Повністю на військових рейках: економіка України працює на оборону
Росіяни системно завдають ударів дронами та ракетами по об'єктах українського оборонно-промислового комплексу (ОПК). Проте ця кампанія не принесла помітного результату: оборонні виробництва вистояли й навіть наростили обсяги виробництва.
Офіційна статистика говорить, що за січень-вересень 2025 року увесь сектор промисловості виробив продукції на 2,94 трлн грн, що номінально на 14% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Але в натуральних одиницях відбувся спад на 2%.
Аби відокремити цивільні галузі від військових, ЕП проаналізувала дані Держстату щодо випуску у понад 150 підгалузях промисловості з початку 2021-го по вересень 2025 року. З цього масиву окремо виділили 30 галузей, які прямо або опосередковано працюють на військовий сектор.
Картинка вражаюча. У грудні 2024 року виробництво оборонних галузей зросло вдвічі (відносно аналогічного місяця 2023 року), а за дев'ять місяців 2025-го – вже у понад 2,5 раза. Якщо у 2024 році обсяги цих галузей оцінювалися у 420 млрд грн, то лише за січень-вересень 2025-го – 390 млрд грн.
Ці оцінки узгоджуються з офіційними оцінками уряду: виробництво продукції військового призначення зросло з приблизно 3 млрд дол. у 2023 році до близько 9 млрд дол. у 2024-му.
Промисловий бум воєнного часу концентрується у кількох ключових напрямках. Абсолютним лідером залишається виробництво зброї та боєприпасів – сектор, який фактично переживає відродження після десятиліть стагнації. За дев'ять місяців 2025 року обсяги випуску тут зросли в півтора раза у порівнянні з аналогічним періодом 2024-го, сягнувши орієнтовно 60 млрд грн.
Національна промисловість уже забезпечує понад 30% усієї номенклатури озброєння, яке направляється до українських військових. Виробництво боєприпасів відновлено за всією лінійкою, включаючи великий калібр, зокрема 155-мм артилерійські снаряди.
Порівнянний масштаб і динаміка у сектора БПЛА. Налагодження масового виробництва дронів різних класів дозволило суттєво наростити випуск: якщо за дев'ять місяців 2024 року вартість виробленої продукції оцінювали у 28 млрд грн, то за той самий період 2025-го у близько 50 млрд.
Понад удвічі зріс випуск високоточної оптики, приладів нічного бачення, тепловізійних систем та навігаційних приладів. Ці товари входять у ширшу групу електроніки та приладобудування – один із найбільш "вибухових" сегментів сучасної оборонки.
Значний приріст фіксує навіть легка промисловість: підприємства, що шиють форму, розвантажувальні системи та амуніцію, працюють на повну, майже подвоївши виробництво за роки війни.
Водночас офіційна статистика показує лише вершину айсберга. Як зауважує заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Андрій Телюпа, приблизно 90% ОПК формально не мають "військового" КВЕДу. Це підприємства, що виробляють компоненти або вузли, критично важливі для кінцевої продукції, але не підпадають під спеціалізовані програми підтримки.
"Ви навіть не ідентифікуєте їх як оборонні підприємства – і, можливо, це на краще в умовах війни", – зазначає Телюпа.
Фактично на оборонний сектор вже припадає майже увесь реальний приріст промислового виробництва в Україні.
На противагу йому цивільна промисловість продовжує втрачати позиції. На початку 2025 року її номінальні гривневі показники вперше перевищили рівень грудня 2021 року. Але цей прорив виявився нетривалим: енергетична криза, обстріли та висока собівартість виробництва швидко "з'їли" всі здобутки.
Українська промисловість працює в умовах гострого дефіциту електроенергії та перманентних блекаутів. Для великих виробників це особливо критично. Ще у 2022 році Ferrexpo змушена була зупиняти два гірничо-збагачувальні комбінати, група "Метінвест" скорочувала виплавку сталі, а трубні заводи "Інтерпайпу" працювали лише під конкретні замовлення. У 2025-му ситуація повторюється.
Брак електроенергії, її вартість, пошкоджені мережі та ризики аварійного відключення – все це робить виробництво нестабільним і дорогим. Для енергоємних підприємств раптові знеструмлення можуть означати багатомільйонні збитки та пошкодження обладнання.
Як наслідок значна частина цивільної індустрії – від металургії до виробництва пластмас – занепадає. Це безпосередньо підриває експортний потенціал країни і обмежує можливості для швидкого економічного відновлення.