсій наступного року.

Оскільки дефіціит ПФ постійно зростав, то ці кошти повинні були б резервуватися в державному бюджеті поточного року, і розраховуватися для виплати у наступному році.

Але в дефіцитному держбюджеті його розробники вимушені були закладати ці кошти також з дефіцитом або взагалі не закладати.

Урядам останніх 5-6 років резервувати бюджетні кошти на виплату пенсій наступного року не вдавалося.

Тому в період фінансово-економічної кризи перегляд старих пенсій не робився. Від цього, у 2010 році в однакових умовах законодавчого нарахування пенсій, у нових пенсіонерів вони виявилися майже вдвічі більшими, ніж у старих пенсіонерів.

У колі пенсіонерів виникло певне напруження, яке в родинних розмовах або при спілкуванні людей різного віку передалося молодому поколінню.

Тому державна теза, що, мовляв, вимагайте сплати вам зарплати за законом з відрахуваннями у Пенсійний фонд не знайшла підтримки у молоді.

Не знайшла вона підтримки і у підприємців, тому що вже давно не бажають "годувати таку нікчемну державу", тобто чиновників.

До речі, за даними НБУ ще 1999 року вартість товарів на "чорному ринку" була на 47% менша ніж у легальній торгівлі.

Всі ці явища були відомі давно. Ще у 1991 році російський економіст Коган документально довів, що з 1945 року інфляція, прорахованая ланцюжковим методом, зростала все більш швидко, а з 90-х років пішла майже прямо вверх.

У 2003 році український економіст професор Найдьонов підтвердив висновки Когана і своєю монографією довів це до відома українських та російських економістів.

В таких умовах період перегляду пенсій необхідно було скорочувати все більше і більше....аж до одного кварталу.

От у таких обставинах працююча в "тіні" молодь і почала наносити остаточний удар по ПФ, від якого він не скоро отямиться.

Якщо отямиться друкуванням "пустих" грошей, після цього настане ще більш жорстокий удар.

Це буде замкнене коло до того часу, поки темпи зростання продуктивності праці в реальній економіці не будуть перевищувати темпи зростання рівня зарплати. А хто буде забезпечувати таке співвідношення показників?

У підсумку, можна стверджувати, що під впливом дій влади молодь вже нанесла ПФ такий жорстокий удар, після якого цей фонд ще довго і все більше і більше буде сидіти на шиї державного бюджету, в якому дірок більше, аніж живої тканини.

Процес поховання ПФ можна розпочинати вже зараз.

P.S. 29 грудня 2007 року в кріслі літака, який летів до Києва, поруч з автором сиділа привітна людина, яка зразу ж завела жваву розмову. На вигляд чоловіку було років 42-45. Він одразу розповів про себе.

Підприємець. Дом у Кончі Заспі вартістю у 10 мільйонів доларів, у перевиборчий фонд Юлії Тимошенко сплатив 3 мільйони доларів, а зараз чекає призначення на державну посаду у виконавчій гілці влади.

Навіщо вона йому, коли він заможна людина?

Сусід посміхнувся і відповів. Державні гроші йому ні до чого. У нього є потужне підприємство.

Все своє життя він пропрацював у тіньовому секторі економіки. Навіть формальним директором його власного підприємства була підставна людина.

Зараз він хоче пропрацювати 10 років на державній службі і отримати достатньо високу державну пенсію. Про всяк випадок.

Зарплату держслужбовця він віддасть своєму начальнику задля того, щоб мати можливість бути на державній службі не більше 4 годин на день. Весь інший час він віддасть розвитку свого підприємства.

І це теж наша дійсність