Ключ до інвестицій – це не прохання, а дії, які створюють довіру

Фінансові показники більше не єдина основа для ухвалення рішень. Поряд із прибутком інвестори оцінюють:

• як бізнес впливає на довкілля;
• чи захищені працівники;
• чи відповідає управління етичним принципам.

Це вже не "додаткові фактори", а основа довіри. І саме довіра стала головною валютою глобального ринку капіталу.

За даними агентства Bloomberg, 85% портфельних інвесторів очікують подальшого зростання активів, пов'язаних зі сталим розвитком. У 2024 році обсяг "зелених" облігацій перевищив 622 млрд дол. (дані Climate Bonds Initiative), а вже цього року ринок уперше перетне позначку в трильйон.

Український зріз

Війна змусила Україну боротися за виживання, але водночас відкрила шанс показати, що ми здатні діяти за новими глобальними правилами.

• Корпоративне управління. У 2024 році ухвалено закон, який зменшив політичний вплив на держкомпанії. Це важливий сигнал: корпоративні правила наближаються до стандартів Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD).
• Енергетика. Синхронізація з європейською мережею ENTSO-E дала змогу Україні торгувати електроенергією на спільному ринку. І навіть після атак на енергосистему зберігається мета – 27% відновлюваної енергії до 2030 року.
• Маркерні інвестиції. У 2025 році компанія DTEK разом із данським державним фондом EIFO та виробником турбін Vestas залучила 450 млн євро у Тилігульську вітрову електростанцію – найбільшу приватну інвестицію під час війни.
• Фінанси. "Укренерго" ще у 2021 році випустило 825 млн дол. сталих облігацій. У 2025-му вони залишаються в обігу, що доводить – довіра інвесторів не зникла навіть під обстрілами.

Таким чином, навіть у війні ми демонструємо, що можемо не лише виживати, а й будувати за правилами, які визнає глобальний ринок.

Приклади для натхнення

Наші сусіди доводять: сталий розвиток – це не примха багатих, а інструмент зростання для тих, хто готовий діяти.

• Польща. У 2016 році стала першою країною, яка випустила суверенні зелені облігації. Сьогодні активно фінансує системи накопичення енергії та модернізацію мереж.
• Балтійські країни. Литва, Латвія й Естонія запустили муніципальні зелені облігації та проєкти офшорних вітрових парків у Балтійському морі. Литва першою профінансувала системи зберігання енергії (BESS) для стабільності мереж.
• Болгарія. У 2024 році підписала угоди на будівництво сонячних парків із накопиченням енергії, щоб зменшити залежність від вугілля (Balkan Green Energy News).
• Румунія. Розвиває офшорні вітрові станції у Чорному морі та пілотні проєкти накопичення енергії за підтримки ЄС.
• Вірменія. У 2023 році компанія Team Telecom Armenia випустила перші в країні сталі облігації. Це сигнал: навіть невеликий ринок може формувати довіру.

Ці приклади показують, що починати можна будь-коли – головне мати прозорі механізми.

Менше зовнішньої підтримки – більше власної відповідальності

Події 2025 року нагадали Україні: зовнішня допомога не гарантована. Сполучені Штати заморозили більшість програм підтримки. За даними Le Monde, 83% програм USAID були поставлені на паузу.

Економісти CEPR підрахували: із заявлених 60 млрд дол. військової допомоги реально ефективними були лише 18 млрд дол.

Менше зовнішніх грошей означає більше внутрішньої відповідальності. Україна має відповісти двома кроками:

• створити власні механізми страхування для інвесторів (зокрема фонди воєнного ризику для енергетичних проєктів);
• показати прозорі правила й соціальну стійкість, щоб довіра інвесторів не зникла.

Соціальний вимір: невидимі рани

Війна залишає сліди не лише на картах, а й у людях. За даними Національної бібліотеки медицини США, приблизно 25% українців мають симптоми посттравматичного стресового розладу. Це означає, що чверть нашої робочої сили потребує підтримки, інакше економіка втратить продуктивність.

Ще одна тіньова загроза – гендерно зумовлене насильство. За оцінками Фонду ООН у галузі народонаселення, понад 2,4 мільйона жінок і дівчат перебувають під ризиком, і цей показник зріс на 36% у порівнянні з довоєнним часом.

Для інвесторів це також фактор ризику. Тому соціальні програми потрібно інтегрувати у власний інвестиційний наратив: KPI для компаній щодо працевлаштування ветеранів, політики протидії насильству, стимули для бізнесу, що інвестує у психічне здоров'я працівників.

Уроки від інших

Європа і наші сусіди на Кавказі вже довели: навіть невеликі економіки можуть задавати тон.

• Європейський Союз через програму NextGenerationEU створив найбільший у світі інструмент зелених облігацій і у 2023 році ухвалив стандарт "Європейські зелені облігації".
• Грузія розробила власну таксономію сталого фінансування і стала піонером регіону.
• Казахстан через Міжнародний фінансовий центр "Астана" створив Центр зелених фінансів і випустив перші зелені облігації у Центральній Азії.

Висновок очевидний: щоб задавати правила гри, не обов'язково бути багатою країною. Достатньо мати чітку волю і прозорі механізми.

Український контекст

Україна має шанс показати себе інакше – не як країна-прохач, а як країна-партнер. Ми вже довели, що можемо:

• будувати сонячні й вітрові станції навіть під час обстрілів,
• інтегруватися в європейський енергоринок,
• запускати програми для ветеранів і жінок, які постраждали від насильства,
• готувати ґрунт для власних сталих фінансових інструментів.

Але головне – ми можемо перетворити досвід війни на аргумент про стійкість. Бо інвестори шукають не ідеальні країни, а ті, які навіть у кризі здатні діяти передбачувано і чесно.

Це і є наш контекст: відбудова як інновація, стійкість як валюта, довіра як головний ресурс.

Ліна Костенко писала: "Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову".

Мова, якою говорить світовий капітал сьогодні, – це мова сталого розвитку. Україна вже почала її освоювати. Наступний крок – зробити її своєю: наповнити сенсами людяності, прозорості й сили. Бо ключ до інвестицій – це не прохання, а дії, які створюють довіру.