Капіталізм і цивілізація
Католицька західна Україна працює у легкій і харчовій галузях. Православні схід і центр зорієнтовані на видобуток корисних копалин і нетехнологічні металургію та хімію. Ісламський Крим зосередився на сільському господарстві.
Капіталістична система викристалізувалася як найбільш адекватна біологічна сутність людини. Подолавши такі альтернативи, як фашизм і комунізм, капіталізм створив єдину планетарну систему матеріального виробництва.
Проте, враховуючи інститут релігії, який все ще відіграє велику роль в економічній взаємодії людей, капіталізм має деякі ключові відмінності у різних цивілізаційних ареалах, що формуються релігійними доктринами. Відповідно від цих відмінностей, вибудовується загальносвітовий розподіл праці.
Для ефективного розвитку капіталістичної взаємодії надзвичайно важливий рівень економічної довіри між людьми. Спробуємо проаналізувати його у різних цивілізаційних ареалах, вибудувавши шкалу цивілізацій за їх місцем у сучасному капіталістичному загальносвітовому розподілі праці.
1. Протестантська: Англія, США, Австралія, Канада, Німеччина. Капіталізм зародився у надрах цієї цивілізаційної моделі і найбільш ефективно функціонує у цьому ареалі. Система виробництва концентрує високотехнологічні галузі і науково-дослідні установи, що забезпечують глобальну економічну потребу.
2. Конфуціанська: Китай, Корея, Японія. Ця цивілізаційна модель ідеальна для швидкого впровадження у масове виробництва найширшого спектра товарів, починаючи від високотехнологічних і закінчуючи найпростішими. Проте є проблематичною побудова інноваційних науково-дослідних установ.
3. Католицька: Франція, Італія, Польща, Португалія. Менш раціональна, ніж дві попередні, проте досить ефективна у середній ланці виробництва.
4. Православна: Росія, Греція, Сербія. Враховуючи низький ступінь суспільної довіри і вищий рівень неформальної корупційної складової в економічній взаємодії, ця цивілізація займає ресурсно-постачальні позиції у світовій економіці.
5. Індійська: Індія. Кастова система створює чітку економічну субординацію і унеможливлює соціальну динаміку. Це суттєво гальмує економічний поступ, орієнтуючи дану модель на аграрне низькотехнологічне самозабезпечення.
6. Арабська: Ірак, Сирія, Єгипет. Іслам накладає табу на банківську діяльність, що унеможливлює великі інвестиційні проекти. Як наслідок, у глобальному розподілі праці країни зосереджені на видобутку корисних копалин та агросекторі.
7. Африканська: країни Африки південніше Сахари. Найменш адекватна капіталізму модель, яка перебуває у процесі формування.
Індивіди з цих ареалів взаємодіють у глобальному розподілі і займають ієрархічну ланку у споживчих можливостях. Оскільки рівень споживання диференційований територіально, це не породжує глобальний конфлікт багатих проти бідних.
Якщо ж на певній території знаходяться представники різних цивілізацій, як у Південній Африці, де зійшлися найбільш адекватна капіталізму протестантська цивілізація та найменш адаптована до капіталістичних відносин африканська, спостерігаються величезна соціальна напруга і рівень злочинності.
Подібна напруга існує у європейських країнах, де зросла кількість мусульман, та у США, де присутні досить вагомі католицька та африканська меншини.
Аналіз України крізь цю призму показує деякі особливості, пов'язані з переходом до капіталістичних відносин різних цивілізаційних ареалів.
Західна Україна, яка належить до католицької цивілізаційної сфери, налагоджує середню ланку виробництва у легкій і харчовій промисловості.
Східна і центральна частини зорієнтовані на видобуток корисних копалин і низькотехнологічний цикл у металургії та хімії.
Ісламська цивілізація, яка представлена нечисленною кримськотатарською громадою, посіла місце у низькотехнологічному сільському господарстві.