Хто двигун зростання економіки України?

Поточне впевнене зростання економіки є прямим і безпосереднім результатом виключно вдалої роботи банківської системи України щодо створення сучасної ринкової системи. Сьогодні зростання добробуту нації в основному генерується заповзятою співпрацею банків та роботодавців, зокрема, та громадян України (клієнтів) у цілому. Наші соціально-економічні успіхи мало залежать від підвищення світових цін на метал. Саме такий висновок не можна не зробити з нижченаведеного аналізу.

Прошу звернути увагу на принципову особливість міркувань автора – вони ґрунтуються на загальновідомих даних, котрі, до речі, знаходяться під пильним контролем міжнародних фінансових організацій та наших партнерів закордонних. Бажано було б, аби ці дані аналізували і деякі політики та фахівці.

Перше і головне. Ще за часів СРСР банківська система впевнено взяла курс на самоприватизацію. Вона стала першим (!) сектором національної економіки з приголомшуючим переважанням приватного капіталу, особистого (!) інтересу. Результат не забарився - ринковий інтелект банківської системи виріс досить впевнено і швидко (у порівнянні з іншими секторами нашої економіки). Виріс до однопорядкового з іноземними банками рівня. Дане твердження автора базується на:

• Широко відомих висновках численних міжнародних аудитів банківської системи України у цілому та окремих банків;

• Купівлі кількох великих банків закордонними власниками та зростаючою активністю іноземців щодо купівлі інших банків, в тому числі і невеликих;

• Потужному, швидко зростаючому притоку закордонного капіталу в наші банки у вигляді запозичень (далі – докладніше).

Друге. Саме приватний власник у цій сфері економічної активності досить швидко запровадив найбільш ефективну, базовану на приватному (!) інтересі, модель стосунків з роботодавцями ("юриками") та головним кредитором економіки – пересічними громадянами, фізичними особами – ("фізиками"). Адже ця модель краще за все стимулювала розвиток ініціативи особистості та її швидке самонавчання. Успіх став невідворотним та непереборним;

Третє. Приватні банки впевнено обійняли посаду унікального за компетентністю викладача, професора ринкових відносин. У мільйонах своїх контактів з "юриками" та "фізиками" вони виступили своєрідними суворими екзаменаторами ринкових знань клієнтів. Більшість ринкових знань "юрики" та "фізики" засвоїли завдяки активній співпраці з банками;

Четверте. І, нарешті, створилася чудова, надійно працююча, самоорганізована ринково орієнтована пара: "Банк – Клієнт";

П’яте. Синергетичний ефект від їх взаємодії і сформував стабільне зростання добробуту українців протягом останніх років.

Січень – квітень року 2007 був доволі ординарним. Так і кортить сказати: "Скууушно! Снова растем! И быстро растем! Тоже мне, невидаль!"

Доходи населення за перші чотири місяці виросли до 163 млрд. грн. (Таблиця 1). Досить висока інфляція (110,3% період до періоду) знизила номінальний темп зростання зі 129,6% до 117,5%. Погодьтеся, що і даний, послаблений інфляцією, реальний темп зростання є високим. Дай Боже зберегти його ще хоча б років 5. Принагідно нагадую, що доходи населення складають левову частку найбільш загального показника обсягів виробництва – валового продукту. Доходи швидко зростають, і вал нас не розчарує.

Таблиця 1

Автор звертає увагу на динаміку корінного індикатору добробуту – на доходи, котрі є результатом економічної активності роботодавців, власників та громадян, та називає їх заробітками.

Назва "заробітки" скоріше розкриває їх громадське значення і не є суворим статистичним визначенням. Адже складові цього показника (і заробітна плата, і прибуток та змішаний доход, і доходи від власності) не просто є результатом виробничої активності наших громадян. Більш важливо, що вони, заробітки, в основному формують і обсяги соціальних трансфертів.

Важливо, що заробітки зростають швидше (133,3%), ніж соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти (124,7%). Це віддзеркалює той факт, що темпи заробляння грошей українцями вищі темпів витрачання тих же грошей у вигляді соціальних трансфертів. Дане співвідношення також вселяє у наші душі впевненість, що соціальна політика уряду (ініціативи щодо підвищення соціальних виплат) має надійне джерело у вигляді заробітків, що швидко зростають.

Доцільно виділити, принаймні, три макроскладових (таблиця 2) .

Перша. Банки активно (більш активно, ніж будь-які інші інституції) сприяли формуванню у широкого кола "фізиків" необхідного рівня культури співпраці із банківською системою та піднесенню взаємодовіри на належний щабель.

Друга. Банки навчили доволі потужний прошарок роботодавців не тільки кредитуватися у банках, а й ефективно використавши отримані позики вчасно повертати їх у банки.

Третя. Банки розгорнули кредитування економіки високими темпами. Коментуємо наступну таблицю.

Таблиця 2

В результаті економіка України станом на 01 червня отримала кредитів на 295 млрд. грн. Темп зростання у 173% не є для нас дивом. Скоріше він є звичайним (для нас) чудом. Адже він мало чим відрізняється від темпів зростання кредитування економіки, котрі ми спостерігаємо вже кілька місяців поспіль (171-174%%). Доволі висока інфляція (110,6% 01 червня до 01 червня) не руйнує суть тенденції – банки реально швидкими темпами кредитують зростання добробуту.

