Економіка Конституції України

Тобто будь-який закон має бути відповідним чином обґрунтований і вести до підвищення економічного добробуту суспільства в цілому.

Примітно, що метод економічного аналізу давно й успішно використовується в області конституційного права.

На жаль, нинішня дискусія з приводу необхідності прийняття нової редакції Конституції України, як з боку прихильників президента, так і з боку його опонентів, здебільшого має емоційний характер і в ній рідко звучать переконливі раціональні доводи.

Відтак спробуємо висловити кілька найбільш загальних міркувань із приводу української Конституції у світлі економічного аналізу права.

Суть конституції

Почнемо із ключового питання: чим є конституція за своїм призначенням?

У науці конституційного права конституцію звичайно розглядають як нормативно-правовий акт, що виконує три головні функції:

У літературі конституційного права як і раніше має місце дискусія на тему: чим по своїй природі є конституція – договором або конвенцією.

Теорія конституції-договору має свою довгу історію, суть якої полягає в тому, що конституція є договором між тими, хто править (урядом) і тими, ким управляють (народом). Звідси витікає, що народ як би вручає уряду мандат на керування в інтересах народу.

Відповідно до теорії конституції-конвенції, юридично обов'язкова чинність конституції виникає з неї самої, а не із зовнішнього джерела (наприклад, "волі народу"), а сама конституція є конвенцією, тобто має умовний характер. Приклад конвенції в такому розрізі: рішення, прийняте суспільством щодо того, чи встановити лівосторонній або правобічний рух по дорогах. Тут немає принципового значення, який із двох можливих варіантів буде обраний; головне, щоб цей вибір взагалі був зроблений. Аналогічно, конвенціональний характер мають приписи конституції про тривалість каденції парламенту.

Більшість конституціоналістів схильні вважати, що багато конституцій різних держав мають змішаний характер, сполучаючи в собі елементи договору й конвенції.

Відтак, якщо ми розглядаємо українську конституцію в якості, насамперед, конституції-договору, ми повинні чітко прорахувати її економічну ефективність і створити в ній адекватний механізм контролю над діяльністю уряду, оскільки народ як суверен повинен знати, чи є конституційний механізм економічно ефективним і чи сприяє діяльність уряду підвищенню суспільного добробуту.

Поки ж створюється враження, що народ найняв за свої кошти не стільки сумлінний уряд, скільки зграю шахраїв, котрі так і норовлять обкрасти свого хазяїна, не гребуючи при цьому розпродажем по дешевці хазяйського майна.

Інакше кажучи, було б передчасно приймати нову редакцію конституції без скрупульозного економічного аналізу. Саме з погляду економічного аналізу варто також розглядати питання про зарплати й привілеї чиновників і депутатів. Погодьтеся, що з економічної точки зору було б абсурдом, якби власник підприємства жив у бідності, тоді як найнятий ним керівник, що веде підприємство до банкрутства, жив у розкоші.

В умовах України було б економічно доцільно, якби чиновники і депутати одержували середню по країні зарплату, оскільки тоді б вони мали реальний стимул вести в країні справи так, щоб середня зарплата постійно росла.

Скільки палат має бути в парламенті?

Ідея створення двопалатного парламенту (бікамеральна структура парламенту) вимагає відповідного обґрунтування. У сучасній літературі з конституційного права виділяють три основних аргументи на користь двопалатності.

По-перше, двопалатний парламент має сенс, якщо мова йде про федеративний устрій держави, оскільки при такому устрої нижня палата парламенту репрезентує весь народ, а верхня – окремі суб'єкти федерації. Оскільки Україна не є федерацією, цей аргумент автоматично відпадає.

По-друге, двопалатний парламент може мати місце, коли в рамках парламенту прагнуть до створення неполітичного представництва. Мається на увазі та ситуація, коли верхня палата парламенту являє собою форум для відстоювання інтересів різних соціальних груп й утворень (наприклад, професійних й релігійних організацій або органів самоврядування). Цілком очевидно, що у випадку України про це теж мова поки не йде.

І, нарешті, третій аргумент полягає в тому, що метою створення двопалатного парламенту є прагнення до підвищення якості законодавчого процесу. Відповідно до цього аргументу, оскільки нижня палата парламенту (народне представництво) схильна до здійснення помилок, пов'язаних з поспішністю в прийнятті рішень або з емоційним розпаленням політичний страстей, верхня палата відіграє роль своєрідної "палати рефлексії", що прагне мінімізувати можливі помилки й зменшити градус політичних емоцій. Образно кажучи, якщо нижня палата являє собою гарячу чашку, то верхня палата - холодне блюдце.

Олександр Мережко

Втім тут важливо мати на увазі ту обставину, що існування Сенату в польському парламенті досить часто викликає обґрунтовану критику з боку польських юристів. Так, наприклад, польські вчені Єжі Стельмах, Бартош Брожек і Войцех Залуски підкреслюють: "... польський Сенат не виконує вимоги умови економічної ефективності. Прийняте для його існування обґрунтування, тобто те, що він повинен бути палатою рефлексії, що знижує ймовірність законодавчих помилок, є занадто слабким: того ж самого ефекту можна досягти за допомоги певних механізмів, що стосуються законодавчої процедури в Сеймі (тобто в нижній палаті), що було б більш дешевим рішенням".

Як бачимо, представлений аргумент на користь створення двопалатного парламенту в Україні не є цілком переконливим й економічно обґрунтованим, що не може не викликати підозру, що за цим ховається не стільки прагнення до підвищення ефективності законодавчих процесів в Україні, скільки банальний політичний розрахунок на концентрацію влади в руках президента і його адміністрації (секретаріату).

Повертаючись до економічного аналізу української Конституції, варто відзначити, що об'єктивне проведення такого аналізу цілком могло б пролити нове світло на багато спірних питань українського конституціоналізму і в остаточному підсумку сприяти створенню в Україні економічно ефективної й відносно недорогої для населення системи державного управління.