До речі: порівняймо надані кредити у 295 млрд. грн. з ВВП. (у минулому році він склав 530 млрд. грн.) та сприймемо це співвідношення як важливе підтвердження значимості банків України для прискореного соціальне-економічного зростання.

Надані економіці на 01 червня кредити лишень відсотків на 70 мають національні джерела. Адже депозити на 01 червня становили 207 млрд. грн. – на 88 млрд. грн. (на 30%) менше наданих кредитів. Можна класифікувати даний обсяг кредитів як прояв "банкірської ініціативи" тому, що жодним документом Уряду чи Нацбанку банки НЕ зобов’язувалися залучати цей обсяг зовнішніх позик. Автор сподівається, що читачі з особливою увагою сприймуть це факт.

І крім того. Банкіри спромоглися вишукати і, в основному, позичити суму, котра радикально більше зовнішнього боргу держави. Він на 30 квітня складав 9,4 млрд. доларів = 47,2 млрд. грн. На ту ж саму дату "банкірська ініціатива" складала 82 млрд. грн.

Порівняймо 82 та 47,2 млрд. грн. та осмислимо:

(1) Зовсім молоденький приватний банківський сектор держави із

(2) погано передбачуваною регуляторною політикою, із

(3) несприятливим інвестиційним кліматом, із

(4) суттєвими обмеженнями ведення бізнесу, із

(5) низькою конкурентоспроможністю економіки, із

(6) значною політичною невизначеністю

позичив у світах грошей більше (!), ніж це спромоглася зробити держава, з усіма численними засобами підтримки таких її ініціатив.

Можливо, це сталося тому, і тільки тому, що закордонні кредитори впевнені, що їхні гроші потрапляють у надійні руки? Так хто ж тоді є головним "вдохновителем и организатором наших побед" в економіці держави? Банки!

Автор вже звертав увагу читачів на цей факт. Він є вкрай важливим і симптоматичним і тому, що цей обсяг "банкірської ініціативи" зростає доволі швидко і в абсолютному, і номінальному виразі. А відтак і зростає значимість банківської системи (не втомився повторювати) як гегемона зростання добробуту.

Адже на початок року поточного він, цей обсяг, досягнув 66 млрд. грн., котрі складали 25% від наданих економіці кредитів.

Торік, на 01 січня 2006 р. він налічував тільки 11 млрд. грн. = 7% від наданих кредитів. За перші 4 місяці минулого року він виріс до 25 млрд. грн. = 15% від наданих кредитів.

Таке усталене швидке зростання є переконливим підтвердженням високої конкурентоспроможності банківської системи, котра по суті вивела її в лідери ринкових перетворень, перетворила у своєрідній головний двигун соціально-економічного зростання.

Нижченаведені графіки 1 та 2 досить добре ілюструють написане пером (комп’ютером).

Графік 1

Графік 2

Вищенаведений розвиток "банкірської ініціативи" став реальністю і внаслідок зростаючої підтримки банкірів "широкими массами трудящихся", котра формалізувалася у зростанні депозитів "фізиків". Наступний графік 3 наочно демонструє, що вони виросли від 107 до 121 млрд. грн. - на 13% за тільки 5 місяців. А інфляція склала за цей період тільки 1,9%. Непогане співвідношення!

Порівняння з минулим роком не розчарує ані громадян України, ані бажаючих кредитувати наші банки і через них економіку держави. Адже маємо зростання депозитів "фізиків" приблизно у 1,5 рази, а індекс інфляції коливається на рівні 1,1 рази. Добрий сигнал до охочих співпрацювати з нашими банками.

Графік 3

Наші шановні роботодавці, "юрики", поки що не вибороли пальму першості у змаганнях за демонстрацію любові до нашої ж банківської системи. Поки що ця красива рослина залишається у "фізиків" - головного кредитора нашої економіки, зростання нашого добробуту. Порівняймо дані попередньої і наступної таблиці 3: депозити "фізиків" досягли 121, а "юриків" - 82 млрд. грн. Різниця у 39 млрд. грн. на користь "фізиків", і перше місце також в них. Однак!

І "юрики" зростають досить впевнено. Їхні депозити приросли у порівнянні з 01 червня минулого року на 23 млрд. грн. і забезпечили темп у 138%. Симптоматично, що торік депозити "юриків" протягом перших 4-х місяців знижувалися (!), а у поточному році зростають = 106% до 01 січня.

Таблиця 3

Такий потужний розвиток кредитування за рахунок розгортання "банкірської ініціативи", зростання депозитної бази не міг не викликати суттєве поліпшення фінансового стану і "юриків", і "фізиків". У поєднанні з високим економічним професіоналізмом Уряду це сформувало вражаюче приємний результат і по надходженнях до бюджетів – центрального та місцевих. Темпи зростання надходжень (наступна таблиця 4) є в разИ вищими за інфляцію – це демонструє укріплення фінансової потуги загального уряду (центральний та місцеві органи влади).

З особливою приємністю автор звертає увагу на наступне: Темпи зростання надходжень до місцевих бюджетів радикально вищі темпів надходжень до державного бюджету, що віддзеркалює укріплення, розширення самостійності місцевих органів влади. Без такого укріплення годі сподіватися на забезпечення усталеного і високими темпами зростання добробуту. І воно йде!

Таблиця 4

Графік 4